Відповіді на білет № 16 дпа-2012 9 клас

1. Визначте, які моральні цінності оспівано в українських родинно-побутових піснях.

Українці, співуча нація,  майже кожну подію свого життя супроводжували відповідною піснею. Українські народні родинно-побутові пісні відображували все життя людей, їхні цінності, духовний світ, життєві драми, мрії та сподівання.

Родинно-побутові пісні поділяються на колискові, пісні про кохання, сімейне життя та жартівливі пісні.

Жартівливі пісні українці співали про ледарів: «Грицю, Грицю, до роботи!», скупих, недотеп, про веселу куму та кума та інше.

Пісні про кохання різняться за почуттями та настроями: радісно-піднесеним або сумним. Найчастіше, на жаль, в них звучить мотив розлуки дівчини з коханим та довге чекання його, іноді марне. Це не випадково: період створення більшості цих пісень припав на період козаччини та воєнних  походів:

«Ой, устала б я ранесенько, Тай умилася білесенько. Полетіла б я в далекий край, До милого на швидкий Дунай...» («Не сходило вранці сонечко»…)

Пісні з сімейного життя говорять про радість і смуток, щастя материнства, горе сирітства, сімейну злагоду й незгоду. Чимало пісень присвячено нещасливому життю жінки в шлюбі з нелюбом, з чоловіком - п’яницею, зі злою свекрухою. Наприклад, «Чом ти не прийшов?»:

«Віддала мене моя матінка за діда старого. Казала мені шанувань його, наче молодого. Шанувала рік, шанувала два, третій не стерпіла…»

Всесвітні любов, добро і ніжність вкладені українськими матерями в колискові пісні. Пестливі ласкаві слова, зворушлива ніжність звучить в простих мелодіях українських колискових. Пісні містять казкові розповіді та  замовляння, щоб росло дитя красивим, щасливим, розумним, здоровим, гарним, щоб ніхто не зурочив. Казкові герої колискових Сонько та Дрімота приносять до дитини сон, котик муркотить над ліжечком, а вранці прилетять пташки порадувати дитину.

Українські родинно-побутові пісні сповнені найпоетичніших образів, зворушливих порівнянь: червона калина, рибонька моя, «милая чорнобривая», «сизий голубочок», «чи то дрібна пташечка, чи то козаченькова душечка?». Вони є своєрідною поетичною книгою історій кохання, материнства та сімейного життя українського народу

2. Розкрийте основні мотиви послання т. Шевченка «і мертвим, і живим, і ненарожденним...». Прочитайте напам'ять уривок із твору.

Послання Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє» - потужній заклик поет до земляків. Його мета – пробудити в українцях почуття честі та гідності, національну свідомість. Його слова не є вмовлянням: Шевченко кипить гнівом на співвітчизників, що цікавляться тільки своїми матеріальними статками та сито одпочивають на лаврах:

«А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила!»

Поет звертається  в першу чергу матеріально забезпечених та до освічених українців. Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своєго ненавидит, лож єсть». Так Шевченко говорить про українську шляхту, які «навчаються у чужому краю», а самі тримають людей у кріпацтві. Він передрікає, що, якщо вони не схаменуться, то скоро гнів поневолених «низів» суспільства» змете їх:

«Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших... і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата…».

Тарас Шевченко виявився пророком: саме таке і сталося пізніше під час громадянської війни .

Поет пробуджує совість та сором в душах українців, гордість за славних предків. Гостро соромить він тих «освічених», що в кожному питанні авторитетами вважають німців та «заглядають їм до рота», забувши про свою народну мудрість. Слова з послання «І мертвим, і живим…», стали крилатими: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».