- •Змістовий модуль 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки
- •1. Етапи проведення зовнішньоекономічних операцій та аналіз умов ринку
- •2. Класифікація і характеристика підприємств за формами виходу на зовнішні ринки
- •3. Способи та критерії вибору форм виходу підприємств на зовнішні ринки
- •4. Законодавчо-нормативна база інвестиційної діяльності в Україні
- •5. Аналіз існуючих форм спільного підприємництва
- •6. Порядок створення спільних підприємств
- •7. Методи пошуку потенційних партнерів за кордоном
- •Змістовий модуль 10. Ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності підприємств
- •Особливості цінової політики на зовнішньому ринку
- •Цінова стратегія фірми
- •Сучасні цінові стратегії функціонування на зовнішньому ринку.
- •3. Методика встановлення зовнішньоекономічних цін
- •Змістовий модуль 11. Торговельно-посередницька та орендна діяльність на зовнішньому ринку
- •1. Характеристика посередницьких операцій та класифікація посередників за обсягом повноважень і за місцем, що вони посідають на зовнішніх ринках
- •2. Торгово-посередницькі операції
- •3. Орендні операції в зовнішньоекономічній діяльності
- •4. Класифікація, характеристика та особливості виконання лізингових операцій
- •Змістовий модуль 12. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Суть зустрічної торгівлі
- •2. Особливості операцій натурального обміну
- •3. Операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем
- •4. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва
- •Змістовий модуль 13. Структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів
- •1. Суть та економічний зміст міжнародного господарського контракту
- •2. Правове регулювання процедури укладання міжнародних договорів купівлі-продажу
- •3. Види міжнародних господарських контрактів
- •4. Типові контракти в міжнародній торгівлі
- •5. Класифікація умов зовнішньоторговельного контракту
- •6. Структура міжнародних господарських контрактів
- •7. Реєстрація зовнішньоекономічних контрактів
- •Змістовий модуль 14. Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •1. Економічний аналіз у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Методи економічної оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •Змістовий модуль 15. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування
- •1. Класифікація ризиків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Валютні ризики і способи їх усунення
- •3. Валютні обмовки та їх види
- •4. Хеджування, форвардні операції, угоди «спот»
- •5. Страхування при транспортуванні
4. Класифікація, характеристика та особливості виконання лізингових операцій
Лізингова операція, згідно Закону України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. – пiдприємницька дiяльнiсть, яка спрямована на iнвестування власних чи залучених фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у виключне користування на визначений строк лiзингоодержувачу майна, що є власнiстю лiзингодавця або набувається ним у власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем у вiдповiдного продавця майна, за умови сплати лiзингоодержувачем перiодичних лiзингових платежiв. Одночасно вказана операція має відмінності від традиційної оренди:
процедура надання послуг орендатору здійснюється фінансовими установами (лізинговими компаніями);
тривалість лізингу менше терміну зношення об’єкта;
в лізинговій операції беруть участь як правило три суб’єкта:
орендодавець;
орендатор;
фінансова фірма з випуску або доставки устаткування згідно із заявкою орендатора.
До міжнародного лізингу відносяться лізингові операції, що здійснюються суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. В Україні активно формуються основи правового забезпечення міжнародного лізингу, які відображені в Конвенції ООН від 28.05.1988 р. «Про міжнародний фінансовий лізинг», на базі якої розроблений і діє Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р.
Міжнародний лізинг є досить поширеним передусім з тієї причини, що згідно з правилами МВФ зобов’язання, що випливають з лізингу, не включаються до обсягу зовнішньої заборгованості держави.
Основні форми лізингу згідно Закону України «Про лізинг»:
непрямий, коли співвласником фірми-лізингодавця чи лізингоодержувача є іноземна особа;
прямий, коли всі учасники угоди є резидентами різних країн;
експортний, коли послугу надає національний суб’єкт;
імпортний, коли послугу отримує національний орендатор;
оперативний – термін угоди значно менше терміну зношення;
фінансовий з середньо- і довготривалим терміном договору, повним зношенням об’єкта;
груповий – з колективною експлуатацією об’єкта;
преференційний (пільговий);
компенсаційний – як частина взаємозаліку за поставку певного товару чи послуги;
генеральний з правом отримання додаткових послуг, зокрема інших лізингових;
інші форми.
У ст. 4 Закону України «Про лізинг» наведено повне визначення і класифікацію його основних форм. Наприклад, фінансовий лізинг набуває чинність при періоді оренди, що забезпечує від 60% зношення вартості об’єкта. Міжнародний лізинг – може набувати форм експортного, імпортного та транзитного.
