Тема 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн тези лекції

1. Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн.

2. Конституції зарубіжних країн - головні джерела державного права зарубіжних країн

§1. Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн

Конституційно-правові джерела зарубіжних країн досить різноманітні. їх відмінності здебільшого пов'язані з різними підходами до розуміння права в цілому та існуванням різних моделей правових систем.

У країнах так званої континентальної, або романо-германської правової системи, головними джерелами права є за­конодавчі акти. Історичні витоки цієї моделі виникли в країнах континентальної Європи - Франції, Німеччині, Іспанії та інших. Право кожної з цих країн впливало на форму­вання загальних характеристик вказаної моделі.

Іншою моделлю є англосаксонська, або англо-американська модель правової системи. У країнах цієї правової сім'ї важ­ливе місце серед юридичних джерел займають судові преце­денти. Останні не характерні для країн континентальної Євро­пи і для тих, що наслідували пропоновані ними зразки.

За відмінностями механізмів нормотворення джерела кон­ституційного права поділяють на формалізовані та неформалізовані.

Зміст формалізованих джерел конституційного права є результатом відносно автономного, спеціалізованого правотворчого процесу, здійснюваного державними органами. До них належать:

• нормативно-правові акти:

  1. різновиди законів - основні, конституційні, органічні, звичайні;

  2. нормативно-правові акти виконавчої влади - окремі акти глави держави й уряду;

  3. парламентські регламенти;

  4. акти органів конституційного контролю;

  5. в деяких випадках акти органів місцевої влади.

• судові прецеденти;

• договори {міждержавні, наприклад, для країн Євро­пейського союзу, а також внутрішні, наприклад, під час прий­няття конституції, при утворенні федерації тощо);

• джерела релігійного характеру (наприклад, Коран для мусульманських країн).

До неформалізованих джерел відносяться консти­туційні звичаї (конституційні угоди, конвенційні норми), які можуть бути юридичні або політичні. Перші - це не завжди пе­редбачуваний і узгоджуваний підсумок практичної діяльності державних органів (вони є обов'язкові для виконання), другі - результат практичної діяльності політичних партій (не є обов'язковими для виконання).

§2. Конституції - головні джерела державного права зарубіжних країн

2.1. Смислове значення терміну "конституція"

Конституція - це система правових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

Термін конституція виступає в кількох значеннях:

У матеріальному значенні конституція являє собою пи­саний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які:

♦ проголошують і гарантують права людини і громадя­нина, їх свободи;

♦ визначають:

• основи суспільного ладу;

• форму правління;

• форму територіального устрою;

• основи організації центральних і місцевих органів вла­ди, їх компетенцію і взаємовідносини;

• державну символіку і столицю.

У формальному значенні конституція - це основний за­кон або група законів, які мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів.

Ці два значення знаходяться в певному співвідношенні: всі держави мають матеріальні конституції, але не всі вони ма­ють формальні конституції.

Вища юридична сила конституції в формальному значенні виявляється в тому, що:

• її норми мають завжди перевагу над актами виконав­чої влади;

• закони і підзаконні акти повинні прийматися передба­ченими в конституції органами і за встановленою нею процедурою.

Під юридичною конституцією розуміється певна систе­ма правових норм, що закріплюють і регулюють вказане вище коло суспільних відносин.

Фактична конституція - це реально існуючі відносини.

Фіктивні конституції (точніше статті) виникають тоді, коли зафіксована в конституції норма на практиці не вико­нується.