3. Порівняльна характеристика цілей

(див.додатоктаблиця 3.1)

Як бачимо, основою метою податкової політики в ЄС є досягнення цілей, встановлених на Раді країн ЄС у Лісабоні у 2000 році. Першочерговою метою є створення за допомогою податкової політики динамічно зростаючої конкурентоспроможної та інноваційно-орієнтованої економіки ЄС. Це фактично означає створення таких умов функціонування суб’єктів господарювання, що сприяли б вирішенню цих завдань[7].

Порівнюючи цілі податкової політики України та Європейського Союзу, бачимо, що цілі ЄС мають стратегічне спрямування та глобальний характер. Це пов’язано з пріоритетністю політики податкової гармонізації, що проводиться на даний час в ЄС.

В Україні, натомість, цілі податкової політики спрямовані у короткострокову перспективу,оскільки в Україні поки що відбувається лише адаптація національного податкового правового поля до вимог ЄС. Водночас ускладнює визначення пріоритетних цілей відсутність єдиного методологічного підходу до трактування функцій податків, з яких необхідно виходити при їх формуванні. Також варто зазначити, що цілі податкової політики обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, рівнем розвитку національної економіки – в Україні ці фактори явно поступаються своїм аналогам в країнах ЄС. Хоча в цілому необхідно підкреслити, що існують певні спільні риси між цілями України та ЄС, зокрема:

• щодо впливу на суспільний та економічний розвиток;

• щодо стимулювання розвитку підприємницької діяльності на внутрішньому ринку.

В аспекті виконання державою своїх функцій в ЄС пішли ще «далі»: увагу зосереджено не на їх безпосередньому здійсненні (в тому числі і залученні для цього ресурсів), а на постійному та послідовному вдосконаленні цього процесу (сталий економічний розвиток, високий рівень соціальної єдності).

Підсумовуючи вищесказане, отримуємо, що цілі податкової політики України та ЄС сутнісно є відповідними між собою (складається враження, що цілі України є короткостроковими уточнюючими цілями відносно стратегічних орієнтирів ЄС), проте існують значні відмінності щодо сфер здійснення заходів, за допомогою яких цих цілей необхідно досягти.

4. Податкова система до прийняття податкового кодексу

Згідно з рейтингом “PayingTaxes 2010”, складеним Світовим банком, українська система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 (135 в 2012р.)податків і зборів та витрачати на цебільшніж 736 (657 в 2012р.) годин. Таким чином, у рейтингу податкових систем Україназаймає 181 місцеіз 183 (гіршесправийдутьтільки у Венесуелі таБілорусі). [9; 17c.]

Експерти Міжнародноїфінансовоїкорпорації у своємудослідженні “TheCostsofTaxComplianceinUkraine” відмічають, що на адмініструванняподатківукраїнськийбізнесщорічновитрачаєбільше 4 млрд. гривень. Так, у період з 2007 по 2009 роки приватнийбізнес, окрімсплатибезпосередньоподатків та зборів, передбаченихзаконодавством, витративще як мінімум 7,8 млрд. гривеньна заходи, пов’язані з їхадмініструванням, щоскладаєприблизно 1% ВВП України за 2007 рік.

ДисбалансиподатковоїсистемиУкраїнистворюютьнерівномірніподатковінавантаження та, як результат, призводять до збільшеннятіньового сектору економіки, ухиленнювідоподаткування, зменшеннюподатковихнадходжень. Особливо гостродисбалансиподатковоїсистеми почали проявлятися з початком фінансово-економічноїкризи. Зменшенняпопиту на цільових ринках, неконтрольованезбільшеннявартостібазовихресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживанняцілігалузі, які є бюджетоутворюючими

ПрийняттяПодаткового кодексу є стартом податковоїреформи, а отже до ньогонеобхідновноситизміни. Є неузгодженостіПодаткового кодексу та КонституціїУкраїни. Середнедоліків кодексу, зокрема, подвійнавідповідальність за одне і тежправопорушення. 6 квітня 2011 року вийшладруком книга-добірканедоліків та казусівПодаткового кодексу Українипідназвою "Податковий кодекс: «біліплями» та «підводнікамені»" (автор - ВіталійМосейчук). [10]

Середзнаковихмоментівслідвідмітититвердження, що права людини (і платникаподатків) не випливають з Кодексу (зокрема і Податкового), а навпакице Кодекс повинен враховувати та створюватисьнаоснові прав людини. Звичайнонеобхіднорозуміти, щоприйняттяПодаткового кодексу целише старт податковоїреформи, а отжелогічнощо до ньогонеобхідновноситизміни. Так достатньо є неузгодженостейПодаткового кодексу та КонституціїУкраїни. Податкова реформа повинна проводитись з врахуванняхосновнихпринципів верховенства права, зокремазбалансованістьінтересівдержави і громадян, правовоїбезпеки та довіри (наприкладщодозворотноїдіїучасіподатковогозаконодавства), правовоївизначеності (щобгромадяни могли передбачатинаслідки та відчуватистабільність). Згаданібули і певнінедолікиПодаткового кодексу, зокремапитаннядії норм податковогозаконодавствапривідкриттісправи про банкрутство, подвійнавідповідальність за одне і тежправопорушеннятощо.

Податковінадходженняслужатьважливою формою перероз­поділуваловоговнутрішнього продукту і забезпечуютьмобілізаціюмайже три чвертідоходівбюджетівУкраїни. Вонивключаютьтакіподатковінадходження:

а) податкина доходи, податки на прибуток, податки на збільшен­няринковоївартості;

б) податки на власність;

в) збори за спеціальневикористанняприроднихресурсів;

г) внутрішніподатки на товари та послуги;

д) податки на міжнароднуторгівлю та зовнішніоперації;

є) іншіподатки.

Найбільшучасткуподатковихнадходжень до бюджетівстановлятьподатки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшенняринковоївартості. До цієїгрупиподатків належать прибутковийподаток з громадян та по­даток на прибутокпідприємств. [11; 42c]

2. Практична група