2. Політологія як самостійна навчальна дисципліна

Термін "політологія" походить від двох грецьких слів: „politike” - державні і суспільні справи і „logos” - вчення, наука, тобто політологія - наука про управління державою.

Основні етапи розвитку політології:

1. Політична думка Стародавнього Сходу;

2. Політичні навчання Стародавньої Греції й Стародавнього Рима;

3. Політичні навчання Середньовіччя;

4. Епоха Відродження і просвітництва;

5. Політичні навчання Нового часу;

6. Появу політології як правило, пов'язують із іменем Френсиса Лейбеpa, який у 1857 p. почав читати в Колумбійському університеті (США) курс лекцій з політичної теорії і заснував кафедру історії політичної науки, яка стала орієнтиром для відкриття у 80-х роках XIX ст. ряду інших кафедр політологічного профілю здебільшого на юридичних факультетах університетів США.

У Європі першою спеціалізованою установою політичних досліджень стала Вільна школа політичних наук (сьогодні Інститут політичних досліджень Паризького університету), що виникла у Франції в 1871 році. Політологія успішно розвивалася і в інших європейських країнах, зокрема в Німеччині й Італії. Саме представників цих країн прийнято вважати класиками сучасної політології. Мова йде про видатного німецького соціолога й політолога Макса Вебера (1864-1920), найвідомішими працями якого є «Вчений і політика», «Політика як професія і покликання», «Протестантська етика і дух капіталізму»; італійського соціолога й політолога Гаетано Моско (1858-1941), автора творів «Теорія урядів і парламентська система»,

«Сучасні конституції», «Основи політичної науки», «Історія політичних доктрин» та ін; італійського соціолога, економіста, політичного мислителя Вільфредо Парето (1848-1923), який написав праці «Соціалістичні системи», «Перетворення демократії», «Трактат із загальної соціології» та ін.

На початку XX століття потужний розвиток політології спостерігається в першу чергу в США, де вже у 1903 р. було створено Американську асоціацію політичних наук, 1906 р. - часопис «Огляд американської політичної науки», а з 1939 р. почав виходити «Журнал політичних досліджень». Що ж до Європейського континенту, то активне утвердження політичної науки там через існування тоталітарних режимів (Німеччина, СРСР, Італія) та їхніх сателітів розпочалося тільки після Другої світової війни, чому активно сприяла американська політична школа та ЮНЕСКО, яка в 1948 р. організувала міжнародний колоквіум політологів (м. Париж), де було вирішено вживати термін «політична наука» в однині і визнано, що основним предметом її вивчення є: 1) політична теорія; 2) політичні інститути; 3) партії, групи і суспільна думка; 4) міжнародні відносини.

Розвитку світової політичної науки й особливо європейської сприяло створення 1949 р. у рамках ЮНЕСКО Міжнародної асоціації політичних наук (МАПН).

Що стосується України, то активний процес становлення української політології розпочався тільки після проголошення її незалежності 1991 року. Уже в перші роки самостійності була заснована Українська асоціація політологів (1993). В університетах країни загальнообов'язковою стала навчальна дисципліна «Політологія». Був запроваджений учений ступень кандидата і доктора політичних наук. Стали видаватись відповідні підручники, словники, монографії.

У визначенні предмета політології на сьогодні не існує єдиного підходу, що зумовлено багатозначністю терміна "політика" і можливістю різноманітних засобів його характеристик.

Політологія - система знань про політику, політичну владу, політичні відносини та політичні процеси, про організацію політичного життя суспільства.