6. Початок деколонізаційного процесу в Азії.

Розпад колоніальних імперій розпочався на азіатському континенті. Азіатські народи більшою мірою, ніж інші залежні народи, виявилися втягнутими до прямої участі в другій світовій війні, в тому числі в лавах Опору, що допомогло створити в Індокитаї, Бірмі, на Філіппінах та в Індонезії масові народні армії для участі у віні з Японією та Німеччиною.

Схожі процеси відбувалися й на Близькому Сході.

Слід урахувати й те, що істотно змінилися патріархальні соціально-економічні структури країн.

Головні події на континенті розгорнулися в перше повоєнне десятиріччя. Першими проголосили незалежність країни Близького Сходу й Південно-східної Азії.

Складні процеси відбувалися у Французькому Індокитаї. 2 вересня 1945 р. проголосила незалежність Демократична Республіка В’єтнам. Але Франція зробила спробу відновити там колоніальний режим. Це призвело до війни за незалежність. У березні 1949 р. Франція надала незалежність В'єтнаму, в 1953 р. — Кампучії та Лаосу, в 1957 р. — Малайї.

На Близькому Сході розпочався крах мандатної системи. Великобританія мусила в 1946р. погодитися на незалежність Йорданії. Ще під час другої світової війни (в 1941 р.) була формально проголошена незалежність Сирії та Лівану — підмандатних територій Франції, але фактично вони стали незалежними в 1946 р. після виведення французьких збройних сил.

Боротьбу індійського народу за незалежність очолив утворений ще в 1885 р. Індійський національний конгрес.

У 1947 р. Індія отримала статус домініону. В країні поширилися масові індо-мусульманські сутички. Великобританія запропонувала «план Маунтбеттена», який передбачав поділ країни. В серпні 1947р. утворишся незалежні Пакистан і Індійський Союз.

Поразка Японії надихнула на визвольну боротьбу народи Індокитаю, Бірми, Малайї, Індонезії, які проголосили свою незалежність, щойно стадо відомо про розгром Японії. У1948 р. Великобританія надала незалежність Цейлону. В цьому ж році проголосили незалежність дві корейські держави.

4 липня 1946 США визнали незалежність Філіппін, 4 січня 1948 о. проголосила незалежність Бірма.

Індонезія протягом трьох століть була колонією Голландії та Португалії. 1945-го р. Індонезія проголосила незалежність.

Голландія і Великобританія восени 1945 р. розпочали в Індонезії інтервенцію. Але Великобританія вже на початку 1946 р. вивела свої війська.

Після безуспішних спроб воєнними засобами зберегти свій колоніальний режим в Індонезії Голландія надала їй незалежність та вивела свої війська.

1950 р. Індонезія офіційно проголосила себе унітарною республікою.

До середини 40-х років майже вся Азія, за винятком кількох територій, визволилась з-під колоніальної залежності.

7. Зовнішня політика Четвертої Французької Республіки.

(1946-1958) Незабаром після виборів в Установчі збори, прем'єр-міністр Шарль Де Голль, не знайшовши спільної мови з комуністично-соціалістичним більшістю, на початку 1946 року пішов у відставку. А в грудні 1946 року була прийнята нова Конституція Франції. Так почався 12-річний період, відомий в історії як Четверта республіка. Франція тепер офіційно стала парламентською республікою. Основну роль в житті країни, в якості її керівного органу, грав двопалатний парламент.

«Французька імперія» замінялась терміном «Французький союз». Франція зобов`язувалась уникати «всілякої системи колонізації», обіцяла «не вести війн з метою завоювання і ніколи не застосовувати свої збройні сили проти свободи будь-якого народу.

Напруги в суспільстві додавали невдалі колоніальні війни в Індокитаї (1946-1954 рр.), Алжирі (1954-1962 рр.), в інших куточках колоніальної імперії Франції. Франція опинилась перед лицем загальнонаціональної кризи. Франція змушена була залишити Індокитай, надати незалежність Марокко, Тунісу, але з Алжиром вона розставатись не бажала. Алжирські французи (близько 1 млн. осіб) були категорично проти незалежності Алжиру і стали основою для консолідації прихильників збереження колоніальної імперії – ультраколоніалістів. Визвольна війна алжирського народу примусила Францію втягнутися у тривалий конфлікт, в якому французи знищили 2 млн. алжирців. Зовнішня політика Франції часів Четвертої республіки була повністю підпорядкована США і логіці «холодної війни», на її території були розміщені військові частини США. Франція була членом НАТО і вела активні колоніальні війни (Індокитай, Північна Африка, Мадагаскар).

Проте Ф. стала однією з ініціаторів створення Об’єднання Вугілля та сталі 1952 р. і взагалі започаткування Європейського інтеграційного процесу.