- •Тема 1 сутність та концептуальні основи соціально-економічного розвитку держави
- •1. Теоретичні основи соціально-економічного розвитку
- •Розвитку держави
- •2. Моделі соціально-економічного розвитку країни
- •2.1. Модель чистої ринкової економіки та її еволюція
- •2.2. Модель змішаної регульованої економіки
- •2.3. Модель планової економіки
- •3. Умови становлення сфер управління соціально-економічним розвитком держави
- •3.1. Структурна характеристика економічних систем
- •3.2. Умови переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання
- •Типи макроекономічного планування на перехідному етапі до ринку
- •3.3. Умови ефективного функціонування ринку
- •3.4. Функції держави в умовах регульованої ринкової економіки
- •Тема 2 державне регулювання економіки в системі управління соціально-економічним розвитком
- •1. Необхідність і сутність державного регулювання економіки
- •2. Форми, засоби і методи державного регулювання економіки
- •3. Конституційні засади державного управління
- •3.1. Сутність і структура системи державного управління
- •3.2. Президент України і його повноваження.
- •3.3.Законодавчий орган державної влади України і його функції
- •3.4. Виконавчий орган державної влади України (кму, Міністерство).
- •3.5. Міністерства, відомства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади
- •3.6. Судова влада України (прокуратура, правосуддя, конституційний суд)
- •Тема 3 Стратегія соціально-економічного розвитку держави.
- •1. Сутність соціально-економічної системи
- •2. Соціольно-економічне прогнозування
- •3. Макроекономічне планування.
- •4. Державне програмно-цільве планування
- •Тема 4 Соціальна політика в системі управління соціально-економічним розвитком
- •1. Сутність і мета соціальної політики.
- •2. Основні завдання та показники соціальної політики
- •3. Реальні доходи населення та їх регулюванння
- •4. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг
- •5. Регулювання ринку праці та зайнятості населення
- •Тема 5 Фінансово-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі управління соціально-економічним розвитком.
- •1. Фінансово-бюджетна політика в системі управління соціально-економічним розвитком
- •2. Податкова політика як інструмент управління соціально-економічним розвитком
- •Класифікація податків
- •3. Регулювання суспільного сектору економіки
3. Конституційні засади державного управління
3.1. Сутність і структура системи державного управління
У демократичному, правовому суспільстві державна влада базується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. В Україні поділ повноважень між різними гілками влади визначається Конституцією України (1996 р.) та іншими законодавчими актами.
Главою держави є Президент України, законодавчу владу здійснює Верховна Рада України, виконавчу — Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади (міністерства, відомства), місцеві державні адміністрації. Судову владу здійснюють Конституційний Суд України, загальні та арбітражні суди (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Система ДРЕ в Україні
В країні існує певна чисельність державних структур різного рівня: республіканського, обласного і місцевого, які визначають правову основу народного господарства, здійснюють контроль за дотриманням законодавчої дисципліни, проводять регулювання соціального ринкового господарства.
Державні структури мають в своєму розпорядженні оборонний і правоохоронний комплекси, зв’язок, освіту, науку, охорону здоров’я, системи електропостачання, дороги загального призначення та інші сфери діяльності. Держава є монопольним виробником алкогольних виробів і зброї. Органи
державного управління здійснюють трансфертні платежі, зокрема такі виплати допомоги по соціальному забезпеченню і безробіттю окремих громадян. Здійснюючи контроль за податками і державними витратами та реалізовуючи свої компетенції в справі контролю за кількістю грошей в обороті, державні органи вносять корективи в економічний процес.
Економічним фундаментом ролі держави в економіці є стабілізація ділової активності, забезпечення державних потреб в продукції, недопущення монополії на ринку, соціальний захист населення та інші важливі народногосподарські питання. Всі ці функції держави розподілені між власними структурами України.
3.2. Президент України і його повноваження.
Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод людини і громадянина. Він обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
Відповідності до Конституції Президент України здійснює визначені функції у сфері державного управління.
Президент формує стратегію соціально-економічного розвитку країни, яку висвітлює у посланнях до народу та щорічних і позачергових посланнях Президента до Верховної Ради України.
Президент здійснює правове регулювання економічних відносин. У межах своїх повноважень: видає укази й розпорядження з питань економічної реформи, які не врегульовані чинним законодавством (вони є обов'язковими для виконання на всій території України і діють до ухвали відповідних законів); затверджує закони, ухвалені Верховною Радою, та оприлюднює їх; використовує право вето щодо законів, ухвалених Верховною Радою, і повертає їх парламенту зі своїми пропозиціями.
Президент здійснює кадрову політику. Він має право: призначати за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, припиняти його повноваження та приймати рішення про його відставку; призначати за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноваження; призначати половину складу Ради Національного банку; призначати на посади та звільняти з посад за згодою Верховної Ради голів Антимонопольного комітету, Фонду державного майна та інших державних органів. Важливість цього напрямку діяльності Президента пов'язана з тим, що кадри є носіями знань, інтелекту, досвіду та інших якостей, які визначальною мірою впливають на ефективність діяльності державних органів.
4. Президент реалізує організаційну функцію : здійснює координацію діяльності державних органів; утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі й інші допоміжні органи та служби (адміністрацію) в межах коштів, передбачених Державним бюджетом на їх утримання; припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів вона не розпочала пленарних засідань чергової сесії.