Основні етапи формування навичок:

♦ ознайомчий етап – осмислення дій і ознайомлення з прийомами їх виконання;

♦ підготовчий (аналітичний) етап – свідоме, проте невміле виконання, неповне оволодіння окремими елементами дій;

♦ стандартизуючий (синтетичний) етап – автоматизація елементів діяльності, підвищення її якості, усунення зайвих рухів;

♦ варіюючий (ситуативний) – гнучко і довільно регулює виконання дій, що дозволяє пристосовуватися до окремих ситуацій.

Види навичок:

• моторні;

• рухові;

• інтелектуальні.

Змішані:

• сенсорно-рухові (письмо, малювання, креслення);

• сенсорно-мислительні (задачі з алгебри і геометрії).

Кожна нова навичка формується в системі навичок, якими людина в даний момент вже володіє. Ці навички або допомагають, або ж заважають формуванню нової навички.

Інтерференція – гальмівна дія навиків, якими людина володіє, що проявляється в утрудненні утворення нових.

Тоді можливо два варіанти:

• перебудова навичок – при виконанні дії замінюють раніше засвоєний спосіб її виконання іншим, удосконаленим чи відповідним до умов діяльності. Новий спосіб при цьому засвоюється важко (асоціативне гальмування);

• після оволодіння новим навиком виникає затримка в його використанні чи повторне використання старого навику (репродуктивне гальмування).

Причина інтерференції –

• міцність зв’язків, що утворені раніше, на противагу тим, що тільки що утворюються та збереження старих зв’язків разом із формуванням нових,;

• наявність в нових діях компонентів старих дій (в умовах і способах виконання) і недостатня специфічність кожної дії.

Перенос навичок – позитивний вплив засвоєних навичок на оволодіння новою дією. Відбувається тоді, коли нова дія має багато спільного з тією, що вже засвоєна. Під час виконання нових дій людина опирається на свій попередній досвід, більша кількість вмінь сприяє швидшому оволодінню новими навиками. За тривалої відсутності вправ навичка ламається. Чим складнішою є навичка, тим суттєвішим для виконання є перерва. В результаті виникає деавтоматизація навику – стан дій, коли необхідним є свідомий контроль.

Звичка – тенденція чи потреба здійснювати ті чи інші автоматизовані акти. Звички спонукають людину діяти певним чином, тому можуть бути корисні чи шкідливі.

Засвоєння дитиною навичок і звичок розпочинається з перших днів життя. Спочатку вони досить прості і базуються на безумовних рефлексах і афективних станах.

Види діяльності генетично змінюють одна одну і здійснюються протягом життя:

♥ гра;

♥ спілкування;

♥ навчання;

♥ праця.

Спілкування (мовлення)- заміна гри з предметами мовою.

Гра – осмислена діяльність, сукупність осмислених дій, що поєднані одним мотивом. Тобто гра як діяльність – це вираз певного ставлення особистості до довколишньої дійсності.

С.Л. Рубінштейн – гра – зародження діяльності через яку людина змінює дійсність і світ.

Сутність гри – здатність відображаючи перетворювати світ. В грі формуються і виявляються потреби дитини впливати на довкілля.

Відмінність між ігровою і трудовою діяльністю – в мотивації їх. Працюючи людина робить не тільки те, в чому відчуває безпосередню необхідність чи інтерес, а й те, що не хоче робити, проте вимушена через необхідність. Ігрова діяльність не залежить від необхідності чи обов’язку.