38. Основні положення портфельної теорії г. Марковіца.

В 1950-х роках Г. Марковіц “теорема про ефективну множину” яка фіксує модель поведінки інвестора в процесі формування портфеля так: “інвестор обирає свій оптимальний варіант портфеля з їх множтни, кожен з яких: 1) забезпечує максимальне значення рівня очікуваної доходності за будь-якого певно рівня ризика; 2) забезпечує мінімальне значення рівня ризика за будь-якого певного рівня дохідності”. Сукупність варіантів портфелів, які забезпечують досягнення заданих показників, характериз термінами “ефективна множина” або “границя ефективності портфелів” якщо обєднати в портфель деяку кількість активів, кореляція яких знаходиться в діапазоні від –1 до +1, то залежно від їх питомої ваги можна побудувати множину портфелів з різними параметрами ризику й доходності. Раціональний інвестор мінімізує свій ризик і збільшує доходність. Границя ефективності портфелів розраховується питому вагу активів, які входять до складу портфеля, за яких мінімізується значення стандартного відхилення для кожного рівня доходності MIN Ơ²p = КОРЕНЬ(ΣΣWiWj covij). ΣWi =1 ΣWj = E(r). Портфель з 50 ЦП має 1225 коваріацій, Портфель з 100 ЦП = 4950 коваріацій. Модель застосовується для стабільного і передбачуваного фондового ринку.

Загальний вигляд модель Марковіца “дохідність - ризик “ це стандартна модель квадратичного програмування. Втім, техніка створення портфеля за цією моделлю вимагає вели­кої кількості обчислень, а деякі припущення надто ускладнюють отримання вихідної інформації. Прикладне застосування цієї мо­делі обмежене також складнісю інформативного забезпечення розрахунків очікуваної дохідності, стандартного відхилення й коваріації цінних паперів. Так, для моделі Марковіца з N кількістю фінансових активів потрібно розрахувати = (N-1)/2 коефіц кореляції. Однак ця обставина в умовах високого рівня комп'­ютеризації не є сьогодні складною проблемою. Значно більшим недоліком і перешкодою застосування моделі «дохідність - ри­зик» Марковіца є те, що на її підставі пропонується багаточисель­ний набір ефективних портфелів, який ускладнює прийняття конк­ретного інвестиційного рішення. Але конче важливим є значення розроблень Марковіца для з'ясування підходів і методів обчислен­ня параметрів моделі, засадових підходів і принципів побудови ефективних портфелів, тлумачення поведінки окремих інвесторів, вибору Їх рішень щодо розподілу авансованого капіталу серед ба­гатьох альтернативних можливостей спрямування інвестицій.

39. У чому полягає економічний зміст поняття “безризикова ставка”?

Без ризикова ставка, це ставка при якій вкладення у ЦП не є збитковими. Поняття без ризикова ставка використовується при обчисленні Коефіцієнта Шарпа і Тенора, Йенсена. За економічним змістом перевищення дохідності портфеля над ставкою без ризику є премією, що її банк отримує за ризик, який він узяв на себе, придбавши певні цінні папери в процесі формування портфеля.

Коефіцієнт Шарпа доцільно застосовувати для аналізу недиверсифікованого банківського портфеля ЦП (kS= (d_p-d₀)/ стандартне відхилення дохідності портфеля банку (сігма р). де d_p - доходність портфеля інвестора за період що аналізується, d₀ - середня без ризикова ставка за той самий період. Чим показник вище тим, краще. Коефіцієнт Шарпа через стандартне відхилення дає змогу врахувати як системний ризик так і неситемний що властивий портфелю.

Коефіцієнт Тейнора =(kТ= (d_p-d₀)/β. Оцінює систематичний ризик.

Наприклад при оцінці кредитного портфеля за період без ризиковою ставкою дохідності можна вважати ставку МБК овернайт.