Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій політологія в вордовському форм...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
5.55 Mб
Скачать

2. Основні концепції політичної влади

Існують різні концепції влади:

Телеологічна концепція влади. Представником якого був Т. Парсонс, інтерпретує владу

як засіб досягнення певної мети, запланованих результатів. Вона є засобом обміну, тобто її віддають тим політикам, які найбільш ефективно можуть задовольнити основні потреби соціальної спільноти.

Біхевіористська концепція влади. Вона орієнтує на дослідження індивідуальної поведінки людей у сфері владних відносин, а прагнення до влади проголошує домінуючою рисою людської поведінки і свідомості. Згідно з поглядами американського політолога Г. Лассуела, будь-який вплив на політику прирівнюється до прагнення влади.

Системна концепція влади. Основним поняттям системної концепції влади є політична система. Існують три підходи до визначення поняття: макропідхід — влада як властивість або атрибут макросоціальних систем (Талкот Парсонс, Д. Істон); мезопідхід-— влада на рівні конкретних систем — сім'ї, виробничих груп, організацій (М. Кроз'є); мікропідхід — влада як взаємодія індивідів у рамках специфічної соціальної системи (Т. Кларк, М. Роджерс).

Структурно-функціональна концепція. Розглядає владу як відносини між керівниками і підлеглими, що ґрунтуються на співвідношенні винагороди і покарання.

Реляціоністська концепція влади (от фр. relation - донесення) постає як можливість і здатність одних індивідів управляти процесом прийняття рішень на локальному чи національному рівні, без огляду на активний чи пасивний опір інших індивідів чи соціальних груп.

Інстпрументалістська концепція тлумачить владу як набір певних інструментів. На думку О. Тоффлера, основними інструментами влади є сила, багатство і знання..

Марксистська концепція влади. Беручи за основу передусім економічні інтереси, що визначають зміст і форму реалізації класових інтересів, вона тлумачить політичну владу як панування певного класу.

3. Форми та механізм політичної влади.

Основними формами політичної влади є: панування; політичне керівництво;

управління.

Форми політичної влади розрізняють і за критерієм головного суб'єкта правління. До них належать:

1. монархія — єдиновладне (абсолютне чи з конституційним обмеженням) спадкоємне

правління однієї особи (монарха);

2. тиранія — одноосібне деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади;

3. диктатура – нічим не обмежена влада особи, партії або соціальної групи в суспільстві, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим;

4. аристократія — влада кращих, тобто верхівкової, знатної, привілейованої групи;

5. олігархія — влада небагатьох багатих;

6. тимократія — особлива форма олігархії, за якою державна влада належить привілейованій більшості, яка володіє високим майновим цензом, часто — військовою силою;

7. теократія — влада церкви;

8. охлократія — влада натовпу, що спирається не на закони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка часто піддається впливові демагогів, стає деспотичною і діє тиранічне;

9. демократія — влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян;

10. партократії партійної верхівки, номенклатури;

11. бюрократії — панування вищого державного чиновництва, засилля надцентралізованості й заформалізованості в державі;

12. технократія – вирішальний вплив у суспільстві здійснює науково-технічна еліта;

панування технологічного мислення.

Основними функціями політичної влади є:

1. Інтегративна функція влади направлена на консолідацію всіх соціально-політичних сил, інтеграцію прогресивних політичних, ідеологічних, інтелектуальних ресурсів суспільства з метою реалізації суспільнозначущих, історично визначених цілей.

2. Регулятивна функція влади забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів.

3. Функція мотивації означає, що влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб’єктів володарювання, їхніх політико-організаційних структур.

4. Стабілізаційна функція влади націлена на забезпечення стійкого, стабільного розвитку політичної системи, всіх її структур, громадянського суспільства.