Типовий лізинговий договір не має єдиного зразка, але є статті, які повинні максимально відображати зміст і особливості угоди, а саме: назву сторін, об’єкт лізингу, термін угоди, порядок надання й прийому в експлуатацію, розмір і порядок оплати, особливості використання з можливістю суборенди, умови страхування, права й обов’язки сторін з порядком вирішення суперечок, форс-мажорні обставини, додатки тощо.
Традиційним для лізингу є визначення мінімального терміну, протягом якого договір не можливо розірвати. Як правило, це інтервал від 40% до 90% терміну користування майном у відповідності до вимог експлуатації. В різних країнах термін дії лізингового договору може бути різним (наприклад, в Австралії він становить до 90% терміну служби устаткування).
Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому устаткування як об’єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє протягом встановленого в ньому терміну.
Не пізніше місяця лізингодавець може запропонувати лізингоодержувачу угоду про форму подальшого користування об’єктом:
продовження терміну угоди;
продаж об’єкта за певною ціною, зокрема за кінцевою вартістю.
Лізингові платежі є змінною величиною. Чим швидше буде погашатися їх сума, тим менше будуть нараховуватися відсотки на вартість, що залишилася. Йдеться про стимулювання сплати авансових сум, що прискорює кінцеве погашення.
Розрахунок лізингових платежів може здійснюватися за такою схемою:
ЛП = А + ПК + ПКОМ + ПУ + НД, (11.1)
де ЛП – сума лізингового платежу;
А – сума амортизаційних відрахувань;
ПК – сума за отриманий кредит на купівлю майна;
ПКОМ – сума комісійної винагороди лізингодавця (у відсотках до вартості майна, яке не оплачено);
ПУ – сума платежу за додаткові послуги лізингодавця;
НД – сума ПДВ, яку необхідно сплатити в бюджет.
Міжнародними орендними операціями займаються спеціалізовані лізингові фірми, а також підрозділи банків та інших фінансових установ. Лізингові фірми частіш за все є філіями й дочірніми компаніями великих промислових, торговельних і фінансових установ.
За законодавством України здійснення міжнародних лізингових операцій повинно ліцензуватися і контролюватися державними установами згідно з «Інструкцією про порядок здійснення контролю та одержання ліцензій з експортних, імпортних і лізингових операцій», яка затверджена постановою правління НБУ від 24.03.1999 р. № 307 з доповненнями та змінами.
Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що важливо враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні. Переваги лізингу для лізингоодержувача полягають у наступному:
можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;
питання фінансування і придбання устаткування вирішується одночасно. Лізинг дозволяє 100% кредитування угоди;
не використовується позичений капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного й позиченого капіталу;
лізинг дозволяє спочатку використати машини, а потім купити їх, а устаткування, що використовується в сезонних галузях, орендувати лише на період його фактичної експлуатації;
лізингові платежі в повному об’ємі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і власне знижують податкове навантаження на прибуток;
порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах;
орендні платежі частіше всього фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів орендатора.
Серед переваг для лізингодавця можна виділити такі:
розширюється коло банківських операцій, росте кількість клієнтів і, відповідно, збільшується дохід;
знижується ризик витрат від неплатоспроможних клієнтів;
податкові пільги частково одержує і орендодавець;
банк одержує дохід у вигляді комісійних від лізингу;
встановлюються більш тісні зв’язки з виробниками, що створює для лізингодавця нові можливості ділового співробітництва;
документація більш проста (у часі) у порівнянні з банківським кредитуванням.
Отже, лізингові операції мають певні переваги для всіх учасників угоди.
В той же час лізинг має деякі недоліки:
в деяких випадках лізинг може бути дорожчий від купівлі за рахунок банківської позики;
лізингоодержувач, не будучи власником товару, обмежений в користуванні об’єктом, взятим в оренду;
у деяких випадках лізинг промислового устаткування (особливо короткотерміновий) при несприятливій кон’юнктурі може виявитися збитковим для орендатора.
Проте ці недоліки можна уникнути при умові грамотного оформлення лізингової угоди.
Питання для самоперевірки
Що розуміють під орендними операціями в системі зовнішньоекономічних зв’язків?
В чому полягають переваги та недоліки залучення посередників при здійсненні зовнішньоекономічних операцій?
Які існують способи винагороди посередників?
В чому полягають характерні особливості та економічне значення лізингових операцій?
Що таке лізин? Його основні функції.
Які існують форми та види лізингу?