Експертний висновок

Назва експертної групи: проблемна.

Склад учасників: Аношин Данило, Канюра Сергій, Кравчук Олександр, Ніколаєнко Артем, Новохатко Олена, Сівунов Юрій, Тарнавська Катерина.

Поставлене завдання: дослідити проблеми, які виникають в сучасній податковій політиці України, сформувати причини їх виникнення та запропонувати ефективні рекомендації щодо вирішення даних проблем, а також визначити позитивні та негативні аспекти прийняття Податкового кодексу України.

Метою реформування податкової системи України є створення більш ефективної та раціональної системи, що забезпечить сприятливі умови для ведення бізнесу, реалізації інвестиційно-інноваційної політики, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку за одночасного динамічного збільшення обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів і державних цільових фондів та оптимальний рівень перерозподілу ВВП через податкову систему. Українська податкова система є однією з найбільш складних та найменш ефективних систем у глобальному порівнянні, хоча вона формувалась на принципах та засадах європейського та світового досвіду. Це регулярно підтверджують міжнародні рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні, (див. додаток 1), [19].

Дана робота присвячена аналізу причин виникнення основних проблем в сучасній податковій політиці та обгрунтування шляхів розв’язання цих проблем. Перелік основних проблем наведено у додатку 2. Далі буде розглянуто основні проблеми та шляхи їх розв’язання.

Незважаючи на те, що податок з доходів фізичних є одним з головних джерел наповнення державного бюджету, механізм його справляння має ряд недоліків та невизначеностей головними з яких є диспропорції в співвідношенні платежів до фондів соціального страхування роботодавців і працівників, бо існуюча система платежів до фондів соціального страхування – це головна перешкода для детінізації трудових доходів населення, тобто для розширення бази оподаткування ПДФО за рахунок наявних резервів податкового потенціалу країни, а також той факт, що механізм справляння ПДФО не забезпечує рівномірного навантаження на доходи різних верств населення, в результаті чого 95 % податку надходить від громадян з низьким рівнем доходів. Запровадження єдиної ставки податку в розмірі 13 %, а потім її підвищення до 15 % (замість мінімальної ставки прибуткового податку з доходів громадян, що складала 10 %) суттєво підвищило рівень податкового навантаження на біднішу частину населення України.[1]

Таким чином можна стверджувати, що система оподаткування доходів фізичних осіб в Україні залишається надалі недосконалою і потребує подальшого поступового та послідовного реформування. Серед основних кроків на шляху удосконалення процесу справляння даного податку можна запропонувати наступні:

- запровадження регресивної шкали ставок ПДФО з одночасним застосуванням єдиного соціального податку замість існуючої складної системи нарахувань на фонд оплати праці. З метою заохочення платників податків до детінізації своїх доходів ставка ПДФО в Україні для верств населення з високими доходами має бути меншою за існуючу нормативну ставку;

- вдосконалення механізму надання податкових пільг, зокрема на законодавчому рівні;

- у механізмі сплати ПДФО необхідно запровадити неоподатковуваний мінімум на рівні прожиткового мінімуму для всіх категорій платників, а також на вибір платника податку – норму оподаткування сімейного доходу, та ін, [1].

ПКУ залишає за громадянами право на податкову знижку (колишній податковий кредит), проте сума, яка може включатись до податкової знижки значно зменшена – від 1.01.2011р. загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми річної заробітної плати, яка зменшена на суму внесків до фондів соціального страхування, пенсійного фонду та на суму податкової соціальної пільги. На нашу думку, таке рішення є позитивним, оскільки обмеження податкової знижки розміром заробітної плати стимулює детінізацію доходів громадян та збільшення внесків до фондів соціального страхування, а сам механізм податкової знижки вважаємо більш досконалим та ефективним у порівнянні з попереднім.

