Руйнування форм минулого часу давньоруської мови
У давньоруській мові помітні вже були ті перетворення в системі минулих часів, які згодом викликали докорінні зміни в цій системі.
Становлення і розвиток нової видової категорії на початку історичного періоду зумовили зміну в тих відношеннях, які встановилися були між видом і часом у спільнослов’янській мові. Так, аорист у давньоруській мові помітно посилив зв’язки з основами доконаного виду, а імперфект - з основами недоконаного виду. Обидві форми продовжували існувати в живій мові східних слов’ян, доки не склалися остаточно норми видової кореляції за допомогою префіксів.
Сформування чіткого протиставлення видів за допомогою префіксів закономірно приводило до послаблення в першу чергу аориста й імперфекта, вираження видових значень часовими формами втрачало будь-яке значення, оскільки ці значення одержали можливість більш простого й універсального вираження за допомогою доконаного/недоконаного виду.
Таким чином, розвиток нової категорії виду значною мірою зумовив руйнування давньої розгалуженої системи минулого часу: замість чотирьох давньоруських форм встановилася, по суті, одна загальна форма (сучасна форма давноминулого часу рідковживана і має другорядне, допоміжне значення).
Формою, яка була здатна виражати загальні значення минулої дії і могла вільно утворюватись як від основ доконаного, так і недоконаного виду, виявився перфект, саме він витіснив інші форми (аорист і імперфект) і став родоначальником форми минулого часу у східнослов’янських мовах.
Фактичні дані давньоруських пам’яток свідчать, що занепад старих форм минулого часу починається з імперфекта. Імперфект вийшов з ужитку, очевидно, ще в давньоруській мові. Це підтверджується тим, що в пам’ятках ділового жанру XIII ст. форми імперфекта відсутні. В сучасних східнослов’янських мовах будь- яких залишків імперфекта немає.
В українських грамотах 14-15 ст. форм імперфекта немає. Лише в пам’ятках церковно-релігійного змісту, а також у книжній українській мові 16-17 ст. їх можна знайти, але це вже не факти розмовної мови, а стилізація під церковнослов’янську мову.
Після зникнення імперфекта аорист також не міг надовго затриматись у мові, він виходить з ужитку незабаром після імперфекта. Функціональна взаємозалежність аориста й імперфекта в умовах руйнування старої системи часів пояснюється тим, що в давньоруській мові пізнішої доби (XII - XIII ст.) нова категорія доконаного/недоконаного виду утверджувалась і охоплювала всю систему дієслівних форм, між імперфеком і аористом також встановилися видові співвідношення нового типу: вони, по суті, об’єдналися в корелятивну пару не в часовому значенні, а за ознакою виду, як недоконаний (імперфект)/ доконаний (аорист). Але відомо, що видові значення розрізняються не особовими формами, а за допомогою інших засобів (переважно префіксів), тому можна припустити, що послаблення первісних значень аориста й імперфекта в першу чергу позначилося на їх особових закінченнях.
Таким чином, зникнення одного члена видової корелятивної пари (імперфекта) привело до руйнування самої пари і до занепаду другого її члена, тобто аориста.
Те, що аорист ще на якийсь час затримався у мові східних слов'ян, пояснюється тим, що він за своїми значеннями і функціями був більш гнучкою формою порівняно з імперфектом і міг своєю основою виражати й нові видові значення. Пам’ятки давньоруської мови свідчать, що аорист міг утворюватися від дієслівних основ як доконаного, так і недоконаного виду.