Грарний сектор економіки України: шляхи поглиблення реформ

1. Результати реформ

У 2000 р. окреслилися перші результати кардинальних перетворень в аграрному секторі, що засвідчують становлення ринкових відносин на селі і мають величезне політичне, економічне та соціальне значення.

Це, насамперед, відродження приватної власності на землю і майно, створення умов для розвитку приватного господарювання, запровадження ринкових механізмів у стосунках між селянами - власниками і суб'єктами господарювання на основі оренди землі та майна, забезпечення селянам права одержувати прибуток від своєї власності шляхом безпосереднього використання її в господарському обороті або здачі в оренду.

Вперше за роки незалежності України виробництво валової продукції сільського господарства збільшилося у минулому році порівняно з 1999 р. на 9,2%. Значно зменшилась кількість збиткових підприємств, у 10 разів зменшилась сума збитків. Закладено фундамент зростання аграрного виробництва на 2001 р. Озимих зернових посіяно 8,9 млн. га, виорано на зяб 11 млн. га, що більше, ніж у 1999 р.

Особливо зросла рентабельність рослинницької продукції, зокрема зерна - більше ніж у 4 рази. Виробництво цукрових буряків, овочів, картоплі перетворилося із збиткового на прибуткове. Знизився рівень збитковості продукції тваринництва, зокрема, молока - втричі.

Зміцненню фінансового стану сільськогосподарських підприємств сприяли запровадження приватного господарювання, активна розбудова аграрного ринку, зниження податкового навантаження.

Водночас потрібна велика і напружена робота з подолання наслідків тривалої відсутності реального власника на землю та майно, нееквівалентності міжгалузевих економічних відносин, пов'язаних з ними виснаження матеріально-технічної бази, погіршення фінансового стану галузі, занепаду соціальної сфери села, а також з дальшої розбудови аграрного ринку.

2. Якісні зміни у відносинах власності та господарювання

2.1. Реформування земельних відносин

Соціально-економічні перетворення на селі розпочалися з реформування земельних відносин.

У 1991-1993 рр. було законодавчо запроваджено приватну власність на землю, розпочато передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок для ведення фермерських, особистих підсобних та присадибних господарств.

Водночас масова приватизація землі в аграрному секторі стримувалася обмеженістю та недосконалістю законодавчої бази. У зв'язку з цим дані питання були врегульовані відповідними актами Президента України: "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 р. та "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р.

На виконання цих документів проведено паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, видано сертифікати на право на земельну частку (пай), здійснено грошову оцінку земель. Усе це створило передумови для включення землі в економічний оборот, запровадження оренди земельних паїв та гарантування мінімальної орендної плати, а також для господарського самовизначення селян.

У результаті паювання 6,4 млн. селян одержали безоплатно у власність 26,5 млн. га сільськогосподарських угідь.

Понад 300 тис. селян вилучили свої земельні паї для самостійного господарювання, близько четверті вилучили їх із земельних масивів колишніх колективних підприємств і передали в оренду фермерам, підприємствам, іншим господарським структурам. А всього правом передачі земельних паїв в оренду у 2000 р. скористалося більш як 90% селян-власників.

Це сприяло створенню на селі реального конкурентного середовища, формуванню різноукладної господарської системи.

2.2. Реформування колективних підприємств

У 2000 р. реформовано 11,4 тис. (99,5%) колективних сільськогосподарських підприємств, на базі яких створено 14,7 тис. нових приватних агроформувань ринкового типу .

У переважній більшості цих нових приватних формувань збережено цілісні земельні та майнові комплекси.

Разом з тим їхня правова та організаційно-господарська структура, а також економічна база якісно відрізняються від того, що було раніше. Більшість таких формувань створено як приватні підприємства чи товариства, які здійснюють господарську діяльність на базі орендованої землі та майна за договорами з кожним

власником і на основі колективної організації праці, за трудовими угодами з кожним працівником.

Організаційно-правові форми господарювання на селі, розміри новоутворених структур та зміст земельно-правових стосунків потребують дальшого удосконалення. Міністерству аграрної політики, Державному комітету по земельних ресурсах, місцевим державним адміністраціям слід продовжити у 2001 р. пошук найбільш прийнятних та ефективних рішень з цих питань.

2.3. Зміцнення особистих селянських господарств

У ході аграрної реформи набули дальшого розвитку особисті господарства населення, їх кількість зросла на 30%, а землеволодіння - більш як удвічі. Виробництво сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах збільшилося торік проти 1999 р. на 19,8%, а його частка у структурі валової продукції сільського господарства - з 32,8 % у 1991 р. до 64,7 % у 2000 р.