Багато дискусій піднімається навколо введення з 1.01.2015р. 5% податку на доходи, нараховані на поточні та депозитні банківські рахунки. Прихильники таких нововведень вважають, що надходження від цього податку будуть одним із важливих джерел наповнення державного бюджету, а відтоку вкладів не відбудеться через помірність ставки податку. Противники такої норми стверджують, що вона призведе до зменшення ресурсної бази українських банків, чим похитне їхню стабільність та зменшить загальний інвестиційний ресурс вітчизняної економіки. Згідно результатів досліджень міжнародного рейтингового агентства S&Р українські банки зараховані до групи найслабших банків у світі, а їх фінансовий стан вийде на до кризовий рівень мінімум через 2-3 роки. Введення податку на доходи від депозитів відтермінує цю подію, що, очевидно, негативно вплине на стан банківської системи та економіки в цілому,[2]. Зміни, яких зазнав ПДФО у зв’язку з введенням Податкового Кодексу, розцінюємо неоднозначно. Так загальне зниження податкових ставок у короткостроковій перспективі може призвести до зниження доходів бюджету, що, безперечно, є негативним явищем, тому одночасно з цим відбувається розширення об’єкта оподаткування, а у довгостроковій перспективі такі заходи призведуть до зниження загального податкового навантаження на доходи громадян, що в свою чергу, сприятиме їхній детінізації.

З метою дослідження фіскального потенціалу сучасного вітчизняного акцизного збору нами було розроблено динаміку основних податкових надходжень, мобілізованих до бюджетів всіх рівнів однією з податкових інспекцій Черкаської області див додаток 3 (рис. 1, табл 2). На основі наведених у додатку даних та їх аналізу можна зробити висновок, що причинами такого зростання кількості порушень вимог законодавства про виробництво та обіг підакцизних товарів, було постійне зростання ставок акцизного збору та інші недоліки механізму його справляння, частина з яких була ліквідована під час роботи над відповідним розділом Податкового Кодексу України [18]. Зокрема, Податковий Кодекс України дещо розширив коло платників акцизного податку, розширив перелік операцій, звільнених від оподаткування за рахунок ввезення на Україну підакцизних товарів:

— для дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав;

— що використовуються як сировина для виробництва на території нашої країни інших підакцизних товарів;

— що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів.

Що ж до негативних, на нашу думку, нововведень в акцизному оподаткуванні, то до них слід віднести суттєве зростання ставок акцизу на нафтопродукти та алкогольні напої [18], що як показує досвід справляння акцизного збору , може спричинити скорочення обсягів легального виробництва цих видів підакцизних товарів та насичення вітчизняного ринку більш дешевою — контрабандною, нелегальною та фальсифікованою продукцією. При цьому, збільшення розмірів штрафних санкцій за незаконне виробництво і обіг підакцизних товарів, що відбулось з прийняттям Податкового Кодексу України, на нашу думку, не зможе ефективно вплинути на тіньовий ринок зазначеної продукції, адже, завдяки цьому він став приносити ще більші прибутки.

Удосконалення податкового законодавства має на меті подолання існуючих суперечностей та колізій податкового законодавства, адаптацію податкового законодавства України податковим нормам ЄС, подолання нестабільності законодавства (до нового ПКУ було внесено більше 4,5 тис. поправок, [4].), удосконалення системи адміністрування податків шляхом удосконалення процедури реєстрації платників ПДВ, розроблення нової системи моніторингу сплати ПДВ, скасування неефективних місцевих податків та зборів, [5].

Українська податкова система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, а й у глобальному порівнянні. За даними дослідження Paying Taxes 2010, [19] середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачує 147 податків та платежів, що є найгіршим показником у світі (183 місце). Закономірно, що розгалужена система податків вимагає значних матеріальних і часових затрат на їх облік та сплату. На виконання обов’язкових податкових процедур, таких як ведення податкового обліку, підготовка та подання звітності, сплата податків та інших, вітчизняні підприємці щорічно витрачають 736 робочих годин (175 місце), [6].

Надзвичайно важливою проблемою є надмірне податкове навантаження, а як наслідок неспроможність сплачувати занадто високі ставки податків і ухилення від їх сплати. Нерівномірність податкового навантаження викликана перенесенням податкового тягаря на громадян, нарахування на фонд заробітної плати (що призводить до ухиляння від легального нарахування заробітної плати), недосконалість механізму надання податкових пільг,[15]. Важливою є також проблема низької фіскальної ефективності податкової системи, через її неспроможність перекрити схеми мінімізації та ухилення дів сплати податків, внаслідок чого держава втрачає значний обсяг фінансових ресурсів (лише від ухилення від сплати ПДВ бюджет втрачає 26% даного податку від його потенційного можливого надходження), [6].

Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення податку на прибуток і податку на додану вартість, а також нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку щодо розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку. Існуючі серйозні недоліки податкової системи призвели до таких проблем системного характеру, як:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами;

2) бюджетна заборгованість із відшкодування податку на додану вартість. Голова ДПА України зауважив, що близько 35 - 40% ПДВ, які призначені для відшкодування, мають сумнівне походження. Тому податківцям доводиться докладати максимум зусиль, щоб визначити правомірність відшкодування ПДВ з тієї чи іншої фінансово-товарної операції. Це уповільнює темпи відшкодування, через що податківцям доводиться вислуховувати чимало нарікань від сумлінних платників податку;

3) високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність; неефективність державної бюджетної політики, [8].

4) нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше навантаження покладене на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг, [7].

З метою розв’язання наявних проблем урядом була розроблена Концепція реформування податкової системи України, в якій визначено стратегічні цілі податкової реформи:

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

- легалізація тіньового сектору;

- активізація інвестиційних процесів в економіці;

- простота і зрозумілість податкових норм для суб'єктів господарювання;

- скорочення витрат платників на нарахування та сплату податків і держави на їх адміністрування;

- адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

- автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій. [7]

Одним із напрямків стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні є вдосконалення спрощеної системи оподаткування та звітності. Від розвитку малого підприємництва залежить відродження вітчизняного товаровиробника, активізація внутрішнього ринку товарів і послуг, створення нових робочих місць, що сприятиме зростанню податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів внаслідок розширення кола платоспроможних осіб.

Вже другий рік в Україні функціонує Податковий Кодекс, яким були внесені зміни до всіх податків. Особливим виключенням був єдиний податок, стосовно якого зміни були майже відсутні. Проте, 4 листопада 2011 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».

Нововведення полягають в тому, що суб’єктів спрощеної системи оподаткування розділили на 4 групи, характеристика яких та порівняння вимог до суб’єктів малого підприємництва для переходу на спрощену систему оподаткування до і після внесення змін у Податковий кодекс наведені в додатку 4 (табл. 3, [11]). Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг:

● спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так і з початку будь-якого кварталу;

● значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків;

● замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності – розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою, що подається до податкового органу раз на квартал;

● спрощується ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

● надається право вибору сплати ПДВ, [9, c.158]

Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і певні недоліки, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

♦ обмеження обсягів виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

♦ суми єдиного податку фізичної особи-платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період;

♦ елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою 3 % за умови сплати ПДВ,[9, c.158].

Оптимальним варіантом є збереження та значне вдосконалення спрощеної системи оподаткування малого підприємництва зокрема за такими напрямами:

- удосконалення законодавчої бази;

- поліпшення економічного регулювання системи спрощеного оподаткування, усунення подвійного оподаткування;

- покращення системи адміністрування податків за спрощеною системою;

- збільшення максимально допустимої кількості працівників, що сприятиме підвищенню рівня зайнятості тощо, [10].

Прийняття Податкового Кодексу спричинило ще одну проблему податкової сфери – вилучення роялті з доходів підприємців, які є платниками єдиного податку. Проста заміна в договорі винагороди у вигляді роялті на паушальний платіж не пройде, бо, за ПК (п. 14.1.225 ст. 14), термін «роялті» охоплює обидві ці винагороди. Наслідками вилучення роялті з доходів підприємців, які є платниками єдиного податку (підпункт 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ) є:

- по-перше, вилучення роялті з доходів підприємців є порушенням конституційних прав громадян України на права інтелектуальної власності. Підприємця обмежено у праві розпоряджатися майновими правами на винахід. Це обмеження прав виявляється в тому, що підприємець не може отримати дохід від наданої ліцензії на використання винаходу. Таким чином, власники документів на винахід, модель, сорт рослин, породу тварин, топологію інтегральної мікросхеми, торговельну марку, які є підприємцями, що діють на спрощеній системі оподаткування, не можуть мати дохід від надання ліцензій на використання об’єктів права інтелектуальної власності;

- по-друге, крім власника охоронного документа, ніхто інший не може надати ліцензію на використання об’єктів права інтелектуальної власності і, отже, отримати дохід від цього різновиду діяльності. А немає доходів у громадян — немає й надходжень до бюджету.

Щоб запобігти порушенню конституційних прав громадян України і дати їм можливість платити податки, слід внести відповідні зміни до ПК (підпункт 1 п. 292.1 ст. 292), дозволивши включати роялті в доходи підприємців, котрі діють на єдиному податку, [12].

Ми вважаємо, що основним недоліком чинної податкової системи є її спрямування на подолання дефіциту бюджету шляхом вилучення доходів господарюючих суб’єктів. Прослідковується відсутність чіткого взаємозв’язку податкової системи з розвитком економіки і діяльністю безпосередніх її суб’єктів. Це, у свою чергу, призвело до того, що податкова система розвивається відірвано від розвитку безпосередніх суб’єктів оподаткування. Підприємства зацікавлені у отриманні мінімального прибутку, щоби уникнути надмірного податкового тиску. Позитивним напрямком податкової реформи стало зниження ставок ключових податків, див. додаток 5 (рис.2), [13]. Проект Податкового кодексу передбачає поступове щорічне зниження ставки податку на додану вартість на 1 % з нинішніх 20 % до 17 % з 1 січня 2014 р. Ця реформа податкового законодавства матиме позитивні наслідки для підприємств-платників ПДВ:

- відбудеться загальне зниження рівня цін на товари, роботи, послуги, що буде супроводжуватися зростанням обсягів їх реалізації, а отже, і покращанням фінансових результатів діяльності платників;

- скоротяться видатки на придбання основних засобів і нематеріальних активів, вартості будівництва, що сприятиме активізації здійснення реальних капітальних вкладів та впровадження інновацій;

- зменшаться обсяги витрат у сумі вхідного ПДВ, які будуть відноситись на поточні витрати – собівартість товарів, робіт, послуг (якщо відповідні види діяльності суб'єктів підприємництва будуть звільнені від ПДВ). Це також буде сприяти покращанню фінансових результатів діяльності платників. Зростання обсягів реалізації товарів, робіт, послуг приведе і до збільшення надходжень ПДВ до бюджету, а отже, компенсує їх зменшення внаслідок зниження загальної ставки ПДВ.

Водночас, на нашу думку, необхідно відзначити наступні проблеми та суперечності кодексу в питанні зниження податкового тиску. Так, одночасне зниження ставок податку на прибуток підприємств та ПДВ (до кінцевих значень) призведе до значного падіння доходів державного бюджету на 2,8 % від ВВП або майже 10% його загальних доходів. У Податковому кодексі не обумовлено компенсаційні джерела, які дозволили б покрити втрату доходів. Крім того, не оприлюднено, за рахунок стримування яких статей видатків бюджету будуть компенсуватися звуження дохідної бази від зменшення ставок податків. Сумнівним, також, з точки зору доцільності та ефективності є положення стосовно зниження ставки ПДВ. Даний податок є одним з непрямих податків, тому фактичним суб’єктом оподаткування є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує. Таким чином, зниження ставки ПДВ до 17% в умовах гострого дефіциту ресурсів не є оптимальним з точки зору економічної ефективності. На наш погляд, необхідно зосередитися на зниженні реальної ставки податку на прибуток і лише за наявності ресурсів переходити до зниження ставки ПДВ, але в довгостроковій перспективі,[13].

Згрупований перелік визначених проблем податкової політики України на сучасному етапі, їх причин та шляхів розв’язання наведено у підсумковій таблиці 4 (див. додаток 6). Важливим моментом є також дослідження недоліків Податкового кодексу України та пошук механізмів їх подолання. Такими недоліками нами визначено наступні: складність реєстрації новостворених компаній та компаній після реорганізації платниками ПДВ, [16]; розбіжність між фінансовим та податковим обліком, щодо визначення виробничих витрат (собівартості реалізації); розширення прав та повноважень податкової служби, контролюючих органів та їх посадових осіб, що видається надмірним і не завжди обґрунтованим, [14]; невизначеність процедури звернення щодо дій або бездіяльності податкових органів; труднощі при електронній подачі звітності та ін. Всі ці недоліки та шляхи їх подолання наведені у додатку 7.

