Розрізняють два вида зав’ядання:

Зав'ядання буває тимчасове і тривале. Тимчасове зав'ядання спосте­рігається навіть тоді, коли грунт має достатню кількість вологи, але надходження її в рослину не відповідає темпам випаровування, що буває при транспірації. Найчастіше воно буває в жаркі дні, під час великої спеки, і властиве для багатьох сільськогосподарських куль­тур, наприклад для гречки, цукрових буряків, гарбузів, соняшника, огірків, суниць та інших рослин.

Якщо ж водопостачання рослин поновлюється, вони набувають нормального вигляду. За М.О. Максимовим, тимчасове зав'ядання теж є причиною зменшення врожаю, оскільки припиняються фотосинтетичні процеси, а також ріст рослин.

Щодо тривалого зав'ядання, то воно має зовсім інший характер і буває тоді, коли в грунті залишається лише недоступна для рослин вода, тобто мертвий запас. У таких випадках водний дефіцит протя­гом ночі не поновлюється. Цей дефіцит Л. С. Литвинов назвав залиш­ковим дефіцитом. Тривале зав'ядання спричинює глибокі зміни в рос­лині, а саме: виникає пошкодження структури хлоропластів, їх розпад та вицвітання; здатність до асиміляції вуглекислоти зникає; спостеріга­ється відмирання кореневих волосків, які відіграють важливу роль у процесі водопостачання і ґрунтового живлення, порушу­ється зв'язок між кореневою системою і грунтом; формування квіткових бруньок затримується, підсилюється інтенсивність дихаль­них процесів; значно порушується, а згодом і зовсім припиняється ріст рослини, запасні речовини не відкладаються, дуже змінюється характер і напрям процесу обміну, інтенсивність дії і спрямованості ферментативних процесів.

Тривале зав'ядання спричинює й інші зміни в рослині. При зав'яданні спостерігається перерозподіл води між окремими органами рос­лини. Зав'ядання помітне за тими зовнішніми змінами, які спостері­гаються в рослинах. Вони втрачають тургор, причому втрата тургору у різних рослин виникає при неоднаковому рівні води.

Ф. Д. Сказкін довів, що найважливіші представники злаків неод­наково реагують на різних стадіях свого розвитку на зав'ядання. За­лежно від того, наскільки рослина зневоднена при зав'яданні, спосте­рігаються сильні порушення розвитку й диференціювання клітин. Внаслідок цього зменшується кількість колосків, пригнічується ріст і розвиток головних і бокових стебел. Якщо рослина в'яне на початку плодоношення, то вистигання й наливання зерна порушується. У та­ких випадках утворюється щупле, недорідне зерно, технологічні якості якого значно гірші порівняно з тим, що розвивається при нор­мальному водопостачанні.

Посуха – це довгий період без дощів, який супроводжується безперервним зменшенням відносної вологості повітря і підвищенням температури. Розрізняють два види посухи: атмосферну і ґрунтову. Атмосферна посуха характеризується низькою відносною вологістю повітря, високою температурою повітря, в наслідок чого у рослин спостерігається посилена транспірація. Атмосферна посуха весною визиває сильний пригнічений ріст, а більш в пізні періоди призводить до загибелі і старіння органів плодоношення. При атмосферній посухі в період наливу утворюється сухе зерно. Несподівана поява суховіїв, які часто бувають на території нашої області, повністю зупиняє налив зерна, його формування, проходять зміни в тканинах плодів.

Ґрунтова посуха більш небезпечна ніж атмосферна. При ґрунтовій посухі спостерігається довге зав’ядання рослин внаслідок інтенсивної транспірації, скорочення та припинення подачі води в рослину , що призводить до зупинки росту на довгий час. В подальшому рослини не можуть відновити свій ріст.

Дія надлишку води на рослину проявляється в погіршені аерації грунту, що приводить до зупинення аеробних і посиленню анаеробних процесів. На заболочених грунтах культурні рослини зростати не можуть.

До тяжких наслідків приводить мгла і суховій. Мгла – це атмосферна посуха, яка супроводжується появою в повітрі твердих частинок, які перебувають у підвішеному стані. Суховій – це атмосферна засуха яка супроводжується сильним вітром, при якому переміщуються великі маси повітря.