3. Предмет і завдання лінгвістичної теорії перекладу. Історія становлення науки. Зв'язок тпп з іншими науками.

Переклад – це дуже давній вид людської діяльності. Без нього важко уявити такі добре відомі історичні факти, як утворення великих імперій, населених багаточисленними багатомовними народами, панування культури однієї нації, яка має більший соціальний престиж, розповсюдження релігійних та соціальних вчень тощо.

Найдавнішим прикладом серед відомих людству вважається переклад книг Біблії. Старий Заповіт спочатку був написаний давньоєврейською мовою (гібрім), яка з часом стала мертвою. У ІІ-І ст. до н.е. був зроблений переклад Біблії на арамейську мову, століттям пізніше – грецькою мовою, так званий Переклад Сімдесятьох або Септуагінта. За легендою, він був зроблений за 72 дні 72 старійшинами на о.Фарос під Олександрією. У IV ст. латинський переклад – так званий простонародний, або Вулгата (вульгата). Тож уже в давні часи перекладацька діяльність була важливою складовою суспільного життя.

В останні десятиліття розвиток перекладацької діяльності дає підстави говорити про початок нового етапу в історії перекладу та становлення окремої наукової галузі з відповідними теоретичними та практичними надбаннями. Бурхливий розвиток науки, техніки, міжнародної діяльності викликає потребу в активному обміні інформацією та якісному перекладі її на зрозумілу мову.

Усе це викликає досить велику потребу в перекладах та перекладачах. Виникли нові підвиди перекладу (синхронний переклад, переклад кінофільмів, телепередач, судовий переклад тощо). У грудні 1954 року відбувся установчий конгрес Міжнародної федерації перекладачів (ФІТ), котра об’єднала письмових перекладачів багатьох країн світу. Синхронні перекладачі також створили самостійну організацію – Міжнародну асоціацію синхронних перекладачів (АІІК).

У середині ХХ століття явище перекладу стало об’єктом наукового дослідження. У цей період робляться перші спроби створити теоретичну модель перекладацького процесу, описати саме ті сторони цього процесу, котрі визначають його своєрідність, відрізняють його від інших видів мовленнєвої або літературної діяльності.

Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу.

Об’єктом теорії перекладу є сам процес перекладу (аналіз, тлумачення та розуміння оригіналу) та його результат, який отримують в результаті відбору відповідних засобів висловлювання на мову перекладу, тобто відбувається свідоме встановлення відношень між оригіналом та транслятом..

Більшість дослідників вважає, що наука про переклад вивчає і повинна вивчати процес перекладу. Під процесом перекладу звичайно розуміють міжмовні перетворення, трансформацію тексту на одній мові в текст іншою мовою.

Теорія перекладу ставить перед собою наступні основні завдання:

1) розкрити й описати обще лінгвістіческі основи перекладу, тобто вказати,які особливості мовних систем і закономірності функціонування мов лежать в основі процесу перекладу, роблять цей процес можливим і визначають його характер і межі;

2) визначити переклад як об'єкт лінгвістичного дослідження, вказати його відміну від інших видів мовного посередництва;

3) розробити основи класифікації видів перекладацької діяльності;

4) розкрити сутність перекладацької еквівалентності як основи комунікативної рівноцінності текстів оригіналу та перекладу;

5) розробити загальні принципи та особливості побудови приватних і спеціальних теорій перекладу для різних комбінацій мов;

6) розробити загальні принципи наукового опису процесу перекладу як дій перекладача з перетворення тексту оригіналу в текст перекладу;

7) розкрити вплив на процес перекладу прагматичних і соціолінгвістичних факторів;

8) визначити поняття «норма перекладу» і розробити принципи оцінки якості перекладу.