Аналітичний метод
Суть методу полягає у виявленні параметрів РЛП за відомою площею району (Sp), над яким створюється РЛП та кількості радіотехнічних підрозділів в угрупуванні.
Аналітичні залежності при цьому виводяться із принципу побудови бойового порядку за ідеальною схемою (по вершинам рівносторонніх трикутників).
Вихідними даними для розрахунків є :
площа району, над яким створюються суцільне РЛП (Sp);
кількість радіотехнічних підрозділів, що беруть участь у формуванні поля (n);
зона виявлення типової РЛС (D0) ;
точки розміщення меж району.
Типовою РЛС вважається станція, яка входить до складу більшості підрозділів угрупування, а її зона виявлення практично повністю співпадає за розмірами та формою з зонами інформації цих підрозділів.
Для визначення висоти нижньої межі (Hнм) РЛП за відомими вихідними даними (Sp, n) розраховується значення дальності виявлення типової РЛС на висоті нижньої межі
З
а
графіком залежності дальності виявлення
типової РЛС від висоти, для заданої
ефективності поверхні відбиття цілі (
), визначається числове
значення висоти нижньої межі РЛП.
Висота верхньої межі (Hвм) приймається рівною граничній висоті безпровального супроводження цілі типовою РЛС, що формує верхній ярус РЛП.
Це положення вірне за умовою взаємного перекриття “мертвих воронок” сусідніх підрозділів на висоті верхньої межі, що повинно відповідати виконанню нерівності
Rмв £ d £ Dвм - Rмв
де Rмв=Нвм ctgЄМАХ - радіус “мертвої воронки” на висоті безпровального супроводження цілі;
ЄМАХ - граничний кут зони виявлення типової РЛС в вертикальній площині;
d - відстань між радіотехнічними підрозділами;
Dвм - дальність виявлення цілі з заданою ЕПВ на висоті верхньої межі РЛП.
Якщо приведена нерівність, не виконується тоді методом підбору находять таке значення Нвм, для якого вона виконується, і тоді найдені значення приймаються за висоту верхньої межі суцільного РЛП угрупування.
Рубіж виявлення на даній висоті буде представляти собою обвідну лінію, що утворена відрізками кіл, радіус яких дорівнює дальності виявлення типової РЛС на цій висоті, а центри цих кіл співпадають із центрами позицій радіотехнічних підрозділів, що розташовані вздовж кордонів угрупування.
Переваги методу – простота, мала кількість вихідних даних, швидке одержання результатів.
Недоліки методу – мала точність, яка пов’язана з тими допусками, що прийняті, тобто:
неврахування впливу рельєфу місцевості на формування зони виявлення типової РЛС;
зони виявлення РЛС інших типів, що приймають участь в формуванні РЛП, не враховується;
підрозділи угрупування розміщенні чітко по вершинам рівносторонніх трикутників.
Виходячи з переваг і недоліків даний метод використовується на етапі попередньої розробки можливих варіантів побудови бойових порядків в нових районах.
Більш точний розрахунок просторових показників бойових можливостей можливий графоаналітичним методом.
Графоаналітичний метод
Суть методу в графоаналітичному моделюванні РЛП та визначенні його параметрів на основі попередньо розрахованих з допомогою аналітичних залежностей чи визначених іншим способом зон виявлення РЛС та зон інформацій підрозділів.
Зони виявлення РЛС, а на їх основі зони інформацій підрозділів можливо розраховувати користуючись способом дискретно-послідовного аналізу різних точок простору чи скориставшись результатом побудови реальних зон виявлення.
На практиці в військах при використанні графоаналітичного методу визначення параметрів РЛП одержали широкого розповсюдження способи дискретно-послідовного аналізу та моделювання поля з використанням реальних зон виявлення РЛС.
Більш детально зупинимося на першому способі, тому що він буде використовуватись для розрахунків в подальшому.
Спосіб дискретно-послідовного аналізу
Спосіб основується на послідовній перевірці виконання умов виявлення цілі в кожному елементарному об’ємі модельованого радіолокаційного поля з урахуванням можливостей кожної РЛС, кожного із розгорнутих на місцевості підрозділів угрупування РТВ та з урахуванням впливу рельєфу місцевості на виявлення цілей.
Для визначення зон виявлення РЛС, а потім параметрів РЛП повітряний простір розбивається на елементарні об’ємні дискрети.
Дискрети місцевості в площині мають форму квадрату, розміри якого в залежності від точності розрахунку, що вимагається, вибираються від (4х4 до 20х20) км.
Задаються також значення висоти польоту цілі над рельєфом місцевості.
Потім проводиться послідовна перевірка виконання умов виявлення цілі в кожному елементарному об’ємі кожної РЛС, кожного підрозділу.
Дискрети, над якими ціль видана на заданій висоті, об’єднуються в області “видимості” чи “виявлення”. Обвідна цих областей буде являти собою рубіж виявлення поля розвідувальної бойової інформації на заданій висоті.
Максимальна висота РЛП, для якої також виконується попередня умова приймається за висоту верхньої межі РЛП.
Переваги способу: порівняно простий математичний апарат, невеликий об’єм вихідних даних, можливості вирішення задачі “ручним” методом та з використанням ЕОМ.
Недоліки способу: не враховуються відбиття від місцевих предметів, що не знімаються апаратурою захисту; низька точність при розрахунках в районах зі складним рельєфом.
Моделювання поля з використанням реальних зон виявлення РЛС
Суть методу розрахунку з використанням реальних зон виявлення РЛС включає два етапи.
На першому проводиться топогеодезична обробка позицій кожної РЛС і визначаються їх зони виявлення розрахунковим методом.
Під реальною зоною виявлення розуміється зона побудована розрахунковим шляхом з урахуванням рельєфу місцевості та перевірена обльотом.
На другому етапі визначення параметрів РЛП перерізи розрахункових зон виявлення РЛС всіх підрозділів, що виконані в масштабі карти для різних висот польоту цілі, послідовно накладаються на карту в точках стояння підрозділів та перевіряються взаємні перекриття цих пересічень на кожній висоті, що нас цікавить.
Окрім розрахунків поля активної локації потрібно розраховувати і поля тріангуляції.
Поля тріангуляції – це область простору, в якій забезпечується виявлення та безперервне супроводження постановників активних перешкод.
Розрахунки інформаційних показників бойових можливостей
Незалежно від способу видачі розвідувальної чи бойової інформації, варіантів їх технічної реалізації послідовність розрахунку інформаційних показників включають наступні операції:
складання схеми проходження інформації від першоджерела та визначення кількості ланок, що приймають участь в обробці та видачі інформації;
розрахунок пропускної спроможності кожної ланки із знімання, опрацюванню інформації j-ї координати;
виявлення ділянок каналів з послідовними та паралельними ланками проходження інформації від джерела до споживача та їх пропускні спроможності;
розрахунок пропускної спроможності інформаційного каналу в цілому;
розрахунок інформаційних показників.
Під інформаційним каналом розуміють сукупність функціонально зв’язаних ланок, які приймають участь в добуванні, зборі, опрацюванні, формуванні та видачі інформації на відповідний КП.
Інформаційна спроможність всього каналу інформації обмежується ділянкою з найменшими інформаційними спроможностями.
Оптимальним з точки зору використання сил та засобів вважається канал інформації, в якому інформаційні спроможності всіх послідовних ділянок та всіх послідовних ланок приблизно однакові.
Розрахунок точнісних показників
Величина середньоквадратичної помилки на виході каналу інформації кожної з координат (sD,bs,es) визначаються помилки вимірювання цих координат РЛС (РЛК) та помилки всіх ланок, які приймають участь в обробці, видачі споживачам
Імовірність видачі бойової інформації заданої точності з наведення винищувальної авіації визначається стосовно до кінцевого етапу наведення за умовою, що помилки штурманських розрахунків та пілотування літака постійні і не перевищують припущених значень.
Розрахунок часових показників
Для характеристики можливостей з приведення КП з'єднань і частин РТВ, радіотехнічних підрозділів до вищих ступенів бойової готовності і здійснення маневру застосовуються часові показники.
Час приведення в вищі ступені бойової готовності визначається виходячи з підльотного часу засобів нападу повітряного противника, часу приведення в бойову готовність частин ЗРВ та ВА, технічними, фізіологічними можливостями техніки, особового складу.
Показник перевіряється на дослідних навчаннях та закріплюється у вигляді нормативів.
Час маневру включає витрати часу на:
згортання і приведення в похідне положення РЛС, підрозділу, частини;
на здійснення маршу чи пересування залізничним, водним, повітряним транспортом в заданий район;
на розгортання в бойовий порядок і приведення в готовність до виконання бойових завдань у новому районі.
tман = + tпп + tбп;
де D – протяжність маршруту;
V – середня швидкість руху колони;
tпп – час згортання шикування в похідний порядок;
tбп – час розгортання в бойовий порядок в новому районі; включення техніки та проведення щоденного технічного обслуговування та контрольного огляду.
Предмет: ТАКТИКА РАДІОТЕХНІЧНИХ ВІЙСЬК
Тема № 3: ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ РТВ
Заняття №5 Бойова готовність радіотехнічних частин та підрозділів, способи переведення їх до вищих ступенів бойової готовності.
Навчальні питання: