
- •Назвіть джерела виникнення ризиків в економічній діяльності.
- •Дайте характеристику ризику як економічній категорії.
- •Які існують критерії класифікацій економічних ризиків?
- •Проаналізуйте проблеми класифікації банківських ризиків.
- •Охарактеризуйте зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні) ризики банку.
- •Дайте характеристику кількісних (квантифікованих) та якісних (неквантифікованих) ризиків банку.
- •Чим відрізняються фінансові та функціональні ризики банку?
- •Охарактеризуйте системний та несистемний ризики.
- •Які складові портфельного ризику?
- •Як ризики найсуттєвіше впливають на фінансові результати діяльності банку?
- •Сформулюйте мету та завдання управління банківськими ризиками.
- •Визначте сутність стратегій управління банківськими ризиками.
- •Як взаємозв’язані прибуток та ризик банку?
- •Принципи управління банківськими ризиками.
- •Розкрийте зміст етапів процесу управління банківськими ризиками.
- •У чому полягають особливості оперативного управління банківськими ризиками?
- •Охарактеризуйте політику управління банківськими ризиками.
- •Вимоги нбу до побудови систем ризик-менеджменту в комерційних банках.
- •Які обов’язкові нормативи нбу спрямовано на обмеження банківських ризиків?
- •Завдання Спостережної ради і Правління банку в процесі розроблення та запровадження комплексної системи управління ризиками.
- •Схарактеризуйте способи взаємодії виконавчих органів ризик-менеджменту з керівництвом банку.
- •Назвіть принципи корпоративного управління та можливості їх впровадження у банках.
- •Організаційна структура системи ризик-менеджменту банку.
- •Розподіл функцій, обов’язків та повноважень з ризик-менеджменту між структурними підрозділами і персоналом банку.
- •Завдання фронт-офісу, мідл-офісу та бек-офісу банку щодо управління ризиками.
- •Дайте характеристику методам ідентифікації банківських ризиків.
- •Що передбачає процедура діагностування наявних загроз банку?
- •Назвіть параметри оцінювання банківських ризиків.
- •Класифікація методів управління банківськими ризиками.
- •Дайте порівняльну характеристику традиційної та сучасної портфельних теорій.
- •У чому полягає сутність фундаментального аналізу?
- •У чому полягають відмінності між активним та пасивним управлінням інвестиційним портфелем банку?
- •Які статистичні показники ризикованості Вам відомі?
- •Основні положення портфельної теорії г. Марковіца.
- •У чому полягає економічний зміст поняття “безризикова ставка”?
- •Зв’язок між якими показниками описує модель в. Шарпа?
- •Назвіть відомі Вам багатофакторні моделі. У чому полягає їх сутність?
- •У чому полягає зміст процесу хеджування ризиків?
- •Мета та зміст процесу досконалого хеджування ф’ючерсами.
- •У чому полягає сутність моделі Блека-Шоулза?
- •Як діє механізм хеджування свопами?
- •Які види опціонів перебувають в обігу ?
- •Для чого призначені угоди типу cap, floor, collar?
- •Як визначається ефективність хеджування?
- •Які методи прогнозування динаміки валютних курсів може використати банк?
- •У чому полягає сутність VaR-методології?
- •Охарактеризуйте зв’язок між дюрацією та банківськими ризиками.
- •У чому полягає сутність імунізації портфеля банку?
- •У чому полягає сутність моделі управління гепом?
- •Які ризики супроводжують кредитну діяльність банку?
- •Схарактеризуйте модель cart.
- •Дайте характеристику z – моделі Альтмана.
- •У чому полягає сутність моделі Чоссера?
- •Охарактеризуйте системи кредитних рейтингів.
- •Які методи управління кредитним ризиком банку Вам відомі?
- •Охарактеризуйте методи управління банківською ліквідністю.
- •Які Ви знаєте способи оцінювання потреби у ліквідних коштах?
- •Як ризик ліквідності пов’язаний з іншими ризиками? Наведіть приклади.
- •Які причини виникнення функціональних ризиків?
- •Які існують способи мінімізації функціональних ризиків?
- •Схарактеризуйте методи оцінювання та управління стратегічним ризиком банку.
- •Опишіть способи зниження операційно-технологічного банківського ризику.
- •Схарактеризуйте ризик втрати репутації банку.
- •Схарактеризуйте юридичний ризик банку.
- •Які функції та завдання підсистеми внутрішньобанківського контролю за ризиками?
- •Як взаємодіють між собою операційні та контрольні служби банку?
- •Які заходи може вживати банк у разі перевищення допустимого рівня ризиків?
- •Як здійснюється контроль за ризиками, що не мають кількісних характеристик?
- •Охарактеризуйте підсистему моніторингу банківських ризиків.
- •Які існують підходи до ранжування банківських ризиків?
Як діє механізм хеджування свопами?
