- •Змістовий модуль 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки
- •1. Етапи проведення зовнішньоекономічних операцій та аналіз умов ринку
- •2. Класифікація і характеристика підприємств за формами виходу на зовнішні ринки
- •3. Способи та критерії вибору форм виходу підприємств на зовнішні ринки
- •4. Законодавчо-нормативна база інвестиційної діяльності в Україні
- •5. Аналіз існуючих форм спільного підприємництва
- •6. Порядок створення спільних підприємств
- •7. Методи пошуку потенційних партнерів за кордоном
- •Змістовий модуль 10. Ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності підприємств
- •Особливості цінової політики на зовнішньому ринку
- •Цінова стратегія фірми
- •Сучасні цінові стратегії функціонування на зовнішньому ринку.
- •3. Методика встановлення зовнішньоекономічних цін
- •Змістовий модуль 11. Торговельно-посередницька та орендна діяльність на зовнішньому ринку
- •1. Характеристика посередницьких операцій та класифікація посередників за обсягом повноважень і за місцем, що вони посідають на зовнішніх ринках
- •2. Торгово-посередницькі операції
- •3. Орендні операції в зовнішньоекономічній діяльності
- •4. Класифікація, характеристика та особливості виконання лізингових операцій
- •Змістовий модуль 12. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Суть зустрічної торгівлі
- •2. Особливості операцій натурального обміну
- •3. Операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем
- •4. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва
- •Змістовий модуль 13. Структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів
- •1. Суть та економічний зміст міжнародного господарського контракту
- •2. Правове регулювання процедури укладання міжнародних договорів купівлі-продажу
- •3. Види міжнародних господарських контрактів
- •4. Типові контракти в міжнародній торгівлі
- •5. Класифікація умов зовнішньоторговельного контракту
- •6. Структура міжнародних господарських контрактів
- •7. Реєстрація зовнішньоекономічних контрактів
- •Змістовий модуль 14. Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •1. Економічний аналіз у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Методи економічної оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •Змістовий модуль 15. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування
- •1. Класифікація ризиків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Валютні ризики і способи їх усунення
- •3. Валютні обмовки та їх види
- •4. Хеджування, форвардні операції, угоди «спот»
- •5. Страхування при транспортуванні
Змістовий модуль 12. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Ключові поняття: компенсаційні операції; зустрічна торгівля; бартерні угоди; прямі компенсаційні угоди; угоди з довгостроковими періодами поставки; повна компенсація; часткова компенсація; зустрічні закупки; паралельна угода; угода офсет; трикутна компенсація; авансові закупки; операція «by-back»; угода «про розподіл продукції»; угода «розвиток-імпорт»; операції на давальницькій сировині.
1. Суть зустрічної торгівлі
Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об’єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», згідно з якими підприємства різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг) однієї зі сторін будуть компенсуватись чітко визначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг) іншої сторони.
Зустрічна торгівля – достатньо новий спосіб зовнішньоекономічної діяльності, в основі якого лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов’язують експортні й імпортні операції. Обов’язковою умовою зустрічних угод є зобов’язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні.
Зустрічна торгівля як форма зовнішньоторговельних відносин отримала розвиток у 1960 рр. при торгівлі між Сходом і Заходом. Її основне положення полягає в укладанні угод такого характеру, що дозволяє визначити види та обсяги майбутніх поставок, їх загальну суму та порядок розрахунків, а також тип і вартість супровідних послуг, науково-технічних знань та досвіду.
Основними чинниками розвитку зустрічної торгівлі є:
1. Завищення курсу місцевої валюти, через що штучно завищені імпортні ціни мають компенсуватися високими експортними цінами.
2. Необхідність приховування реальних експортних цін за умов обмеження міжнародної конкуренції картельними угодами (експорт нафти на бартерній основі фірмами деяких країн-членів ОПЕК, які зобов’язані при комерційному продажу дотримуватись спільного в рамках даної організації рівня цін).
3. Можливість використання зустрічної торгівлі як засобу сприяння маркетингу, тобто активному просуванню нераціональних товарів на світовий ринок.
4. Для недостатньо платоспроможних країн погашення заборгованості з імпорту товарами вважається менш ризикованим, ніж погашення готівковими коштами.
5. Завдяки кращій керованості зустрічна торгівля, як правило, полегшує країнам середнє та довготермінове планування. Крім цього, зустрічна торгівля ґрунтується на чинниках, які мають більш локальний характер, тобто пов’язані із специфікою конкретних товарів, країн і регіонів, що визначає динаміку і сферу операцій зустрічної торгівлі.
Невід’ємною частиною даних операцій є участь в них банків, які відкривають для контрагентів рахунки «умовного депонування», на які зараховуються платежі покупців за імпортовані товари, а експортери отримують належні їм кошти тільки після виконання усіх своїх зустрічних зобов’язань. Однак існують умови, за якими контрагенти не в змозі вчасно розрахуватися по зобов’язаннях, у цьому випадку вони змушені звертатися в банк за кредитами. В разі зустрічної торгівлі банки охоче фінансують експортні операції, розглядаючи зустрічні зобов’язання як гарантії повернення кредитів імпортерами.
Зустрічна торгівля виступає засобом фінансування імпорту і, на відміну від закупок в кредит, застерігає покупця від виплати постійно зростаючих процентних платежів.
На сучасному етапі зовнішньоторгові зустрічні угоди стали одним з основних видів міжнародного товарообміну. Достатньо сказати, що сьогодні їх частка перевищує 40%.
Існують різні форми зустрічних угод, але причини їх використання однакові: нестача або відсутність валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг; необхідність здійснення гарантованих поставок; вихід на нові ринки; спрощення фінансових взаєморозрахунків; необхідність подолання кризових явищ в економіці.
На думку ряду спеціалістів, зустрічна торгівля на сучасному етапі перетворилася в один із важливих інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння розвитку економічного і виробничо-технічного співробітництва між країнами і господарськими суб’єктами цих країн.
У зв’язку із зростанням об’ємів міжнародної зустрічної торгівлі зростає і її регулююча роль. Разом з цим розвивається і специфіка міжнародних зустрічних операцій, що відображає умови і процеси, що відбуваються в різних країнах.
Важливою особливістю даного виду торгівлі є її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно змінюються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами.
За своєю економічною сутністю даний вид торгівлі передбачає дві стадії обміну: перша – експортна операція, друга – імпортна. Багатоопераційність зустрічної торгівлі є її основним недоліком, адже призводить до зниження ефективності експорту внаслідок необхідності додаткового фінансування процесу обігу товарів через посередників. Крім того, у зв’язку із збільшенням тривалості циклу експортної операції в часі, збільшуються терміни обігу грошових коштів, що й зумовлює зростання обігових витрат.
У той же час міжнародна практика свідчить про те, що зустрічна торгівля стає все більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері.
Операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою поділяють на такі форми: операції натурального обміну; операції, що передбачають участь продавця у реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва. На долю операцій натурального обміну припадає приблизно 4-5% міжнародної зустрічної торгівлі, другого – 9-10% і третього – 55-60%.