- •Змістовий модуль 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки
- •1. Етапи проведення зовнішньоекономічних операцій та аналіз умов ринку
- •2. Класифікація і характеристика підприємств за формами виходу на зовнішні ринки
- •3. Способи та критерії вибору форм виходу підприємств на зовнішні ринки
- •4. Законодавчо-нормативна база інвестиційної діяльності в Україні
- •5. Аналіз існуючих форм спільного підприємництва
- •6. Порядок створення спільних підприємств
- •7. Методи пошуку потенційних партнерів за кордоном
- •Змістовий модуль 10. Ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності підприємств
- •Особливості цінової політики на зовнішньому ринку
- •Цінова стратегія фірми
- •Сучасні цінові стратегії функціонування на зовнішньому ринку.
- •3. Методика встановлення зовнішньоекономічних цін
- •Змістовий модуль 11. Торговельно-посередницька та орендна діяльність на зовнішньому ринку
- •1. Характеристика посередницьких операцій та класифікація посередників за обсягом повноважень і за місцем, що вони посідають на зовнішніх ринках
- •2. Торгово-посередницькі операції
- •3. Орендні операції в зовнішньоекономічній діяльності
- •4. Класифікація, характеристика та особливості виконання лізингових операцій
- •Змістовий модуль 12. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Суть зустрічної торгівлі
- •2. Особливості операцій натурального обміну
- •3. Операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем
- •4. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва
- •Змістовий модуль 13. Структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів
- •1. Суть та економічний зміст міжнародного господарського контракту
- •2. Правове регулювання процедури укладання міжнародних договорів купівлі-продажу
- •3. Види міжнародних господарських контрактів
- •4. Типові контракти в міжнародній торгівлі
- •5. Класифікація умов зовнішньоторговельного контракту
- •6. Структура міжнародних господарських контрактів
- •7. Реєстрація зовнішньоекономічних контрактів
- •Змістовий модуль 14. Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •1. Економічний аналіз у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Методи економічної оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •Змістовий модуль 15. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування
- •1. Класифікація ризиків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Валютні ризики і способи їх усунення
- •3. Валютні обмовки та їх види
- •4. Хеджування, форвардні операції, угоди «спот»
- •5. Страхування при транспортуванні
3. Способи та критерії вибору форм виходу підприємств на зовнішні ринки
Вибір способу виходу на зовнішні ринки залежить від мети підприємства, масштабів діяльності, характеру товару й намірів контролювати продаж. Враховується також потенційний обсяг продажу, витрати й інвестиції на організацію руху товарів, наявність підготовленого персоналу (продавців) та інші умови. В загальному вигляді вибір способу виходу на зовнішні ринки може здійснюватися за такими критеріями: форма руху капіталу; рівень витрат, пов’язаних із виходом на закордонний ринок; ступінь привабливості інвестування; контроль ринку; рівень ризику; можливість виходу з ринку.
Основними способами виходу підприємств на зовнішні ринки є:
експорт (прямий, непрямий експорт);
спільна підприємницька діяльність (ліцензування, виробництво за контрактом, управління за контрактом, підприємства спільного володіння);
пряме інвестування.
Управлінське рішення щодо виходу на певний зарубіжний ринок може мати як позитивні, так і негативні довгострокові наслідки. Залежно від глибини обґрунтування управлінського рішення можна виділити три підходи до вибору зовнішнього ринку.
Суб’єктивний підхід ґрунтується на суб’єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіду осіб, які приймають рішення про вихід на конкретний ринок. Перевага даного підходу полягає у відсутності витрат на обґрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь обґрунтованості рішення, відповідно, мінімальна.
Причинами застосування суб’єктивного підходу є: позитивне ставлення осіб, що приймають рішення, до країни або її культури; наслідки закордонного відрядження або несподіваних зустрічей; інтуїтивна довіра до зарубіжного партнера; прагнення працювати на новому або дуже складному ринку, бути першим; бажання легалізувати за кордоном певні дії.
2. Дискретний підхід ґрунтується на оцінці 2-3 найбільш важливих для підприємства показників розвитку ринку або інших критеріїв. Успішність використання дискретного підходу залежить від правильного вибору цих показників, які мають відповідати меті виходу підприємства на зовнішній ринок; об’єктивно характеризувати стан чи особливості розвитку зарубіжного ринку; бути дослідженими за певний період часу. Загальною вимогою до інформаційної бази за дискретного підходу є надійність, правдивість, перевіреність обраних показників. Єдиних правил відбору показників немає, але найчастіше для обґрунтування рішення про вибір зарубіжного ринку за дискретного підходу використовують такі показники та критерії: розмір ринку; динаміка зростання ринку; власні конкурентні переваги; потенціал ринку; доступність ринку; стабільність (оцінка ризиків).
3. Комплексний підхід передбачає кількісну оцінку кожного ринку за системою показників або глибоке аналітичне обґрунтування. Цей підхід є найбезпечнішим, оскільки він мінімізує ризик від виходу підприємства на неадекватний ринок, підвищує обґрунтованість управлінського рішення, але і потребує значних витрат на проведення дослідження. Тому за обмеженості фінансових ресурсів підприємства найчастіше застосовують дискретний підхід.
Сутність даного підходу полягає у всебічному аналізі та оцінці системи показників, яка характеризує не тільки ринок певного товару, а й економічні, політико-правові та соціально-культурні процеси, що відбуваються в країнах, які досліджуються. Для організації такого дослідження розробляється спеціальна таблиця, яка містить: перелік показників, що аналізуються; кількісну чи якісну характеристику показника; кількість балів за кожну кількісну та вартісну характеристику показника; перелік країн, що досліджуються.
Для порівняння ринків кожної країни, що досліджується, складають таблицю показників та їх характеристик, проставляють бали, а потім підсумовують ці бали (вагові коефіцієнти) за кожною країною окремо. Ринок, який набрав максимальну кількість балів, вважається найбільш сприятливим.