Практичне заняття №4

Тема. Редактор і текст

План

1. Текст як основний об'єкт редакторського аналізу.

2. Психологічні засади роботи редактора над текстом.

3. Межі втручання редактора в текст (проблема "автор - редактор").

4. Особливості редакторського читання тексту.

5. Типові психологічні помилки.

6. Типові помилки в інтерв'юванні (під час збирання інформації та в прямому ефірі).

1. Текст як основний об'єкт редакторського аналізу

У теорії редагування текст дедалі частіше розглядають як основний об'єкт редакторського аналізу, розмежовуючи поняття "текст" і "твір". "Твір - це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті.

Текст- це лише графічно-знакова фіксація твору. В.В.Різун наголошує на такій важливій, на наш погляд, думці: "Принциповим для літредактора є розуміння того факту, що журналістський матеріал як авторський твір існує у ЗМК здебільшого у вигляді тексту. Не можна сказати, що всі дослідники теорії редагування дотримуються цієї думки, яку намагалися утвердити В.В.Різун і автор цієї книги впродовж 90-х років. Скажімо, З.В.Партико майже завжди в цьому випадку уживає замість "текст" інші терміни - "рукопис", "оригінал, що, без сумніву, з погляду загального редагування є виправданим, але належно не зорієнтовує редакторів у ЗМІ. А.Е.Мільчин, а також Е.І.Огар визначають текст як "інформацію, художні образи, "передані за допомогою слів, об'єднаних у речення", "нарешті, твір. І жодного слова про текст як основний об'єкт редагування, загалом про працю редактора над текстом.

При цьому не можна говорити, що розуміння тексту як основного об'єкта редакторського аналізу є якимось новаторським. Просто дослідники певної школи в теорії редагування не звертають належної уваги на цей аспект або заперечують його важливість. Водночас ніхто й не говорить про текст як про єдиний об'єкт редакторського аналізу в ЗМІ. Йдеться лише про текст як про основний об'єкт редакторського розгляду. На цьому наголошували свого часу ще Н.В.Зелінська, той самий А.Е.Мільчин, B.C.Мучник, В.В.Різун, А.І.Мамалиґа, М.Д.Феллер, В.В.Різун розглядає текст як "комунікативно-психологічне явище.

В.Л.Свинцов наголошує на тому, що кожний текст є завжди фрагментом мовлення, переданий засобами певної мови і закріплений переважно за допомогою писемності або якимись іншими засобами. Тією мірою, якою мовлення відображає, крім інших психічних процесів (наприклад, емоцій), також і мислення, текст є продуктом останнього. Дослідник розглядає зв'язок явищ, які "беруть участь" у виникненні тексту, - мови, мислення й мовлення3. Прийняте в мовознавстві розрізнення понять "мова" та "мовлення" дозволяє відтворити процес виникнення тексту за його (процесу) основними ланками: мова - мовлення - текст.

Загалом процес створення тексту має такий вигляд: "Люди розуміють одне одного завдяки тому, що висловлюють свої думки спільною (у типових випадках - якоюсь конкретною національною) мовою. Така мова включає певний запас відносно простих висловів і комплекс правил, за допомогою яких їх перетворюють і з'єднують у складніші вислови.

Передбачено, що як прості вислови, так і правила, за якими їх перетворюють і з'єднують у складні, однаково знайомі й людині, яка створює текст, і людині, яка сприймає його. В іншому разі текст би втратив одну із своїх найважливіших функцій - комунікативну. Проте ця схема базується лише на лінгвістичному аспекті процесу виникнення тексту, тому дослідник додає до неї елементи, пов'язані з діяльністю свідомості. Треба зауважити, що мова й мовлення, крім комунікативної, виконують ще й репрезентативну функцію, тому мовлення є засобом відтворення та передавання певної інформації. "Звукові або графічні комплекси, які сприймає адресат, породжують у його свідомості мисленнєві процеси, у принципі аналогічні тим, що відбуваються у свідомості людини, яка створює текст. Кожний акт мовлення - більш або менш тривалий процес. Момент закінчення якогось конкретного акту мовлення є водночас моментом виникнення конкретного тексту Зв'язок між мовою, мисленням, мовленням і текстом, отже, утворює такий ланцюжок: мова і свідомість - мислення і мовлення (конкретні процеси мислення і конкретні акти мовлення) - текст (конкретні тексти). Місце тексту в цій схемі визначає його прямий зв'язок з мисленням і опосередкований (через мислення і мовлення) з мовою. Основні ознаки тексту – це його закріпленість (зафіксованість), об'єктивованість, зв'язність (когерентність) і цілісність. Треба зауважити, що саме закріпленість, зафіксованість тексту якимись засобами є однією з важливих теоретичних передумов перетворення його на об'єкт редагування, оскільки, зафіксований, він набуває певної самостійності. "Текст - це і є форма відчуження твору від автора. У вигляді тексту твір набуває відносної самостійності і відносно самостійного життя.

У класичній схемі комунікації, яку запропонував Г.Лассвелл і уточнив В.Ламсер, є такі елементи: комунікатор, адресат (реципієнт), саме повідомлення, канал зв'язку, напрям передавання, засоби передавання, комунікативний ефект. Інколи між комунікатором і адресатом розташовують медіатора (посередника), що має можливість свідомого перетворення, редагування повідомлення. "Річ у тому, що текст міг бути об'єктом певного опрацювання з боку медіатора вже в той період, коли єдиною формою його передавання було усне мовлення, а єдиною формою фіксування - пам'ять. Найпереконливішим фактом, що свідчить на користь цього положення, є варіативність односюжетних, пов'язаних з єдиним джерелом фольклорних творів.

І хоча "у практиці наукової повсякденності термін "текст" багатозначний і ще більш багатозначним він є в журналістській практиці, все одно "робота над авторським текстом для редактора - основний етап, який визначає унікальність його літературної праці. Навіть за найширшого трактування обов'язків редактора, прийнятого сьогодні в практиці періодичної преси, аналіз, оцінка й правка тексту залишаються головними завданнями редактора.