4. Юридичні засади конфіскації земельної ділянки за цивільним, адміністративним та кримінальним законодавством.

Стаття 148.

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановле­них законом.

 

     Уперше в ЗК України передбачається конфіскація земель­ної ділянки. Конфіскація може мати місце виключно за рішенням судових органів у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Однак слід зазначити, що безпосеред­ньо ЗК України не встановлює підстави, обсяг та порядок конфіскації земельних ділянок. Лише в статтях 140 та 143 Кодексу передбачена конфіскація як загальна підстава при­пинення права власності на земельну ділянку та підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку.

     Конфіскацію земельної ділянки слід розглядати як її при­мусове безоплатне вилучення у власність держави, як санк­цію за злочин або цивільне чи адміністративне правопору­шення.

     Як міра цивільно-правової відповідальності конфіскація земельної ділянки може бути застосована судом при визнанні недійсними угод щодо земельних ділянок, укладених із пору­шенням установленого законом порядку їх купівлі-продажу, дарування, застави, обміну тощо.

     У кримінальному праві конфіскація майна розглядається як один із видів покарань, що віднесений до додаткових. Відповідно до ст. 59 Кримінального кодексу України, пока­рання у формі конфіскації майна полягає у примусовому бе­зоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна вста­новлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передба­чених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

    У Кодексі про адміністративні правопорушення конфіска­ція розглядається, як один із видів адміністративних стяг­нень, а саме: конфіскація предмета, який став знаряддям ичинення або безпосереднім об'єктом адміністративного пра­вопорушення. Конфіскація предметів може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.

      Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушен полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфіскованим може бути лише предмет, який перебуває у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України

5. Умови та порядок припинення права користування земельними ділянками: припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушеннями земельного законодавства.

Стаття 144.

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення в  30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

     2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земе­льною ділянкою.

    3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцево­го самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористу­вачем у судовому порядку.

      У даній статті ЗК України визначена процедура припинен­ня права користування земельними ділянками, які викорис­товуються з порушенням земельного законодавства. Що саме слід розуміти під порушенням земельного законодавства, у цій статі безпосередньо не визначено. Проте опосередковано такі порушення перераховані у пункті «б» ст. 143 ЗК Украї­ни, а саме: забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення зе­мель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів ін­женерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки земельним законодавством передбачені й інші порушення, які можуть розглядатися як підстави при­пинення права користування земельними ділянками.

    У коментованій статті передбачено чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

    Перша стадія пов'язана з виявленням порушень земельно­го законодавства України. Відповідний контроль здійснюють державні інспектори з питань використання та охорони зе­мель. За результатами перевірки складається протокол про порушення, який видається особі, що є винною в порушенні земельного законодавства. Для усунення виявлених пору­шень надається термін у 30 днів. Цей термін безпосередньо передбачений у коментованій статті й не може бути зменше­ний або збільшений державним інспектором, який складав протокол.

     Друга стадія процедури припинення права користування земельною ділянкою пов'язана з діяльністю особи, яка допустила порушення земельного законодавства, щодо виконання вказівок державного інспектора з усунення виявлених порушень. Якщо зазначені порушення у 30-денний строк буду усунені, процедура припинення права користування земельною ділянкою завершується. За особою, що допустила відповідні порушення, але виконала вказівки державного інспектора, зберігається суб'єктивне право на користування земельною ділянкою.

     У тих випадках, коли вказівки державного інспектор щодо припинення порушення земельного законодавства у 30-денний строк не виконані, процедура має своє продовження. На цій стадії державний інспектор з питань використання та охорони земель відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення накладає на винну особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівки про усунення порушень земельного законодавства. Термін виконання також становить ЗО днів. Якщо у зазначений термін вказівки державного інспектора не виконуються, процедура припинення права користування земельною ділянкою переходить до наступної стадії.

     На третій стадії державний інспектор з питань використання та охорони земель на підставі продовження порушень земельного законодавства винною особою звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Зазначені органи розглядають клопотання і приймають рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою.

    Останньою стадією процедури припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, є оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку. Можливість такого оскарження безпосередньо передбачена Конституцією України. Суд може залишити рішення без змін або прийняти рішення про його відміну. Рішення судових органів у цих випадках є остаточним.

6. Порядок погодження питань, пов’язаних з вибором(???), викупом та вилученням земельних ділянок: законодавчі вимоги щодо вилучення особливо цінних земель.

Стаття 151.

 1. Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) зе­мельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республік Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

        2. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів провадиться у встановленому порядку юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні.

        3. Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіеи Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

        4. Погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також місць розташування об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

       5. Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сі льської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провад ться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.

       6. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.

       7. Відповідна сільська, селищна, міська рада, місцева державна адміністрація розглядає у місячний строк клопотання і дає юридичній особі дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта.

