Комплекс № 8

1. 1) Основна проблема роману Мальви - проблема відступництва (мається на увазі відмова від власної релігії, культури).

2) У чому полягає символічне значення назви твору?

Твір має 2 назви: первинна - Яничари, друга назва - Мальви. Саме у першій назві відображається головна проблема роману. Яничари - відступники, люди, які зрадили свої патріотичні почуття, відмовилися від батьківщини, віри і своєї культури. Назва була змінена, бо роман не хотіли друкувати під таким заголовком. За це Іваничука звинувачували майже чи не у націоналізмі. Друга назва - Мальви, як символ України. Іваничук придумав її, коли був у Криму, ходив із дружиною в гори, знайшов ту квітку, побачив, як тендітна рослинка зачепилася за гірську породу й приросла.

2. П. Калнишевський – останній кошовий Запорізької Січі. Кошовим отаманом Січі Калнишевський пробув десять років. Але можна сказати, що то була ціла епоха - епоха Калнишевського. Його постать посідає значне місце в історичній науці, йому присвячена чимала кількість історичних творів. Особлива увага на цю історичну постать була звернена такими істориками як С. Андрєєва, Ю. Шовкун, в. Грибовський та інш., які присвятили свої праці різним аспектам діяльності та життєвим періодам Калнишевського. Йому присвячено багато історичних творів: від газетних публікацій до дисертаційних досліджень.

3. Концептуальний центр роману "Журавлиний крик" (1988) - тріада: Воїн-Меч (кошовий отаман Петро Калнишевський), Філософ-Слово (Павло Любимський, Сковорода) і Митець (маляр Шалматов, Іван Котляревський). В ”Журавлиному криці” письменник також виводить галерею цікавих образів-персонажів, що стають проводирями національно-визвольної боротьби. Оповита трагізмом доля останнього кошового отамана запорожців Петра Калнишевського, який з останніх сил намагався зберегти Січ, але не зміг. Цей образ має неоднозначне трактування в літературі та історії, проте в романі Р.Іваничука Калниш не виглядає зрадником чи боягузом. Він просто був тяжко покараним за любов до рідної землі. У романі “Журавлиний крик” – ціла плеяда реальних образів письменників, художників, музикантів, з якими пов’язані насамперед проблеми митця і народу, митця і влади. Вони, зокрема В.Капніст, П.Любимський, І.Котляревський, С.Шалматов виступають будителями народу, борються за його незалежність хоч і не мечем, та словом і ділом.

Уляна - символ вічно молодої України.

4. Роман видатного сучасного творця української історичної прози, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, присвячений переломним часам української історії. Остаточна ліквідація гетьманства, знищення Запорізької Січі і ув'язнення її останнього кошового отамана Петра Калнишевського у 86-річному віці (!) на 25 років у найстрашнішій тодішній московській тюрмі — Соловецькому манастирі, спроба гайдамаків під проводом Івана Ґонти і Максима Залізняка відродити втрачену українську державність, утвердження Катерини II на престолі Московської імперії, кар'єри її фаворитів (Потьомкіна, Орлова і Зубова), розгром повстання Пугачова — на такому історичному полі Роман Іваничук талановито змальовує відданість і зраду, розум і недалекоглядність, кохання і ненависть. Життєвий шлях головного героя — філософа Павла Любим-ського — символічно перетинається з Григорієм Сковородою, останнім гетьманом Кирилом Розумовським, письменниками Василем Капністом, Іваном Котляревським та Миколою Карамзіним, з подіями Французької революції.

5. Роман "Орда" — психологічний художній аналіз трагічних подій XVIII століття, пов'язаних з руйнуванням гетьманської столиці Батурина. У романі відтворені події мазепинської доби в історії України — зруйнування гетьманської столиці Батурина. Р. Іваничук твором "Орда" доводить, що нам не треба повертатися в неволю, а треба вірити "в щасливу зорю України". Його роман — це колаж історії й сучасності, а якщо точніше: довершене втілення сучасності в формулу історичну: минуле, теперішнє і майбутнє. Головний герой твору отець Єпіфаній мандрує дорогами обездоленого краю: Батурин— Глухів — Київ — Полтава — Лебедин — Висока Могила— Скит Манявський — Карпатські гори і бачить "всю свою захомучену землю від Прип'яті до Чорного моря, від Прута аж до Лопані, оточену високими тюремними стінами; перебуває в різних землях імперської Росії (Воронеж — Сибір — Петербург — Гродно), Туреччині, Європі. Письменник у містерії поєднань історії й сучасності стискає й ущільнює віки: гетьманування Мазепи — царювання Петра І, просякле трупною отрутою тіло Радянського Союзу з Биківнею, Куропатами, Дем'яновим Лазом, передає власні боління й розпач нації, яка борсається у путах імперського зла. Вишукана форма роману-псалма допомагала митцеві витворити високий український дух.

6. Символіка роману: - Лебедиця — символ чистоти, незаплямованості, вірності, надії (вона приносить Єпіфанію надію на відродження, але для цього він має пройти усіма колами пекла). Лебедиця виступає символом чистоти душі Єпіфанія.

- Країна Карликів — символ імперіалістичної системи — Радянського Союзу, у якому всі рівні, бо малі тілом і духом.

- Образ дороги як шлях до спасіння і шлях до гріха.

Порівняти кольори глухівського тракту і дорогу до віднайденого Храму.

Дорога — символ спокути, рух до самого себе. Пригадайте Сковородинське: "Пізнай самого себе".

- Козак Мамай —- двійник, антипод Єпіфанія - символ непереможності, величі духу, мужності та відваги (воля його народу — на вістрі шаблі).

- Символічний епізод з пляшкою (церковна чаша і бутель самогону) — хитання між вірою і невірою українського народу, поневоленого карликами.

- Чорні ключі від всенародної тюрми в руках Єпіфанія в кінці твору стають ключами від Храму.

- Картина перетворення чорних ключів від всенародної тюрми на ключі від Храму — символ Преображення і воскресіння особистості.