1.4. Біологічні особливості фітопатогена

Біологія розвитку вірусу Pisum virus I Smith, як збудника хвороби - гороху

Таблиця 3

Шкідливий організм	Характер розмноження	Спосіб проникнення збудника в тканину рослини-живителя	Джерело інфекції
Вірус - Pisum virus	Внутрішньоклітинний. Переважна більшість вірусів пересувається по флоемі, тобто зверху вниз.	Комахами, механічно, вегетативно	Через сік хворої рослини, переносники

Мозаїка - це вірусна інфекція, що виявляється приблизно через місяць після висадження квасолі в ґрунт, коли вже неозброєним оком можна побачити, як на молодих листах жовтіють жилки. Мозаїчний вірус часто уражає квасолю, але може зустрічатися і на інших видах овочевих культур.

Нижні листи зачіпаються мозаїкою значно пізніше: на їх великих жилках з'являються темно-зелені смуги. Жилки перестають рости, тому листові пластинки здаються зморшкуватими. Ріст квасолі дуже різко сповільнюється, і квітки на насінниках не закладаються.

Характерні ознаки захворювання можуть виявлятися тільки на одній половині кожної листової пластинки, однак рослина від цього страждає не менше.

Вірус мозаїки, як правило, наносить непоправна шкода рослині, тому протягом усього літнього періоду потрібно регулярно оглядати листи квасолі й інших бобових, щоб не пропустити початок розвитку вірусного захворювання.

Мозаїки легко передаються із соком хворих рослин під час висаджування рослин, при зіткненні хворих і здорових рослин і легені взаємному травмуванні їх, наприклад, при вітрі, іноді через насіння, а також сисними комахами (головним чином попелицями). Перенос вірусу при цьому відбувається чисто механічно. Передача вірусів відбувається біологічно після попереднього розмноження вірусу в тілі комахи (інкубаційного періоду). Переносниками можуть бути і рослиноїдні кліщі, нематоди, нижчі гриби. Можлива передача вірусів повиликой. Майже усі вірусні хвороби рослин легко передаються потомству при вегетативному розмноженні, щепленнях.

Віруси зимують у рослинах, у їхньому відмерлому залишках, у переносниках, у посівному і посадковому матеріалі. На швидкість розмноження вірусів у рослинних тканинах і на прояв симптомів хвороби великий вплив роблять вік рослин (найбільш сприйнятливі молоді рослини), умови їхнього харчування й інші фактори зовнішнього середовища.

Термін життя окремої рослини обмежений, тому необхідною умовою виживання вірусу є перехід його від одної рослини до іншої. Джерелом інфекції може бути насіння або пилок, вегетативні частини рослини, бур'яни, комахи (у випадку персистентних вірусів), грунт. Передача вірусів за допомогою насіння представляє собою дуже ефективний спосіб ураження будь-якої культури на ранніх стадіях розвитку, так як на ділянці, де вирощується дана культура, з'являються хаотично розміщені осередки інфекції. Таким чином, якщо на даній ділянці вірус може передаватися від рослини до рослини іншими способами, внесення віруса в культуру за допомогою насіння являє собою важливий економічний фактор. Трансплантаційна передача вірусів може проходити за допомогою вегетативних частин рослини (пагонів, бульб, цибулин, вусиків), щепленням (привій, підвій) та за допомогою повитиці (Cuscuta spp.). Повитиця, що паразитує на вищих рослинах, належить до родини Convolvulaceae. Вона утворює гаусторії, які проникають у провідну систему рослини-господаря, і таким чином, може передавати віруси рослин. Механічний або контактний спосіб передачі вірусу має особливо важливе практичне значення на ранніх етапах росту польових культур. В природних умовах віруси можуть передаватися при контакті між собою, при застосуванні агротехнічних засобів. В останні роки велика кількість фітопатогенних вірусів, що не переносяться векторами, була виявлена в ґрунтах, ґрунтових водах, ріках, озерах та в морі. Рослинні патогени можуть різними методами попадати в грунт. Найбільш ймовірним є проникнення вірусів з інфікованими рослинами або рослинними залишками, в яких віруси можуть прямим або опосередкованим шляхом попадати в грунт. Прямий шлях полягає в тому, що вірусінфіковані рослинні залишки залишаються в ґрунті (корінці) або з залишками рослин попадають в грунт (паростки, вегетативні органи). При цьому слід звернути увагу на те, що віруси, які містяться в рослинних залишках частіше довше залишаються іфекційними, ніж віруси, які знаходяться в грунті у вигляді вільних віріонів. Вірусінфіковані рослини, які вживають люди та тварини, що можуть проходити через шлунок без втрати інфекційності та контамінвати грунт через екскременти, представляють непрямий шлях контамінації грунту.