№1 Переклад, як і більшість явищ у природі у житті та діяльності суспільства, є багатогранним об’єктом вивчення. Питання перекладу можуть розглядатися з різних точок зору – історико-культурної, літературознавчої, мовознавчої, психологічної. При всій взаємозв’язаності різних площин вивчення, зумовлених єдністю самого об’єкта, постійно виникає необхідність зосереджувати увагу на певній стороні об’єкту вивчення при більшому чи меншому ступені абстракції від решти.
Переклад у буквальному значенні цього слова, тобто перехід від початкового тексту до перекладного, може здійснюватися по-різному. В основі такого переходу лежать способи, прийоми і методи перекладу, що варіюються перекладачем залежно від його кваліфікації, а також від вигляду та одиниці перекладу. Серед цих трьох понять (спосіб, прийом і метод перекладу) тільки спосіб може розглядатися як одна з основоположних і класифікуючих категорій перекладу, тому що тільки спосіб перекладу існує як об'єктивна закономірність. А прийом і метод перекладу є похідними від способу перекладу, вони отримані в результаті діяльності людини.
Можна перекладати зміст,форму,враження
Є два підходи в перекладі: Лінгвістичний(з однієї мови на іншу) та Культорологічний (приклад:японська наречена в чорній сукні).
Переклад є одним з найдавніших видів людської діяльності, це складний і багатогранний процес. Звичайно говорять про переклад «з однієї мови на іншу», але, у дійсності, у процесі перекладу відбувається не просто заміна однієї мови іншою. У перекладі зіштовхуються різні культури й традиції, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи й різні рівні розвитку. Завдання будь-якого перекладу-це передати засобами іншої мови цілісно й точно зміст оригіналу, зберігши його стилістичні й експресивні особливості. Переклад повинен передавати не тільки те, що виражено оригіналом, але й те, як це виражено ньому. Ця вимога ставиться як до всього перекладу даного тексту, так і до окремих його частин.
2. Об’єкт дослідження перекладознавства
Іншими словами сфера дослідження. Тобто що вивчає перкладознавство?
При перекладі ми маємо Оригінал тексту і Результат або переклад тексту. Між ними знаходиться Перекладач. Ця потрійність і є об’єктом чи сферою дослідження перекладознавства, лише разом, а не окремо. Оригінал – Перекладач – Результат
Буквальний переклад, навіть зі споріднених мов, практично неможливий, бо точність передачі лексичних, синтаксичних, версифікаційних особливостей оригіналу супроводжується втратою важливих змістових нюансів, а дослівне калькування фразеологізмів призводить до комічних ефектів. Вільний переклад використовує образні засоби, невластиві першотворові, з метою відтворити його дух.
Наприклад, слово «рука» німецькою можна перекласти, як мінімум двома словами(не знаючи контексту): «die Hand» «der Arm». Слово «квітка»: «die Blume» і «die Blüter». Також яскравим прикладом може слугувати,той факт, що в німецькій мові слово «der Freund» має біля 30 синонімів, в той час як український відповідник – слово «друг» лише 9 синонімів! Тобто, це означає, що точного перекладу нам точно не вдасться зробити.
Перекладач передає лише частину оригіналу, натомість додає щось від себе. У такому разі порівняння оригіналу з перекладом треба (і можна) здійснювати за критеріями їх збігу і розбіжності, мірою співвідношення між ними.
Перекладач або розчиняється в тексті, або показує себе.
№3
Значення
Переклад - це складне багатогранне явище, окремі аспекти якого можуть бути предметом дослідження різних наук. У рамках перекладознавства вивчаються психологічні, літературознавчі, етнографічні й інші сторони перекладацької діяльності, а також історія перекладацької діяльності в тій чи іншій країні або країнах.
Переклад в усі часи виконує дуже важливу цивілізаційну місію. Він налагоджує комунікацію між народами, презентує культури, впливає на міжнародний імідж держави.
Відомо, що перекладали в усі часи існування людства. Спочатку виник усний переклад, згодом з’явився письмовий. Перекладали задля поширення релігійних ідей, задля розповсюдження філософських концепцій або, навпаки, боротьби з цими філософськими концепціями. Перекладали заради того, щоб засвоїти якусь політичну систему. Перекладали задля розвитку науки і техніки і т.д. Тобто існує тисяча і одна причина, через яку людство перекладає.
Переклад нерозривно пов’язаний з цивілізацією і фактично супроводжує її від початку дотепер. Ця цивілізаційна місія перекладу і перекладачів реалізується через кілька функцій.
Функції
Перш за все, це комунікативна (інформативна) функція – переклад був і залишається інструментом спілкування між людьми, народами і їхніми культурами. Це найважливіше. Без перекладу, очевидно, комунікація в сьогоднішньому світі була б неможливою, попри те, що зростає чисельність людей, які володіють кількома мовами,але складна естетична інформація, складна наукова інформація завжди легше сприйматиметься саме рідною мовою. Через те потреба в перекладачах існуватиме й надалі. Тому в даний час головна функція перекладу інформативна або комунікативна, а отже-переклад-це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах.