Зараз в особистих господарствах населення зосереджено виробництво майже всієї картоплі та овочів, а також більшої частини продукції тваринництва.

Дальшому розвитку приватного сектора сприятиме виділення земельних паїв у натурі та приєднання їх до особистих господарств населення, а також зміцнення матеріально-технічної бази цих господарств. З огляду на це Державному комітету по земельних ресурсах, місцевим державним адміністраціям потрібно активізувати роботу над оформленням державними актами права приватної власності селян на земельні частки (паї), а Кабінету Міністрів України опрацювати і внести у 2001 р. до Верховної Ради України законопроект про правове врегулювання діяльності особистих селянських господарств.

2.4. Прискорення розвитку фермерства

Радикальне реформування аграрного сектора створило сприятливі умови для розвитку фермерства.

Після виходу Указу Президента України "Про оренду землі" площа фермерських господарств динамічно зростала і перевищила на початок 2000 р. 1 млн. га. Протягом 2000 р. вона майже подвоїлась і зараз перевищує 2 млн. га. Середній розмір одного господарства за землекористуванням досяг 56 га, причому переважно за рахунок оренди земельних часток (паїв).

До фермерського сектора дедалі більше наближаються особисті селянські господарства, які вилучили свої земельні паї і самостійно господарюють на них. Зараз таких господарств уже більше 300 тис. із середнім розміром землеволодіння понад 4 га, що дорівнює середньому розміру фермерських господарств у багатьох європейських країнах (Греція, Іспанія, Португалія).

Процес господарського самовизначення селян та їх переходу до фермерства триватиме, у нього великий потенціал. Для його прискорення потрібна активна і всебічна підтримка з боку органів державної влади, особливо у питаннях зміцнення матеріально-технічної бази особистих селянських господарств.

2.5. Реформування майнових відносин

Згідно із Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно ліквідованих колективних підприємств перейшло у власність селян - колишніх членів цих підприємств у вигляді майнових паїв пропорційно їхньому трудовому внеску. У разі виходу з підприємства або припинення його діяльності селянин має право на отримання паю натурою, грішми або цінними паперами.

Однак у багатьох випадках таке паювання майна не проведено, воно неофіційно перейшло в господарське користування приватних формувань, створених на базі колективних підприємств. Тільки у половині господарств, за оперативними даними, майнові паї селянам визначені розрахунково і з ними укладено договори оренди майна.

Через відсутність реального власника та господаря майна воно псується і знищується, чиняться обман селян та зловживання з боку нових приватних господарників. Уряд, Міністерство аграрної політики, органи виконавчої влади на місцях та сільські ради повинні якомога швидше забезпечити паювання майна, визначення розмірів майнових паїв, документальне посвідчення права власності на них і створення умов для вільного господарського самовизначення селян стосовно використання майнових паїв.

Протягом 2001 р., як того вимагає Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29 січня 2001р., має бути створене нормативно-правове та методичне забезпечення цих процесів, проведена необхідна організаційно-практична робота.

Для завершення реформування відносин власності та господарювання на селі Кабінету Міністрів України необхідно у нинішньому році врегулювати нормативно-правовими актами такі питання:

   запровадження системи реєстрації прав фізичних і юридичних осіб на земельні ділянки, включення землі в економічний оборот, створення механізмів руху земельних сертифікатів, захисту прав та довгострокових інтересів селян - власників землі, формування інфраструктури ринку землі, її оренди, організації земельних аукціонів, земельного банку;

   закріплення прав селян на майнові паї та створення умов для їх руху, зокрема індивідуальної та групової оренди, вилучення майнових об'єктів для самостійного господарювання, продажу юридичним та фізичним особам для господарського використання.

Для удосконалення земельних відносин і форм господарювання необхідно прискорити прийняття Земельного кодексу України та законів: "Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна", "Про земельний банк", "Про особисте селянське господарство" і "Про охорону земель і родючості грунтів".

На виконання нині чинних нормативно-правових актів Урядові та органам виконавчої влади на місцях слід невідкладно вжити організаційно-практичних заходів щодо видачі власникам земельних сертифікатів державних актів на право приватної власності на землю, майнових сертифікатів, удосконалення орендних відносин у використанні землі та майна, захисту прав та економічних інтересів селян у здійсненні права власності на паї, підвищення відповідальності сторін за охорону земель та збереження їх родючості.