Отже, з огляду на існуючі проблеми в сучасній податковій політиці України, можна зробити висновок про те. що побудова ефективної податкової системи – це одне з найбільш актуальних питань сьогодення. Більшість експертів вважають, що основними проблемами української податкової системи є велике податкове навантаження на бізнес, значні непрямі витрати платників податків і непослідовне застосування норм податковими органами. В зв’язку з прийняттям Податкового кодексу можна виділити позитивне зрушення податкової системи в напрямку скорочення кількості податків та зборів та зниження податкового тиску на економіку. Так, замість 28 загальнодержавних та 14 місцевих обов’язкових платежів, що були закріплені Законом України «Про систему оподаткування», Податковим кодексом запроваджено відповідно 19 та 5 платежів, а до 2015 року буде скасовано ще 1 державний та 2 місцеві збори, [17, c. 596]. Незважаючи на численні недоліки, вже сьогодні можна говорити про позитивні тенденції податкової реформи. Так, за січень-серпень 2011 року значно зросли податкові надходження до бюджету порівняно з 2010 роком. Протягом 2010-2011 років основну частину податкових надходжень, як складової доходів бюджету країни склали основні три бюджетоутворюючі податки – податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір. Податкові надходження збільшилися на 53,3%, при цьому за рахунок непрямих податків – ПДВ темп росту за вісім місяців у відсотках до попереднього року складає 174,8%, акцизного податку відповідно 153,3%.Темп росту ПДФО збільшився на 20,2%. [17, c.598]. Податковим кодексом введено суттєві зміни у процесах адміністрування податків. Зокрема, великі та середні підприємства зобов’язані надавати податкову звітність до органів ДПС виключно в електронному вигляді з обов’язковим застосуванням електронного цифрового підпису підзвітних осіб. При цьому для усіх форм податкової звітності визначені обов’язкові реквізити. Відсутність заповнення обов’язкових реквізитів чи їх недостовірність є підставою для відмови у прийнятті органами ДПС такої звітності. Тому дуже суперечливим є питання спрощення порядку адміністрування податків (було 115 форм податкової звітності та 75 додатків до них, тепер визначено лише 74 форми , але 121 додаток до них).

На нашу думку, Податковий кодекс повністю не вирішив усі питання вдосконалення системи оподаткування в Україні, але його прийняття та започаткування є кроком у майбутнє. Реалізація податкової реформи повинна відбуватися цілеспрямовано, виважено, системно, відкрито, поступово у часі.

13) складність реєстрації новостворених компаній та компаній після реорганізації платниками ПДВ;

14) переоцінка платежів ПДВ до бюджету, внаслідок використання коефіцієнту пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, який обчислюється на основі доходів попереднього року, оскільки співвідношення оподаткованих та неоподаткованих операцій у поточному році може значно відрізнятись від минулорічного;

15) розбіжність між фінансовим та податковим обліком, щодо визначення виробничих витрат (собівартості реалізації);

16) розширення прав та повноважень податкової служби, контролюючих органів та їх посадових осіб, що видається надмірним і не завжди обґрунтованим;

17) суперечності та не чіткість визначення в ПКУ прав податкових органів вимагати документи платників податків під час різних видів податкових перевірок, в тому числі і перелік цих документів;

18) невизначеність процедури звернення щодо дій або бездіяльності податкових органів;

19) труднощі при електронній подачі звітності.

Автор	Роки життя	праці	школа	Принципи оподаткування	Джерела
Джон Ме́йнард Кейнс	5 червня 1883, Кембридж — 21 квітня 1946	1936-«Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» 1913-«Грошовий обіг і фінанси Індії»	кейнсіанство	зайві заощадження необхідно вилучити за допомогою податків; шкала оподаткування повинна бути прогресивною; принцип прогресивності в оподаткуванні не з ідеї справедливості, а з концепції "граничних заощаджень". нова теорія податків, спрямована на регулювання економіки в умовах функціонування ринкового господарства	http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/15_4/215_Gerbiczenko_15_4.pdf
Джон Стюарт	(1806—1873	«Теорія оподаткування»	маржиналізм	шляхом пропорційного оподаткування досягається рівний податковий тягар Стосовно ж особистих доходів, Коен Стюарт вважає необхідним розрахувати калькуляцію податкових ставок Запропонував свою систему прогресивного оподаткування доходів у фізичних осіб	Юхименко П. І., Федосов В.М. «Теорія фінансів»
Пол Ентоні Самуельсон	15 травня 1915, — 13 грудня 2009,	«Економіка»	Неокласичний синтез	Поєднав фіскальну політику з грошово-кредитною	http://uk.wikipedia.org/wiki

