2.2 Співвідношення первинних і вторинних якостей по Локку.

Найважливішим внеском Локка в метафізику Нового часу з'явилося його розрізнення первинних і вторинних якостей.

Хоча терміни і не були винайдені лише Локком, але саме з його подачі вони стали дуже популярними і дотепер такими залишаються. Він не тільки терміни винайшов, але і сам предмет, який він так традиційно застовпив - зафіксував цю позицію в новоєвропейскій метафізиці.

Локк говорить, що далеко не всі компоненти ідей відчуття, тобто далеко не всі компоненти того світу, який ми безпосередньо сприймаємо у відчуттях ось зараз, схожі на те, які влаштовані самі речі. В самих речах є лише протяг, густина і фігура. Ні кольорів, ні запахів, ні смаків в самих речах немає. Є якийсь рух найдрібніших частинок, які при дії на органи чуття проводять відповідні відчуття. Реально колір є певним різновидом руху матерії, не більш того [23, c. 71].

На основі цих міркувань Локк і формулює свою концепцію первинних і вторинних якостей. Він говорить так «ідеями первинних якостей ми повинні називати такі ідеї, які схожі на пристрій самих матеріальних речей. Ідеї вторинних якостей не схожі на те, що їх викликає». Ідея протягу, наприклад, схожа на самі протяжні речі. Ідея форми. Ідея густини. А ідея кольору не схожа на те, що її викликає. Тому колір - ця вторинна якість. А протяг - первинне.

Тому що локківську позицію іноді спрощують і говорять, що первинні якості існують в самих речах, а вторинні якості - тільки в сприйнятті. Насправді, це не зовсім так. По Локку, і первинні, і вторинні якості існують в речах. Вони об'єктивні: і вторинні, і первинні; але просто ідеї, первинних якостей схожі на самі ці якості, а ідеї вторинних якостей не схожі. Якщо ж говорити про самі речі, то вторинні якості є модифікаціями первинних.

Первинні якості - форма, а вторинні якості - певна форма найдрібніших частинок, що рухаються по таких законах. Ось якщо закони такі, то цей рух викликає відчуття червоного кольору; якщо закони дещо інші, відчуття синього кольору.

Слід сказати, що тут Локк підводить підсумки навіть не стільки новоєвропейській філософії, так термінологічно оформляє проблему, навіть всієї європейської філософії [ 23, 74-75].

Локк вважав, що одні якості, одні ідеї схожі, інші несхожі. Як правило, тут він використовував «винний аргумент». «Винним» його іноді називають тому, що історично доказ ще в античності ілюструвався на прикладі з вином: одній людині вино здається кислим, іншому солодким; але предмет не може бути одночасне і кислим, і солодким - значить, ці якості зовсім в предметі не існують, а існують тільки в сприйнятті. Приблизно такого ж роду доказами користується і Локк. Хоча навіть для нього проблема доказу тут не найважливіша. Для нього це питання очевидне, треба просто термінологічно зафіксувати.

Подібні погляди повністю погодяться з механістичним поглядом на світ, відповідно до якого він весь складається лише з матерії, що рухається. Якщо вся об'єктивна реальність являє собою матерію, то будь-які сприйняття: колір, смак, є не що інше, як реальність суб'єктивна. А ті характеристики предметів, які властиві їм незалежно від якого б те не було сприйняття, - це первинні якості [23, c. 75].

Проводячи розмежування первинних і вторинних якостей, Локк тим самим фактично визнав суб'єктивний характер більшої частини людських сприйняттів. Ця обставина зацікавила його й спонукало зайнятися дослідженням процесу пізнання. Властиво, уявлення про вторинні якості й з'являється як спроба впоратися із труднощами проведення суворої відповідності між фізичним світом і значною частиною його сприйняття [24, c. 53].