Білет № 5 дпа-2012 9 клас

1. Охарактеризуйте Біблію як духовну й літературну пам’ятку. Назвіть відомі вам переклади Біблії українською мовою.

Біблія – священна книга християнства. Поділяється на дві частини: Старий Заповіт та Новий Заповіт. Старий Заповіт стосується взаємин Бога з обраним народом – іудеями. Книги Старого Заповіту створювались у період між 12-м та 2-м століттями до н.е Вони є священними для релігій як християнства, так і іудаїзму.

Новий Заповіт створений приблизно у першому-другому століттях нашої ери. Він складається з Євангелія та Діянь апостолів. Новий Заповіт розповідає про пришестя на Землю Месії, Сина Божого Ісуса Христа, його життя та хресні муки та спасіння через них всього людства, а також про створення апостолами Христа перших християнських общин.

Усього православна Біблія налічує 67 книг, з них 27 – Нового Заповіту. Книга є скарбницею духовного досвіду, зводом моральних правил та цінностей християнського світу, що є актуальними і в сучасному світі. Вона містить в собі перелік десяти заповідей, які стосуються не тільки християнського віроучення, але й основ гуманізму та людяності.

До України першим дійшло Євангеліє у 10-му столітті нашої ери. Перший переклад окремих частин Біблії, а конкретно Нового Заповіту  українською мовою було здійснено в середині XIX століття. Перекладачем був Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук. Першим повним перекладом був спільний переклад письменників Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуй-Левицького, вперше надрукований у 1903 році.

На сьогодні додатково до нього надруковано ще п’ять перекладів Біблії на Українську мову: переклад Івана Огієнка, надрукований у 1962 році; переклад Івана Хоменка, надрукований у 1963 році; переклад під редакцією патріарха Київського і Всея Русі Філарета, надрукований у 2004 році; переклад Рафаїла Турконяка, надрукований у 2011 році, повний переклад Олександра Гижі, який ще не надрукований.

2. Прочитайте напам’ять та проаналізуйте поезію Володимира Сосюри «Любіть Україну».

Вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри  - це гімн рідному краю. Поет піднімає тему поваги та любові до України, він подає патріотизм як всеохоплююче поняття, яке підносить саму людину. Він змальовує красу  природи України, оспівує її мелодійну мову, порівнює країну з «садом рясним». Вірш написано у 1944 році, коли Україну саме визволяли від німецько-фашистських загарбників. Поет звернувся до співвітчизників з щирим та безпосереднім закликом « у годину негоди» любити країну не тільки серцем, але й ділами: рятувати, берегти, відбудовувати, віддавати їй свій труд та навіть своє життя.

Почуття любові висловлено в вірші світлими барвами, порівняннями: Батьківщина є навіть «у квітці», «в пташині», «в дівочих очах». Звертається автор насамперед до молоді, адже молоді люди створюють майбутнє України, а відтак, і своє власне.

Не можна любити інших народів, не полюбивши спершу своєї Батьківщини, наголошує поет. І якщо любити країну кожну хвилину, «у труді, у коханні, в бою», в кожному ділі – «вічні ми будемо з нею!».

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води…  В годину щасливу і в радості мить,  любіть у годину негоди.

 Любіть Україну у сні й наяву,  вишневу свою Україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов’їну.

 Між братніх народів, мов садом рясним,  сіяє вона над віками…  Любіть Україну всім серцем своїм  і всіми своїми ділами.

 Для нас вона в світі єдина, одна  в просторів солодкому чарі…  Вона у зірках, і у вербах вона,  і в кожному серця ударі,

 у квітці, в пташині, в електровогнях,  у пісні у кожній, у думі,  в дитячий усмішці, в дівочих очах  і в стягів багряному шумі…

 Як та купина, що горить — не згора,  живе у стежках, у дібровах,  у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,  і в хмарах отих пурпурових,

 в грому канонад, що розвіяли в прах  чужинців в зелених мундирах,  в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях  до весен і світлих, і щирих.

 Юначе! Хай буде для неї твій сміх,  і сльози, і все до загину…  Не можна любити народів других,  коли ти не любиш Вкраїну!.

 Дівчино! Як небо її голубе,  люби її кожну хвилину.  Коханий любить не захоче тебе,  коли ти не любиш Вкраїну…

 Любіть у труді, у коханні, у бою,  як пісню, що лине зорею…  Всім серцем любіть Україну свою —  і вічні ми будемо з нею!