Переклад зламує 1)низькі й високі мури нерозуміння (мовні бар’єри) і тим самим здійснює комунікативну функцію як носій інформації. При цьому він 3) замінює першотвір як його правдивий відповідник (як іншомовна паралель), надаючись до цитування, чим 4) представляє зарубіжний літературний процес або розвиток думки у певній галузі, 5) знайомить з життям інших країн, їхнім побутом, звичаями, способом мислення, історією, природою тощо (культурологічна функція).
Переклад 6) духовно інтегрує і консолідує людство, творить світову спільноту, роблячи загальним набутком окремі досягнення народів у науці, техніці, культурі тощо.
Особливо виразно виявляє властивість до різночитань переклад художній, крізь свою основну функцію – 7) естетичну, котра є виявом життя самого твору, але разом з тим і своєрідним способом осяяння ним та переродження його в іншу словесну матерію.
№4. Структура перекладу
Переклад має таку структуру:
Теорія перекладу, яка включає в себе:
а) усний переклад (усний переклад - це передача змісту усного висловлювання, складеного на одній мові, за допомогою мовних засобів іншої мови, з урахуванням всіх лексичних, граматичних і стилістичних особливостей. Розрізняють усний послідовний переклад і усний синхронний переклад. Усний послідовний переклад – це переклад після завершення висловлювання доповідачем. Усний синхронний переклад – це переклад паралельно з доповідачем.)
б) письмовий переклад (Письмовий переклад - це передача змісту написаного на одній мові, за допомогою мовних засобів іншої мови з урахуванням лексичних, граматичних і стилістичних особливостей кінцевої мови, в письмовому вигляді.)
в) функціональний переклад
г) критика перекладу
д) історія перекладу
2. Практика перекладу, яка включає в себе:
а) усний переклад
б) письмовий переклад
в) функціональний переклад
3. Дидактика перекладу, тобто підготовка перекладачів та забезпечення їх необхідними підручниками.
№ 6 Історію європейського перекладу треба буде поділити схематично на три періоди за суто перекладознавчим принципом становлення й панування конкретного типу перекладу зі ступенем його відповідності оригіналу, а не за усталеним і вже традиційним, хоч і помилковим для перекладознавства літературознавчим чинником соціальної доби (тобто не Античність, Середньовіччя, Відродження і т. ін.: а) ранній (ранньоєвропейський, або дослівний з двома підперіодами: хронологічно доєвропейським і хронологічно власне європейським від хетського перекладу шумерського епосу “Пісня про Гільгамеша” у ІІ тис. до н.е. до друкарства німця Й.Гутенберга у 1440 н.е., яке неймовірно покращило, здешевило й поширило матеріальну базу перекладознавства і тим значно прискорило його розвиток); б) середній (середньоєвропейський, або вільний: від Гутенберга до англійця А.Тайтлера у 1790 з його новою для перекладознавства теорією збереження лише враження від оригіналу, яка ґрунтується на національній забарвленості і тому на перекладацькій невідповідності мов); в) новий (новоєвропейський, або адекватний з трьома підперіодами: напівадекватним, функціональним, комп’ютерним від перекладів романтиками через німця У.Вілламовіца-Мьоллендорффа у 1891 з його несподіваною для теорії перекладу тезою про необхідність урахування психології перекладача до електронного перекладу сьогодення, тієї механізованої доби, яку провідний сучасний український перекладознавець М.О.Новікова влучно назвала “добою перекладів без оригіналів і перекладів без перекладачів”) (Новикова 1998:73).
7.Haupttendenzen in der ersten Ubersetzungsperiode
7. Головні тенденції першого періоду (іст перекладу)
Дослідники відзначають, що праці, пов’язані з наукою про переклад, беруть початок ще у Древньомі Римі. Ерік Якобсон стверджує, що Цицерон і Горацій(І ст. до н. е.) були першими теоретиками, які провели паралель між буквальним(дослівним) і значеннєвим перекладом. Один із наступників Цицерона філолог І ст. н. е. Квінтіліан відійшов від актуальних і для нашого часу настанов Цицерона в бік «суперництва» , «змагання» з автором оригіналу, поклавши тим самими початок тенденції так званого вільного перекладу. Їх висловлювання стосовно практики перекладу вплинули на наступний розвиток перекладацької діяльності аж до ХХ ст.
Інша знаменна віха розвитку перекладу пов’язана за святим Ієронімом (ІV ст. н. е.)
«Його підхід до перекладу Септуагінти на латинську мову, безсумнівно, вплинув на наступні переклади Священного Писання»
Далі протягом понад тисячу років переклад Біблїї був предметом численних розбіжностей у ідеологіях перекладу.
Розбіжності стосовно перекладу Біблії посилились в 16 ст в епоху Реформації.
Винахід друк. Машини в 1440 р значно вплинув на розвиток перекладацької справи і сприяв появі таких теоретиків як Ентьєн Доле та ін.