4.Експертний аналіз дослідницької групи ,, Наукова” Додаток 1

4.Експертний аналіз дослідницької групи ,, Наукова” Додаток 1

Представник	Напрям	Праці	Погляди
Адам Сміт (5 червня 1723— 17 липня 1790)	Класична політекономія	«Дослідження природи та причин багатства народів», «Теорія моральних почуттів»	Він запропонував чотири податкових принципи, що відображають умови, необхідні промисловій буржуазії як платнику податків : податок має бути точно визначений, а не довільний; терміни сплати, спосіб платежу та сума відрахувань повинні бути чіткими та зрозумілими для платника; необхідно, щоб кожний податок стягувався в той час або таким способом, який більше влаштовує платника; перед фінансовим законодавством країни всі повинні бути рівні.
Давід Рікардо (18 квітня 1772 — 11 вересня 1823)	Класична політекономія	«Основи політичної економії та оподаткування»	Д. Рікардо обґрунтував ряд важливих положень оподаткування, згідно з якими: –податки повинні бути справедливими і необтяжливими для населення. „Найкращий податок, – писав Д. Рікардо, – найменший податок”. – будь-який новий податок стає тягарем для виробництва, викликаючи підвищення природної ціни; – обґрунтовував необхідність оподаткування доходу, а не капіталу; – стверджував, що завданням податкової політики є заохочення „прагнення до нагромадження”.

Адольф Вагнер (25 марта 1835, Эрланген — 8 ноября 1917, Берлин)	Історична школа		А. Вагнер сформулював дев’ять основних принципів організації оподаткування: – достатність оподаткування; – еластичність, зміна залежно від конкретних економічних умов; –вибір об’єкта оподаткування. Тут потрібно відмітити, що А. Вагнер обґрунтовував об’єкт оподаткування як дохід, так і капітал; – раціональна комбінація різних видів податків у таку систему, яка б враховувала всі функції податків і умови перекладення податків; – загальність оподаткування; – рівномірність оподаткування; – визначеність оподаткування; – зручність сплати податку; – мінімізація витрат по стягненню податків.
К. Вікселль(20 декабря 1851 — 3 мая 1926)	Шведська школа	"Процент і ціни"	К. Вікселль пов'язував податкові принципи у першу чергу з процесом парламентського затвердження податків, чого не зробив до нього жоден дослідник. розподіл податкового тягаря має політичний характер законодавчі органи повинні максимально враховувати інтереси платників податків, і передусім інтереси меншості.
Анн-Робер-ЖакТюрго (10 травня 1727— 18 березня 1781)	представник класичної політичної економії, напряму фізіократії	«Роздуми про створення і розподіл багатств» «Цінності і гроші»	Оподаткування є джерелом прибутку; Наявність співвідношення між податками і прибутками; Витрати на стягнення податків не повинні обтяжувати.

М.І. Тургенєв(1789 — 1871)	Російська школа	«Опыттеорииналогов» (1818 р.)	Рівний розподіл податків. Податки мають бути розподілені між усіма громадянами в однаковій пропорції, платежі кожного для спільної користі повинні відповідати його доходу. Винятки приватним особам шкідливі для суспільства. Визначеність податків. Розмір податку, час і спосіб платежу мають бути визначеними, відомими платникові й незалежними від влади податківців. Збір податків у зручний час. Наприклад, сільськогосподарський податок треба стягати після продажу врожаю. Дешевий збір податків. Витрати на справляння податків мають бути мінімальними. Податок завжди повинен братися з чистого доходу, а не з капіталу, щоб джерело державних доходів не виснажувалося.
М. П. Кучерявенко (18 травня 1959, м. Харків)	Українська школа	«Основи податкового права» «Теоретическиепроблемы правового регулированияналогов и сборов в Украине.»	принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів.