Тема 3 основи бойового застосування підрозділів ртв.

Заняття №2 Радіолокаційна розвідка, її зміст та сутність, етапи та способи ведення.

Навчальні питання :

1.Локаційні об’єкти. Літальні апарати, що є локаційними цілями для РТВ.

2.Зміст, сутність та етапи ведення радіолокаційної розвідки.

3.Способи виконання завдань з ведення радіолокаційної

розвідки рлр, ртб, ртбр.

4.Зміст і види радіолокаційної інформації, режими її видачі.

Перше питання: Локаційні об’єкти.Літальні апарати, що є локаційними цілями для РТВ.

Всі виявлені радіолокаційними станціями об’єкти називаються локаційними об’єктами і підрозділяються на:

• повітряні (надводні) цілі

• свої повітряні (надводні) об’єкти

• нерозпізнані об’єкти

До повітряних (надводних) цілей відносяться:

• повітряні (морські) судна противника,

• повітряні судна невстанов-леної державної належності,

• повітряні судна та об’єкти порушники держкордону і порядку використовування Повітряного простору України.

Нерозпізнані повітряні об’єкти (повітряні судна, метеооб’єкти, зграї птахів тощо) до моменту їх розпізнання нумеруються як повітряні цілі.

За висотою повітряні цілі ешелонуються на цілі:

надмаловисотні (НМВ) 0…200 м

мало висотні (МВ) до 1000 м

середньовисотні (СВ) до 4000 м

велико висотні (ВВ ) до 12000 м

стратосферні (СТ) більше 12000 м

Крім того за такими критеріям як ЕПВ, та швидкість повітряні цілі класифікують як:

• малорозмірні, якщо ЕПВ складає 1 м2 і менше;

• швидкісні, коли швидкість цілі більше швидкості звуку (1200 км/год);

• малошвидкісні, коли швидкість менше 200 км/год.

Друге питання: Зміст, сутність та етапи ведення радіолокаційної розвідки.

Розвідка - це сукупність заходів, що здійснюються командуванням, штабами та військами з добування та вивчення інформації про противника - про його місцезнаходження, дії та наміри.

Розвідка - найважливіший вид бойового та оперативного забезпечення військ, що організується командуванням всіх видів і родів військ з метою збору відомостей про війська противника, місцевості та інших даних, необхідних для успішного ведення бойових дій.

Для РТВ розвідка повітряного противника - найбільш відповідальний етап вирішення їх основного завдання - забезпечення командування та військ інформацією про противника.

Радіолокаційна розвідка - один з видів розвідки противника. Вона ведеться радіотехнічними підрозділами, частинами та з’єднаннями, ППО сухопутних військ, ВМС.

Радіолокаційна розвідка - огляд повітряного простору радіолокаційними станціями, виявлення, радіолокаційне розпізнавання та супроводження повітряних цілей, визначення напрямку їх польоту, складу, бойових порядків, висоти, швидкості та маневру.

Радіолокаційна розвідка як процес добування відомостей про повітряного противника полягає у виконанні кількох взаємозв’язаних операцій.

Етапи радіолокаційної розвідки :

• безперервний огляд повітряного простору (пошук);

• виявлення повітряних об’єктів, їх розпізнавання і пізнавання;

• постійне супроводження виявлених цілей на маршрутах їх польоту до встановлених рубежів;

• збір, обробку та аналіз добутих даних.

Безперервний огляд повітряного простору (пошук) полягає в систематичному зондуванні всіх точок заданої області простору імпульсами електромагнітної енергії та направленому прийому відбитих сигналів.

Безперервність ведення радіолокаційної розвідки досягається роботою РЛС, що увімкнені для чергування за графіком, а також РЛС увімкнених для виконання задач бойової підготовки та забезпечення польотів своєї авіації.

Виявлення - це визначення повітряного об’єкту, що раніше не спостерігався на фоні природних та штучних перешкод.

Виявлення повітряного об’єкту на фоні перешкод здійснюється оператором чи автоматичним пристроєм шляхом відбору (селекції) із всієї сукупності прийнятих радіолокаційних сигналів, що мають один чи декілька ознак, характерних для сигналів, відбитих від повітряних об’єктів.

Радіолокаційні відмітки, що відповідають повітряним об’єктам, які спостерігаються на екранах індикаторів, називаються радіолокаційними цілями.

До числа радіолокаційних цілей на етапі їх виявлення відносяться всі повітряні об’єкти (незалежно від їх призначення), в тому числі:

• всі ЗПН противника;

• літальні апарати противника, що імітують його ЗПН (обманні цілі - екрани, цілі-пастки, обманні радіолокаційні сигнали, імітуючі цілі);

• зграї перелітних птахів;

• відбиття від невеликих гідрометеорів;

• відбиття від рухомих наземних об’єктів;

• природні перешкоди різного походження.

Виявлені радіолокаційні цілі підлягають :

• детальному розпізнанню, тобто дійсному встановленню їх належності до повітряних об’єктів;

• виявленню тих із них, які відносяться до літальних апаратів бойового призначення;

• виявленню стану цих літальних апаратів, а якщо виявлена ціль має ознаку групової, та встановленню її бойового складу.

