Етапи розвитку давньоримської літератури

Римська культура теж належить до античної. Вона пов’язана з грецькою і розвивалась під її впливом. Хоча Греція була полонена Римом, однак її філософія та мистецтво живили римську культуру. Особливо цей уплив позначився на літературі. Римська література у своєму майже тисячолітньому розвиткові пройшла декілька етапів. Середина ІІІ – середина ІІ ст. до н.е. – перший період розвитку писемної римської літератури доби Республіки (усе, що було до цього часу, належить до архаїчного періоду). У цей час розквітає побутова комедія. Найвідоміші представники – Плавт і Теренцій. Другий період – література громадянської війни – 150 – 40 рр. до н.е. У цей час активно працюють оратор Цицерон, філософ Лукрецій, лірик Катулл. Завершальний період – доба імперії. Цей період науковці поділили на три підперіоди: 1-й – 31 р. до н.е. – 14 р. н.е. Це доба найвищих досягнень римської поезії (час правління Августа Октавіана). „Золотий вік” римської літератури позначений творчістю видатних поетів – Вергілія, Горація, Овідія та історика Лівія. У І – ІІ ст. нашої ери Римська держава досягла максимальних розмірів. Міць її здавалася непохитною, але з середини її підточують невиліковні хвороби. Рабовласницьке суспільство стоїть на порозі нової кризи. “Золотий вік” римської літератури поступається “срібному”. У цей час плідно працюють письменники-сатирики (Ювенал, Марціал, Петроній) та історики (напр: Таціт, з історії якого дізнаємося про Римську державу доби імперії).З тогочасних язичницьких латиномовних письменників римських провінцій найбільш популярним був Апулей (ІІ ст. нашої ери).У ІІІ – ІV ст. римська література занепадає. У ІІІ – ІІ ст. до н.е. високого рівня досягає комедія, що постає з римських національних фольклорних джерел (у римлян, як і у всіх народів, були поширені пісні, ігри, танці, пов’язані із землеробськими святами).

Творчість Плавта, «Скарб», тема, ідея, образи.

Тит Макцій Плавт 250 до н.е. — 184 до н.е.— видатний римський діяч театру, автор численних комедій, на змісті яких позначився вплив грецької культури.Його біографія погано відома, але в Римських джерелах повідомляється, що народився він в Сарсині на півночі Італії.В юності займався торгівлею та розорившись найнявся на мельницю й там, у вільні від роботи часи, написав свої перші комедії.Плавт здебільшого переробляв грецькі комедії на «римський лад». Аналіз п'єс що збереглись вказує на те, що їх автор по соціальному положенню був близкий до народу. Геніальне знання театральної справи, характерне для всіх його робіт. Досить вірогідним є припущення, що Плавт був актором якоїсь бродячої трупи, що показала свої уявлення в різних містечках Італії. Пізніше він опинився в Римі і його п'єси почали користуватися великим успіхом у падких до видовищ місцевих жителів. Однією з кращих комедій Павта є комедія “Скарб”. Фольклорна уява про шкоду, яку приносить несподіване багатство, лягла в основу створення психологічно розробленого образу. “Я не мав спокою ні вдень ні вночі – говориться в одному фрагменті, – тепер я буду спати”. Кінець цей цілком відповідає фольклорному уявленню: звільнившись від тягаря кладу, людина повертає втрачену рівновагу. Скутість показана, таким чином, не як постійна риса характеру, а як щось перехідне, свого роду психоз. “Скарб” став основою для знаменитої комедії Мольєра “Скупий”. Тема: розповідь про знайдений бідняком-селянином Евкліном горщик з золотом. Ідея – золото – сліпа стихійна сила, що калічить людей, їх характери, вносить у життя елементи розбрату і нерівності. – розбещення жінки посагом, який перетворює її чоловіка на покірного раба. Образи: Лар – бог дом. вогнища., Евкліон – бідний старик, несподіваний скарб доводив його до божевілля, але в кінці він змінюється, жадібний, підозрілий, корисливий. Стафіла – стара служниця Евкліона, терпить від нього образи, любить випити. Мегадор – багатий старий, сусід Евкліона, хоче одружитись на дочці Евкліона Федрі. Ліконід – юнак, син Евномії, любить Федру що вагітна від нього.