        8. Юридичні особи погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем, районним (місь­ким) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобуду­вання і архітектури та охорони культурної спадщини і по­дають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації, які погоджують місце розташування того об'єкта, під який мають право са­мостійно вилучати земельну ділянку.

         9. Якщо погодження місця розташування об'єкта прова­диться районною, обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріа­ли на погодження до Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської місь­кої, районної ради або районної, Київської чи Севастополь­ської міської державної адміністрації.

         10. Районна державна адміністрація розглядає у місяч­ний строк матеріали погодження місця розташування об'єк­та, під який має право вилучати земельну ділянку, або по­дає свій висновок до Ради міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласної державної адміністрації.

         11. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облас­на державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку.

         12. Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною ад­міністрацією із своїм висновком центральному органу ви­конавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Ка­бінету Міністрів України.

         13. Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції.

        14. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, облас­ні, Київська і Севастопольська міські ради подають до Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення особливо цінних земель із земель комунальної власності.

          15. Матеріали погодження місця розташування об'е повинні включати: викопіювання з генерального пл або іншої містобудівної документації населеного пуям копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній ріантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної п щі, яку необхідно вилучити.

Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, вилучається, та умови її відведення.

          16. У разі відмови власника землі або землекористув ча, сільської, селищної, міської ради, органів держав' влади у погодженні місця розташування об'єкта ці пита ня вирішуються у судовому порядку.

         17. У разі задоволення позову щодо оскарження відм ви власника землі або землекористувача, сільської, сели ної міської ради, органів державної влади у погодже місця розташування об'єкта рішення суду, арбітражно суду є підставою для розробки проекту відведення зем ної ділянки.

 

     Загальним положенням коментованої статті є обов'язковість погодження питань, пов'язаних із місцем розташування об'єкта, розміром земельної ділянки та умовами її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці та прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

     Суб'єктом, який зобов'язаний погоджувати питання вилучення земельної ділянки, є юридична особа, якій буде надана у власність або користування вилучена (викуплена) земельна ділянка.

      Суб'єктами, з якими погоджується вилучення земельної ділянки є: власники землі і землекористувачі; сільські, селищні, міські ради; державні адміністрації; Рада міністрів АР Крим; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України,

     Відповідно до встановленої процедури погодження має відбуватися до початку проектування будь-яких робіт, які плануються на земельній ділянці, що вилучається (викупову ється).

      Право вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів належить юридичним особам, зацікавленим у їх відведенні для відповідних цілей.

      У п. З коментованої статті визначаються органи державної влади та місцевого самоврядування, яким надано право пого­дження місць розташування об'єктів, розмірів передбачува­них для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення: сільські, селищні, міські ради, державні адмініс­трації, Рада міністрів АР Крим, Кабінет Міністрів України, а також Верховна Рада України. Погодження здійснюється від­повідно до повноважень зазначених органів щодо вилучення цих ділянок. Тобто, ці органи вправі погоджувати місця роз­ташування об'єктів на тих земельних ділянках, які ними мо­жуть вилучатися відповідно до їх повноважень, визначених статтями 149 та 150 ЗК України.

     Коментованою статтею передбачена також процедура пого­дження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земель­них ділянок. Першою стадією цієї процедури є звернення юри­дичної особи, заінтересованої у вилученні (викупі) земельної ділянки, з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, міс­цевої державної адміністрації, Ради міністрів АР Крим, облас­ної, Київської, Севастопольської міської державної адмініст­рації. До клопотання додаються необхідні матеріали та роз­рахунки, зокрема: копія генерального плану або іншої місто­будівної документації населеного пункту; копія плану земе­льної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням земельної площі, яка вилучається; склад угідь земельної ділянки, що вилучається, умови її від-недення.

      Наступною стадією є розгляд клопотання відповідною сіль­ською, селищною, міською радою або місцевою державною адміністрацією та надання дозволу на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта. ЗК України визна­чає термін проведення відповідних процесуальних дій — один місяць з моменту отримання клопотання.

      На третій стадії юридична особа погоджує з відповідними суб'єктами питання, пов'язані з вилученням (викупом) земельної ділянки. Погодження — це отримання згоди щодо найбільш доцільного місця розташування об'єкта з урахуванням його можливого впливу на стан здоров'я людей, екологічну безпеку, забруднення атмосферного повітря та інших об'єктів природи; б) розмірів намічуваної для вилучення земельної ділянки, якщо вони не визначені безпосередньо у ЗК України (наприклад, для будівництва промислових, сільськогосподарських та інших об'єктів, добування корисних к палин тощо); в) умов вилучення (викупу) земельної ділянки (наприклад, відшкодування збитків, розміри таких збитків, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва тощо). Перелік суб'єктів, які дають згоду щодо зазначених питань, визначений у п. 8 коментованої статті. Насамперед, це власники землі або землекористувачі, районні (міські) органи земельних ресурсів, природоохоронні та санітарно-епідеміологічні органи, органи містобудування архітектури та охорони культурної спадщини.