Відсотковий своп-контракт — це угода між двома контрагентами про обмін процентними платежами в розрахунку на визначену суму, що має на меті встановлення нижчих витрат запозичення. Два типи відсоткових свопів:
1) прості, або «ванільні» (vanilla) свопи, які передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану; 2) базисні свопи, у результаті яких плаваюча ставка обмінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої базової ставки.
Зміст операцій з відсотковими свопами полягає в тому, що позичальник з нижчим кредитним рейтингом одержує довгостроковий кредит за фіксованою відсотковою ставкою, нижчою за ту, котру він міг би мати на ринку самостійно, не укладаючи угоди своп. Це відбувається завдяки тому, що учасник угоди з вищим рейтингом робить довгострокову позичку від свого імені, що дозволяє значно знизити витрати запозичення.
В обмін на це позичальник з нижчим рейтингом залучає короткострокові кошти під плаваючу відсоткову ставку і передає їх стороні, яка має вищий рейтинг. Такий обмін дозволяє трансформувати довгострокову фіксовану ставку в гнучкішу і, можливо, нижчу короткострокову ставку.
Отже, кожний з учасників свопу здійснює запозичення на тому ринку, де виграш з погляду порівняльних витрат максимальний, і потім відбувається обмін процентними платежами за отриманими кожним позичками. У результаті витрати запозичення після укладення своп-угоди знижуються для обох учасників.
Свопи також використовуються для подолання дисбалансів між строками погашення активів і зобов'язань, що найбільш характерно для діяльності банківських установ.
Базисні своп-контракти допомагають уникнути відсоткового ризику, пов'язаного з різною динамікою зміни ставок залучення та розміщення коштів, що найчастіше проявляється у діяльності банків.
Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів здійснюється через:
— фіксацію валютного курсу на майбутній період;
— організацію зустрічних грошових потоків.
Угоди своп насамперед є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями форвард. На практиці операції своп використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції. Переваги у використанні угод своп перед форвардними угодами:
— при здійсненні валютного свопу значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди — фіксується курс форвардної угоди, а позиція кожного з учасників угоди своп дорівнює нулю;
— використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків.
Щодо руху фінансових потоків угоди своп можна розглядати як співвідношення короткої та довгої валютних позицій.
Які види опціонів перебувають в обігу ?
Залежно від типу операції розрізняють опціон продажу - PUT – надає покупцеві право продати обумовлену в контракті к-ть базових ін струм у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від продажу (захищає зниження ціни на активи), опціон купівлі - CALL – налає право купити обумовлену к-ть базов інструментів у визнач терміни за ціною виконання або відмовитися від купівлі (захищає покупця від підвищення ціни). Опціони з виграшем – ІТМ - Ціна виконання (М) = поточній ринковій ціні (Цр) базового інструмента, оскільки у разі негайного виконання приносить прибуток. Для PUT: М>Цр; для САLL: М<Цр.
Опціон без виграшу – АТМ: Ціна виконання = поточ ринков ціні. І не принесе у разі виконання власникові ні прибутків ні збитків. М=Цр. Опціон з програшем – ОТМ – у разі негайного виконання покупець опціону зазнає фін втрат. - САLL: М>Цр; для PUT: М<Цр.
Опціони відсоткових ставок у механізмі дії та реалізації дещо відрізняються від інших видів опціонів і мають самостійні назви, а саме: CAP (кеп), FLOOR (фло), COLLAR (колар). Терміни дії угод CAP, FLOOR, COLLAR доволі різноманітні — від кількох місяців до десятків років, ринок — позабіржовий. Умови більшості контрактів прив'язані до відсоткових ставок за державними цінними паперами, комерційними векселями, кредитами для першокласних позичальників (прайм-ставка) або до ставки LIBOR. Більшість дилерів за опціонними угодами за відсотковими ставками — це комерційні та інвестиційні банки. Оскільки дилери і продають, і купують опціони, то їхній прибуток утворюється за рахунок різниці між цінами продажу та купівлі. CAP — це двостороння угода, яка надає право покупцеві опціону на одержання компенсації в разі перевищення ринкової ставки над попередньо зафіксованим рівнем відсоткової ставки в розрахунку на умовну суму протягом певного періоду в майбутньому. CAP може розглядатися як серія опціонів PUT європейського типу. FLOOR — це угода, яка надає право її покупцеві одержати компенсацію в разі зниження ринкових ставок нижче попередньо зафіксованого рівня в розрахунку на обумовлену суму протягом деякого періоду в майбутньому. FLOOR може розглядатися як серія опціонів CALL європейського типу. Угода FLOOR призначена для захисту інвестора його від імовірного зниження доходів. COLLAR — це угода, яка передбачає одночасну купівлю CAP та продаж FLOOR і застосовується для захисту позичальника в умовах плаваючих відсоткових ставок від їх підвищення за вартістю, нижчою ніж вартість звичайного CAP. Щоб мати захист COLLAR позичальник купує CAP з установленою максимальною межею, що перевищує поточні ставки, та одночасно продає FLOOR з обумовленою нижньою межею, яка звичайно нижча за поточні ставки.