Список використаної літератури
Закон України «Про авторське право та суміжні права» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 11 липня 2001 р. // Голос України. - 16 серпня 2001 року. - № 146. - ст. 9.
В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. -К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.
Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 424 с.
Іванов В. Правове регулювання Інтернет. Деякі аспекти // СВіП. - № 3, 2002. - С.21-27.
Калятин В.О. Право в сфере Сети. - М.: Норма, 2004. - 480 с.
Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. - К.: Школа, 2004. - 144 с
Значний потенціал електронної комерції в Україні обумовлює необхідність найпильнішої уваги до питань формування законодавчої і нормативно-правової бази розвитку електронної комерції в країні, а також дослідження організаційно-правових проблем підвищення ефективності регулювання цих процесів. До основних видів незаконних втручань в електронному бізнесі можна віднести: -розкрадання даних (наприклад, розкрадання номерів кредитних карток із бази даних); -несанкціоноване втручання (наприклад, перевантаження даними сайту, не призначеного для такого великого обсягу інформації); -перекручування даних (наприклад, зміна сум у файлах платежів і рахунків-фактур чи створення неіснуючих сертифікатів); -руйнування даних; -відмова від виконаних дій (наприклад, від факту оформлення замовлення чи одержання товару); -ненавмисне неправильне застосування засобів сайту користувачем; -несанкціонований доступ до інформації (несанкціоноване копіювання, відновлення або інше застосування даних, проведення несанкціонованих трансакцій, несанкціонований перегляд чи передача даних). Цим протизаконним діям і намагаються запобігти правові норми всіх країн світу. Розвиток правового регулювання електронного бізнесу окремими країнами може відбуватися двома шляхами: перший – означає жорстку публічно-правову регламентованість більшості процесів; другий – приватно-правове саморегулювання електронної взаємодії самими учасниками. Так, сфера державної компетенції в США жорстко визначає захист прав неповнолітніх при здійсненні Internet-купівель, захист власників авторських прав, надання податкових пільг та звільнень. При цьому держава концентрується на розв’язанні найважливіших питань конституційного й адміністративного права, залишаючи організаційні і менш значні питання на розгляд професійних асоціацій. У нашій країні відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг”, суб’єкти господарювання можуть укладати договори по електронній пошті за згодою між собою. Крім того, вони самостійно визначають порядок збереження електронних документів та їх захист. При цьому закон забороняє застосовувати електронні документи при оформленні прав на спадщину та у випадках, при яких документ може бути створений тільки в одному примірнику. Вирішення питання про електронний цифровий підпис покладено на державу. Так, американський уряд вважає законними всі цифрові підписи, визнані обома контрагентами за угодою. Зокрема, файл із текстом закону "Про електронні підписи в глобальній і національній торгівлі” був підписаний Bill Clinton фотографічною копією його власного підпису, який він вивів на комп’ютерному графічному планшеті. Європейські уряди більш жорстко підходять до питання про те, яким повинен бути електронний цифровий підпис. Директива Європарламенту рекомендує застосовувати другий за ступенем деталізації підхід, на ньому засновані відповідні закони, наприклад, у Німеччині та Великобританії. Щодо видів відповідальності, то в Україні та світі за злочини в сфері електронної комерції існує кримінальна, адміністративна та цивільна відповідальність. Загалом потрібно сказати, що електронна комерція безперспективна, якщо її учасники не матимуть можливості захисту своїх прав і законних інтересів. Тому правове регулювання відіграє важливу роль у розвитку цього виду бізнесу загалом, в підвищенні довіри до цієї сфери і покращує імідж країни на міжнародноу рівні.