- •Англо-американська правова система, її основні ознаки.
- •Визначення поняття «право».
- •Вчення про розподіл влад та його роль в управлінні справами суспільства і держави.
- •Декларація про державний суверенітет України 1990 р.
- •Демократизм як принцип правотворчості.
- •Держава в політичній системі суспільства.
- •Держава і громадські організації.
- •Держава як єдина організація політичної влади.
- •14. Закон. Основні правові ознаки закону.
- •16. Застосування права по аналогії.
- •23. Конституція України: місце в системі нормативно-правових актів.
- •25.Нормативно-правовий акт: поняття, правові ознаки, види.
- •28.Об'єктивне і суб'єктивне право.
- •34.Підстави виникнення правовідносин.
- •§ 2. Принципи законності
- •38.Поняття і основні функції держави.
- •40.Поняття ієрархії нормативно-правових актів.
- •42. Поняття легітимної влади: способи формування і реалізації.
- •45. Поняття правотворчості. Суб'єкти правотворчості.
- •46.Поняття свободи в теорії права.
- •47.Поняття соціально-економічної формації та цивілізації як критерію
- •48. Поняття субординації нормативно-правових актів та її вплив на
- •49.Поняття та ознаки державного суверенітету.
- •51 .Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесу.
- •52.Порядок формування уряду в парламентарній республіці.
- •53.Право і демократія.
- •54.Право і закон.
- •56.Право як мінімум моралі.
- •§ 7. Право в системі соціальних норм
- •57.Право як регулятор суспільних відносин.
- •58. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •59. Право: його роль і значення в сучасному суспільстві.
- •60.Правова держава та її основні ознаки.
- •61. Правова культура особи і суспільства.
- •62. Правова система суспільства: поняття, структура.
- •63.Правовий нігілізм та правовий ідеалізм.
- •64.Правовий нігілізм та шляхи його подолання.
- •65. Правові ознаки конституційної (парламентарної") монархії.
- •66.Правові ознаки станово-представницької монархії.
- •67. Правові ознаки сучасного типу держави (постіндустріальної).
- •68. Правові системи сучасності.
- •69. Правомірна поведінка як гарантія свободи громадян.
- •70. Правосвідомість: поняття, структура, роль у суспільному житті.
- •71 . Предмет і метод правового регулювання.
- •72. Предмет науки теорії держави і права.
- •73. Представницькі органи влади в державі.
- •74. Президентська республіка, основні ознаки.
- •75. Принципи і функції права.
- •78. Прогалини в праві.
- •79. Психологічна школа права. Співвідношення між позитивним та інтуїтивним
- •80. Реалістична школа права. Право як захищений законом інтерес.
- •81 .Романо-германська (континентальна) правова система, її основні ознаки.
- •82. Система права і система законодавства: їх співвідношення і взаємозв'язок.
- •83. Систематизація нормативно-правових актів. Інкорпорація.
- •84. Систематизація нормативно-правових актів. Кодифікація.
- •85. Склад правопорушення.
- •86.Соціальна цінність права (аксіологія права).
- •87.Соціальні критерії ефективності права.
- •88. Співвідношення держави і права. Демократичні і антидемократичні режими.
- •89. Співвідношення законності і демократії.
- •90. Співвідношення переконання і примусу в праві.
- •91. Співвідношення політичної і державної влади.
- •92.Суб'єкти права: поняття та види.
- •93.Суб'єкти правовідносин. Фізичні та юридичні особи.
- •94. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •95.Теорія природного права. Співвідношення права сущого (позитивного) і
- •96. Типологія держав за теорією цивілізації а. Тойнбі.
- •97. Тлумачення норм права. Інтерпретацінні акти.
- •98. Тлумачення норм права: офіційне, аутентичне, доктрипальне.
- •Федерація територіальна і федерація національна: поняття, основні ознаки.
- •Форми правління. Монархічні та республіканські форми правління.
- •Юридична відповідальність.
- •Юридичний зміст понять «права людини» і «права особи».
- •Юридичні особи як суб'єкти правовідносин.
- •Юридичні факти, їх класифікація.
51 .Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесу.
На сьогодні порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України.
Законодавчий процес складається з самостійних стадій — логічно завершених етапів щодо прийняття законопроекту. Такими стадіями є:
законодавча ініціатива — звернення суб'єктів, визначених Конституцією України, до Верховної Ради України стосовно прийняття нового закону або зміни чинного закону, яке здійснюється шляхом подання на розгляд Верховної Ради України законодавчої пропозиції чи проекту закону. Згідно зі ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України і Національний банк України;
підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України1. Основними етапами підготовки є прийняття рішення щодо підготовки проекту, організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту, розробка концепції законопроекту, підготовка тексту проекту закону та додатків до нього, наукова експертиза проекту закону, подання закону на розгляд Верховної Ради України суб'єктом права законодавчої ініціативи. Особливе значення має наукова експертиза законопроекту — діяльність компетентних органів, установ, спеціалізованих експертних організацій, окремих експертів та груп експертів, що включає дослідження і оцінку наукового рівня, юридичних якостей проекту закону, його відповідності спеціально встановленим вимогам (економічним, фінансовим, екологічним, національної безпеки тощо). Підготовлені проекти законів можуть бути оприлюднені для обговорення державними органами, науковими установами, громадськістю. Обов'язковим є оприлюднення проектів конституційних законів та законопроектів, що виносяться на всеукраїнський референдум. Далі законопроекти за участю суб'єкта права законодавчої ініціативи та розробників проекту проходять попередній розгляд у відповідних комітетах Верховної Ради України;
розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України. Законопроекти розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради України, як правило, в першому, другому, третьому читаннях. За результатами розгляду і обговорення проекту закону приймаються такі рішення: повернути проект закону для доопрацювання із визначенням головних зауважень і терміну доопрацювання; надіслати проект закону на додаткову експертизу; відхилити проект закону із зазначенням причин відхилення; схвалити текст закону в цілому і внести його на всенародний референдум; прийняти закон і визначити порядок введення його в дію;
прийняття закону Верховною Радою України. Закони приймаються в цілому, а частина з них і постатейно — за результатами другого і третього читання на відкритому пленарному засіданні шляхом голосування простою або кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України залежно від характеру закону. Прийнятий Верховною Радою закон підписує Голова Верховної Ради України;
введення закону в дію. Одночасно з прийняттям закону Верховна Рада України вирішує питання щодо умов введення його в дію, тобто визначення строку, порядку, умов набрання чинності законом. Введення в дію закону визначається у прикінцевих чи перехідних положеннях закону. Конституційний закон та кодекс вводяться в дію окремими законами. Прийнятий і підписаний Головою Верховної Ради України закон направляється на підпис Президентові України. Президент України підписує закон протягом 15 днів після його отримання і офіційно оприлюднює його або в цей же строк застосовує своє право вето щодо прийнятого закону, повертаючи його зі своїми вмотивованими пропозиціями для повторного розгляду Верховною Радою України. Якщо при повторному розгляді закон буде прийнятий у тій же редакції не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, Президент зобов'язаний підписати його протягом 10 днів з дня повторного прийняття.
Закони України не пізніше як у 15-денний строк після їх прийняття і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях: «Голосі України», «Офіційному віснику України», «Відомостях Верховної Ради України». Закон набирає чинності через 10 днів з дня його-офіційного оприлюднення, якщо інше на передбачене самим законом, але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.