2.2. Суть конституції, її основні риси

Юридична суть конституції полягає у тому, що вона є ос­новним законом, який має найвищу юридичну силу.

Соціально-політична суть конституції визначається ре­зультатом співвідношення політичних сил, що існували на мо­мент її прийняття.

Соціальні функції конституції, тобто суспільне призна­чення конституції і способи її реалізації:

• юридична - "закон для законів";

• політична - закріплює устрій держави, її відносини з окремими людьми та їх групами, служить правовою основою політичної системи;

• ідеологічна - найбільш авторитетний закон, котрий містить загальні цінності людини.

Загальні риси конституцій зарубіжних країн:

1. закріплюють принцип народного суверенітету;

2. проголошують основні засади теорії розподілу влад;

3. встановлюють і закріплюють форму правління відповідної держави;

4. встановлюють і закріплюють форму державного уст­рою;

5. проголошують демократичні свободи громадян і підданих;

6. визначають принципи організації системи вищих ор­ганів державної влади: глави держави, уряду, парла­менту, в деяких державах вищого органу консти­туційного нагляду.

Об'єкти конституційного регулювання. Перші конституції регулювали:

• організацію вищої влади;

• політико-територіальний устрій;

• права і свободи людини та громадянина.

У XX столітті конституції стали регулювати зовнішньо­політичні функції. Значний розвиток відбувся в області прав і свобод (право на охорону навколишнього середовища, на охо­рону материнства).

2.3. Класифікація конституцій

I. За часом (або тривалістю) дії:

• постійні (необмежені у часі);

• тимчасові (обмежені у часі).

II. За політичним режимом, що оформлюється:

• демократичні;

• недемократичні:

• авторитарні;

• тоталітарні.

III. За формою правління:

• республіканські;

• монархічні.

IV. За формою державно-територіального устрою:

1. унітарні;

2. федеративні:

федеративні (національні);

суб'єктів федерації.

V. За формою вираження волі засновника:

1. писані:

кодифіковані;