53 Проблема несвідомого. Яка роль невідомого в людському бутті?

Вважають, що несвідоме – це сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. До несвідомого належать сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізма, неосудності, а також інстинкти та за порогові відчуття, автоматизм та інтуїція.

Свідоме і несвідоме є двома відносно самостійними сторонами психіки людині, вони взаємодіють між собою, активно впливаючи один на одного. Роль несвідомого дуже несвідомого дуже важлива, так як воно зменшує навантаження на свідомість, стимулює раціональні аспекти життєдіяльності і творчих дій суб’єкта. Основними формами несвідомого є:1)не усвідом. мотиви та установки люд діяльності2)не усвідом. Регулятори в способі виконання тієї чи іншої дії, автоматизм і довільність. Відрізняється від першого, що відбув. Зворотній процес3)передпорогове сприйняття, перед увага

54 Самосвідомість: її природа і специфіка

Вищим рівнем свідомості є самосвідомість. Самосвідомість — це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість. На рівні самосвідомості людина (на основі ідеальних еталонів) здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін. Самосвідомість є обов'язковим елементом свідомості; без неї людина не змогла б зрозуміти себе, визначити своє місце у світі та вдосконалюватись. Іншими словами, самосвідомість — це діяльність душі людини, її спрямованість на свою внутрішню сутність, діалог "Я" з самим собою. B основі самосвідомості лежить рефлексія — специфічний спосіб мислення, що його можна назвати "подвійним баченням", тобто це розуміння самого розуміння, мислення самого мислення, сприйняття своїх внутрішніх станів, знань, уявлень, цінностей і, відповідно, умова конструктивної діяльності свідомості.

Самосвідомість - це оберненість свідомості на саму себе, виділення суб’єктом себе, як носія певної активності щодо власної свідомості та діяльності. Самосвідомість виражає свідомість в її актуальній формі. Зв'язок свідомості і самосвідомості досягається завдяки:1)ставленню до себе2)спостереження себе як зовні3)завдяки пам’яті. Пам'ять відіграє важливу роль, оскільки засвідчує само тотожність у всіх змінах, що з нею відбуваються. Основні ф-ї пам’яті:1)вона зберігає і резепретує минуле в межах свідомості і таким чином дозволяє структурувати людське буття

Самосвідомість – важлива складова свідомості. Орієнтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцінку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін.; за допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку як мислячої істоти, здатної відчувати. В цьому об”єктом пізнання суб”єкт робить самого себе і свою свідомість.

Людина – самооцінююча істота, яка без цієї характерної дії не змогла б визначити себеі знайти місце в житті.

Самосвідомість тісно пов”язана з рефлексією.

Рефлексія – принцип мислення за допомогою якого воно здійснює аналіз і усвідомлення власних форм діяльності.