       Матеріали зі згодою зазначених органів на вилучення (викуп) земельних ділянок повертаються до сільської, селищної міської ради, місцевої державної адміністрації. На цьому етапі процедура погодження питань, пов'язаних із вилучення (викупом) земельної ділянки переходить до наступної (четвертої) стадії.

      На цій стадії органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які отримали узгоджені матеріали, повинні а) погодити місце розташування того об'єкта, під який вправі самостійно вилучати земельну ділянку; б) підготувати та направити свій висновок до інших державних органів, якщо вилучення земельної ділянки під розташування об'єкта виходить за межі їх компетенції. У першому випадку завершуеться процедура погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, а в другому вона переходить до своєї наступної стадії.

       Районна державна адміністрація на відповідній стадії  у місячний термін розглядає отримані нею матеріали і після розгляду: а) погоджує місце розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку; б) готує свій висновок та надсилає його до Ради міністрів АР Крим або обласної

державної адміністрації. В останньому випадку процедура погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, продовжується.

     Рада міністрів АР Крим, обласна державна адміністрація на відповідній стадії розглядають отримані ними матеріали, процесуальний термін такого розгляду в коментованій статті щодо зазначених органів не передбачений, але вважається, що він має бути таким самим, як і для розгляду попередніми органами — один місяць. Після розгляду отриманих матеріалів: а) погоджують місце розташування об'єкта, під який ма­ють право вилучати земельні ділянки; б) готують свій висно­вок та надсилають центральному органу виконавчої влади з птань земельних ресурсів.

         Державний комітет України з питань земельних ресурсів розглядає отримані матеріали в місячний термін і подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України, який приймає відповідне рішення або подає свої пропозиції до Верховної Ради України, якщо з відповідних питань необхідна її згода.

      У випадках, коли вилучаються особливо цінні землі з зе­мель комунальної власності, погодження Верховною Радою України питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земель­них ділянок є обов'язковим.

     Якщо власник землі або землекористувач, сільська, селищ­на, міська рада, органи державної влади не погоджують питання, пов'язані з відведенням земельної ділянки, справа нирішується у судовому порядку відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України. Якщо судові органи задовольняють позов щодо оскарження відмови щодо погодження місця розташування об'єкта, їх рішення є підста­вною для розробки проекту відведення земельної ділянки.

Стаття 150.

1. До особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові груя торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі грунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі грунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного  фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських  потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

       2. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі ( зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально- культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення(викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

     3. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у  власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

       Стаття 150 ЗК України регламентує відносини, пов'язані з порядком вилучення особливо цінних земель. У п. 1 наводиться вичерпний перелік земель, які законодавством віднесені до особливо цінних. Усі інші землі, які не перераховані у даній статті, не можуть розглядатися як особливо цінні.

       У п. 1 передбачене також загальне правило, яке характеризує правовий режим особливо цінних земель, а саме: вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається. Проте із загального правила зроблений  виняток, який стосується можливості вилучення особливо цінних земель для використання в цілях, зазначених у п. 2 цієї статті.

        Перелік цілей, для яких можна вилучати земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комупальній власності, теж є вичерпним. Його слід поділити на декілька груп. До першої групи цілей належить будівництво об»єктів загальнодержавного значення, тобто об'єктів, які мають стратегічне значення для розвитку та функціонування економіки країни, наприклад, будівництво гідроелектростанцій, теплових  та атомних електростанцій, промислово-виробничих комплексів тощо. Другу групу цілей становить будівництво та спорудження лінійних об'єктів — доріг, ліній електропередачі та зв'язку, тру­бопроводів, осушувальних та зрошувальних каналів, геодезич­них пунктів. До третьої групи цілей належить спорудження жит­ла та об'єктів соціально-культурного призначення. І, нарешті, останню групу цілей складає будівництво нафтових і газових свер­дловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією.

       У зазначених випадках земельні ділянки вилучаються (ви­куповуються) за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради (за погодженням із Верховною Радою України). Таким чином, лише зазначені державні органи вправі приймати рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок особливо цінних земель.

       Якщо земельна ділянка особливо цінних земель перебуває у власності громадян і юридичних осіб, погодження матеріа­лів щодо вилучення (викупу) таких земель провадиться ви­ключно Верховною Радою України за поданням Верховної Ра­ди АР Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських

рад.

      Зазначена норма є важливою гарантією захисту земельних прав громадян та юридичних осіб — власників земельних ділянок особливо цінних земель.

1