3. Правове регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб та їх примусового відчудження з мотивів суспільної необхідності.

Стаття 146.

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти дер­жавної та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природо­охоронного призначення;

г) оборони та національної безпеки; ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів

та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних ор­ганізацій;

е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслугову­вання населення.

2. Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попередже­ний органом, який приймає рішення про її викуп.

        3. Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ділянки встановлюється від­повідно до грошової та експертної оцінки земель, яка про­водиться за методикою, затвердженою Кабінетом Мініст­рів України.

4. Якщо власник земельної ділянки не згоден з викуп­ною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

          Коментована стаття регулює відносини, пов'язані з вику­пом земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для суспільних потреб. Тут визначена сис­тема державних органів, які мають право викупу земельних ділянок, перераховані суспільні потреби, для яких можливий викуп земельних ділянок, урегульована процедура такого ви­купу.

       Державними органами, які мають право викупу земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, є органи державної влади (місцеві державні адміністра­ції, Рада міністрів АР Крим, Кабінет Міністрів України) та органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради, Київська та Севастопольська міські ради).

    Перелік суспільних потреб, для яких провадиться викуп земельних ділянок, визначений у коментованій статті та є вичерпним. Інші, не перераховані в статті підстави, не можуть розглядатися як суспільні потреби.

     Процедура викупу земельних ділянок складається з трьох стадій. На першій стадії орган, який приймає рішення про викуп, письмово попереджає власника земельної ділянки про майбутній викуп. Письмове попередження повинно бути зроблене за один рік до викупу. Зазначений термін є обов'язковим і не може бути зменшений. На другій стадії викупу земельної ділянки необхідною процедурною умовою є отримання згоди її власника. Якщо власник земельної ділянки не дає згоду її викупу, питання вирішується у судовому порядку. На цій стадії визначається також вартість земельної ділянки, яка підлягає викупу, відповідно до грошової та експертної оцінки земель. Грошова та експертна оцінка земель проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Методи грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 23 березня 1995 р.; за методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільського подарського призначення» від 16 червня 1999 р.; Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р та наказом Державного комітету України по земельних ресурсах «Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 8 серпня 1999 р.

    Якщо власник земельної ділянки згоден з викупною вартістю, процедура викупу земельної ділянки завершується укладенням угоди між власником земельної ділянки і органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. У випадках, коли власник земельної ділянки не згоден з ви­купною вартістю, питання вирішується в судовому порядку. Рішення суду є остаточним.

Стаття 147.

1. У разі введення воєнного або надзвичайного стану зе­мельні ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилучені) з моти­вів суспільної необхідності у порядку, встановленому зако­ном.