2.2 Визначення капітальних вкладень

При визначенні економічної ефективності технічних рішень їх важливим показником є інвестиційні витрати, які при впровадженні у виробничі фонди, називаються капітальними вкладеннями. Капітальні вкладення - це одночасні вкладення засобів на реалізацію технічного рішення. При створенні нової техніки слід розрізняти капітальні вкладення при виготовленні (тобто на заводі-виготовлювачі) і при впровадженні (тобто у споживача). До складу капіталовкладень для споживача входять:

1) вартість техніки (пристрою), що розглядається, яка визначається за її оптовою ціною;

2) супутні капітальні вкладення:

а) витрати на доставлення, монтажу пристрою;

б) вартість площі будинку, що займана пристроєм;

в) витрати за збільшенням (економія при зменшенні) нормативу оборотних засобів у підприємства-споживача;

г) витрати на НДР і ДКР, безпосередньо пов’язані із впровадженням пристрою у споживача;

д) вартість супутнього обладнання, програмного продукту, ліцензії, «ноу-хау» та ін.

Витрати з монтажу слід визначити за фактичними кошторисами або за відповідними відомчими нормативами, за відсутності даних - можна прийняти в середньому 10-25 % від оптової ціни обладнання, що монтується. Транспортні витрати слід розраховувати на підставі коефіцієнту транспортних витрат підприємства-споживача або в середньому прийняти 10–15% від оптової ціни обладнання. Вартість виробничої площі, що займана пристроєм, ураховується у складі капітальних вкладень, якщо вона суттєва в даному конкретному розрахунку.

2.3 Розрахунок витрат з експлуатації приладів, систем, пристроїв

Одним із загальних показників, що використовуються при визначенні економічної ефективності нової техніки, є поточні витрати. Дуже часто при порівнянні варіантів їх називають експлуатаційними. Існує поняття "витрати з експлуатації приладів, систем і т.п.". Воно вужче за поняття "експлуатаційних витрат" як поточних витрат. Про це свідчить даний розділ методичних указівок. Поточні витрати - це розподілені в часі, щорічно відновлювальні та такі, що повторюються, витрати, пов’язані з роботою основних фондів. Змістом поточних витрат за тими чи іншими засобами труда є собівартість продукції, що виготовляється за допомогою основних фондів, що розглядаються, наприклад, поточними витратами при порівнянні верстатів з різними приводами буде виступати собівартість річного випуску продукції на кожному верстаті.

Витрати з експлуатації пристроїв включають до себе наступні статті:

1. Заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування на неї.

2. Амортизаційні відрахування.

3. Витрати на поточний ремонт.

4. Витрати на електроенергію для живлення пристрою.

5. Витрати на різні матеріали, що використовуються в процесі експлуатації пристрою (наприклад, папір для самозаписуючих приладів).

При розрахунку й аналізу експлуатаційних витрат двох і більше варіантів нової техніки необхідно строго дотримуватися умов співставлення варіантів (розд. 2.1) і виходити із загальних випадків використання пристроїв, які розглядаються, у процесі їх експлуатації.

Розрахунок "Заробітної плати" виконується за існуючою тарифною системою згідно з методикою, викладеною в [8].

Цьому розрахунку передує визначення кваліфікації обслуговуючого персоналу, трудомісткості обслуговування пристрою або чисельності обслуговуючого персоналу. Якщо робітник обслуговує декілька пристроїв, то на один пристрій має бути прийнята відповідна частка його заробітної плати. При розрахунку заробітної плати обслуговуючого персоналу, окрім основної заробітної плати, слід урахувати і додаткову (у % від основної), а також відрахування на соціальні потреби. Процент додаткової заробітної плати та відрахувань на зарплату взяти за підприємством, в якому експлуатується техніка, що розглядається, або за орієнтовним розрахунком прийняти:

K _д =20÷30%

K_соц=37%÷ 55% (щорічно уточнюється згідно з галузевими нормативами)

Річні амортизаційні відрахування визначаються найчастіше або рівномірним методом на підставі єдиних норм амортизації або на підставі прискореної амортизації, що використовується при оподаткуванні прибутку підприємства [6, с. 88-90]. У витратах на поточний ремонт слід ураховувати наступне.

1. Вартість деталей, вузлів, що вийшли з ладу в середньому протягом року.

2. Заробітну плату робітників-ремонтників з урахуванням витрат на демонтажно-мон­тажні роботи, регулювання, налагодження [5,7] (Якщо поточний ремонт пристрою входить до обов’язків обслуговуючого персоналу (наприклад, лаборанта науково-дослідницького інституту), то п.2 відсутній.

За відсутності нормативів за системою планово-попереджувальних ремонтів за системою, що проектується, слід укрупнено розробити систему технічного обслуговування обладнання на підставі інтенсивності відмов найменш надійних вузлів (елементів) системи.

За відсутності показників надійності системи, витрати на поточний ремонт системи прийняти:

З_тр=3 ÷5% С^в_ф.ос.

де С^в_ф.ос.- відновлювальна вартість системи, грн.

Витрати на електричну енергію залежать від живлення, що використовується (електромережа, акумулятор). При живленні від електромережі слід спочатку уточнити: за яким тарифом сплачує підприємство - споживач техніки, а потім знати величину необхідного тарифу, діючого на момент розрахунку. Результат експлуатаційних витрат звести до табл. 2.1.

Таблиця 2.1. - Кошторис експлуатаційних витрат, грн./рік

	Система
	що проектується	що порівнюється
Заробітна плата обслуговуючого персоналу
Амортизаційні відрахування
Поточний ремонт
Розрахунок електроенергії
Інші витрати