Для повного та дійсного розпізнання цілі необхідно спостерігати за нею на протязі кількох оглядів.

Результатом розпізнання є відсіювання всіх радіолокаційних цілей, що були обманними, цілей, що не відносяться до повітряних об’єктів і не є об’єктами розвідки.

Після розпізнання до повітряних цілей відносять всі засоби повітряного нападу противника (літаки, гелікоптери, автоматизовані дрейфуючі аеростати, авіаційні ракети та інші безпілотні засоби), а також всі ті літальні апарати, державна належність яких на етапі розпізнання не була встановлена.

Розпізнавання цілі - це встановлення її належності до даної (певної) держави. Радіолокаційне розпізнавання цілі є основою для встановлення їх державної належності.

Радіолокаційне розпізнавання по можливості доповнюється візуальним розпізнаванням з ПВС.

Найновіші системи радіолокаційного розпізнавання забезпечують не тільки встановлення державної належності (загальне розпізнавання), але й належність своїх літаків до конкретної частини, ескадрильї, ланки, аж до визначення індексу (індивідуальне розпізнавання).

Цілі, які не мають вірних ознак своїх літаків, відносяться до ЗПН противника.

Таким чином, після розпізнавання радіолокаційні цілі повинні бути віднесені чи до повітряних цілей чи до своїх літаків.

В поняття “свої літаки” входять також гелікоптери та інші літальні апарати, що належать до авіації інших відомств нашої держави, які не порушують встановленого режиму польотів.

Свої літаки, які відхилились від встановленого режиму польотів, класифікуються як “порушники режиму польотів”.

Всім виявленим повітряним цілям присвоюється єдиний загальнодержавний номер і вони підлягають безперервному радіолокаційному супроводжуванню з моменту їх виявлення на протязі всього маршруту польоту в межах радіолокаційного поля угрупування РТВ.

В процесі супроводження систематично вимірюються поточні координати цілі, перевіряється правильність їх початкового розпізнавання, особливо після виконання ціллю маневру, перебудови, перетинання маршрутів інших цілей; виявляється тип, бойовий порядок та склад групових цілей; фіксуються бойові дії цілі (запуск ракет, маневр, застосування перешкод і т.д.).

Відомості про повітряного противника, що добуті обслугами РЛК, видаються обслугами на КП радіотехнічних підрозділів та частин, де вони узагальнюються, аналізуються та приводяться до вигляду, зручному для послідуючого їх сприйняття командирами військ, що забезпечуються.

Операції обробки, збору та аналізу даних про цілі є заключним в вирішенні завдань радіолокаційної розвідки. В процесі виконання цих операцій відбувається кінцеве формування результату радіолокаційної розвідки - радіолокаційної інформації.

Збір інформації - це зосереджений і ціленаправлений відбір необхідних даних про повітряного противника та інших складових повітряної обстановки на відповідному КП РТВ, функціонально зв’язаному з КП підпорядкованих підрозділів та іншими джерелами інформації.

Збір інформації - процес керований і полягає у виборі джерел та регулюванні від кожного з них потоків інформації виходячи із поставлених завдань, умов обстановки, точності та повноти даних, що видаються цими джерелами.

В процесі ведення розвідки можливі такі небажані ситуації як: надмірність повідомлень про одні й ті самі цілі, недостатність інформації про противника, перевантаження системи збору.

Надмірність повідомлень виникає за рахунок одночасного надходження від кількох джерел повідомлень про одні й ті самі цілі, які по суті дублюють одне одного, які не несуть нових відомостей. Така ситуація виникає при К>1 і при неоптимальному управлінні процесом збору інформації.

Недостатність інформації проявляється в неповному її складі чи порушенні безперервності супроводжування цілей, що частіше всього спостерігається при розвідці маловисотних, малорозмірних чи прикритих перешкодами цілей.

У випадку масованого удару противника на вузькій ділянці фронту з одночасним пуском великої кількості авіаційних ракет та хибних цілей система збору інформації може бути перевантажена потоком інформації про цілі, що діють одночасно у даному районі.

В цих випадках застосовують розподіл цілей між джерелами із розподілом між ними секторів чи рубежів відповідальності, а також управлінням дискретністю надходження донесень про цілі з урахуванням їх тактичної ваги та швидкості польоту, групуванням цілей у відповідності до їх бойових порядків, маршрутів та тактики дій.

Поняття обробки інформації достатньо об’ємне і включає:

• зняття координат, параметрів цілі та ії характеристики з індикаторного пристрою;

• перевірку достовірності добутих повідомлень про противника; формування трас польоту цілей із серії послідовних поміток;

• селекція цілей за важливістю, за тактичним призначенням, за швидкістю, висотою польоту та іншими ознаками;

• відображення та порівняння інформації кількох джерел;

• перетворення інформації за формою та суттю з метою приведення її до вигляду, зручному для передачі по каналам зв’язку і наступного відображеннях на пристроях індивідуального та колективного використання КП, що забезпечується.

Зняття та кодування відміток про цілі, що спостерігаються операторами на первинних індикаторах РЛК та АСУ, називається первинною обробкою радіолокаційної інформації.

Процес формування трас (маршрутів) польоту цілей із серії послідовних відміток, а також ототожнення трас та характеристик цілей, данні про які надходять одночасно із кількох джерел, називають вторинною обробкою інформації.

Вторинна обробка виконується посадовими особами чи виконавцями бойових обслуг КП радіотехнічних підрозділів та частин (РІЦ) на вторинних індикаторах, планшетах та табло цих КП.

В процесі первинної та вторинної обробки радіолокаційна інформація детально аналізується.

Аналіз РЛІ

Під аналізом розуміється критичне осмислення, логічне співставлення та тактичне узагальнення відомостей, що маються, для підвищення їх достовірності, а також для виявлення та синтезування на їх основі узагальненої інформації тактичного та оперативного характеру.

Це необхідно для встановлення факту розв’язання противником бойових дій чи початку їх нового етапу, викриття оперативного (тактичного) задуму сил повітряного нападу противника, прогнозу його подальших дій.

Така основна суть радіолокаційної розвідки як одного із завдань РТВ. Склад сил та засобів, що залучаються для її вирішення, залежить від конкретного змісту поставлених перед військами бойових завдань, сил та засобів що залучаються для їх вирішення, а також умов, в яких ці завдання вирішуються.

Третє питання: Способи виконання завдань з ведення радіолокаційної розвідки рлр, ртб, ртбр.

Основним способом ведення радіолокаційної розвідки є постійний огляд повітряного простору з метою пошуку та супроводжування цілей.

В залежності від поставлених завдань і умов обстановки розвідка може вестись:

• радіотехнічними підрозділами, що чергують за графіком

• основними силами частин, з’єднань, угрупувань РТВ

Радіотехнічні підрозділи, що ведуть розвідку, можуть здійснювати пошук та супроводжування цілей автономно чи через цілерозподіл вищих КП.

Основні способи ведення радіолокаційної розвідки для РТБр:

• зосередження зусиль на виявлення та супроводжування цілей з основних напрямків їх дій

• зосередження зусиль на виявлення та супроводжування найбільш важливих повітряних цілей

В складній обстановці застосовуються сполучення цих способів.

Способи ведення підрозділами РТВ радіолокаційної розвідки:

• круговий пошук;

• пошук в призначеній зоні (секторі);

• пошук та супроводжування призначених цілей.

В умовах радіоелектронного подавлення основним способом ведення радіолокаційної розвідки є комплексне використання засобів активної та пасивної локації.

При виявлення та супроводжуванні маловисотних, швидкісних, малорозмірних цілей, розпізнанні цілей-пасток та інших обманних цілей використовуються високопотенційні РЛК та вибираються такі режими їх роботи, які забезпечують упевнену розвідку та стійкий супроводження кожного з цих класів цілей.

Четверте питання: Зміст і види радіолокаційної інформації, режими її видачі.

Радіолокаційна інформація є складовою частиною інформації про повітряну обстановку і доповнюється даними інших видів розвідки.

В залежності від призначення вона поділяється на бойову та розвідувальну.

Розвідувальна інформація може видаватись на КП ПК неавтоматизовано або автоматизовано.

До зенітних ракетних частин та дивізіонів, КП винищувально-авіаційних бригад та пунктів наведення і частин та підрозділів РЕБ вона надходить у вигляді інформації оповіщення.

Для видачі бойової інформації використовується джерела та засоби передачі, що мають найкращі точності та часові характеристики.

Вона може видаватись централізованим та децентралізованим способом.

І той і інший спосіб може бути автоматизований і неавтоматизований

Централізований спосіб передачі інформації передбачає видачу бойової інформації з командного пункту ПК на командні пункти частин ЗРВ, ВА, РЕБ для вирішення завдань цілерозподілу, цілевказівок та наведення.

Децентралізований спосіб передбачає видачу бойової інформації безпосередньо від радіотехнічних підрозділів на командні пункти частин ЗРВ, ВА та РЕБ.

Радіолокаційна інформація як бойова так і розвідувальна може видаватись автоматизованим і неавтоматизованим способом.

При автоматизованому способі передбачається автоматизоване знімання інформації з індикаторів РЛС, її автоматизована обробка, передача та відображення на спеціальних індикаторах та на планшетах колективного використання.

Неавтоматизований спосіб може здійснюватись як індикаторним так і планшетним методом.

Індикаторний метод є основним і полягає у використанні інформації про місце знаходження повітряних суден в повітряному просторі безпосередньо з індикаторів РЛ засобів, в тому числі із винесених індикаторів.

Планшетний варіант передбачає збір, обробку та видачу інформації без апаратури автоматизації.

Інформація знімається візуально з індикаторів РЛС, ПРВ, потім по каналам зв’язку видається на КП ртб і з нього після аналізу та обробки радіолокаційна інформація поступає на КП споживачів.