4 Цей закон був прийнятий ще у 1997 році, але на жаль поки що не діє. 366

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

гу мовлення. Державне замовлення для Суспільного телерадіо­мовлення узгоджується з Національною радою України з пи­тань телебачення і радіомовлення.

Рекламна діяльність на каналах Суспільного телерадіомов­лення забороняється, за винятком спеціально зазначених у програмі комерційних презентацій, час трансляції яких не повинен перевищувати трьох відсотків мовлення на добу. Су­спільне телерадіомовлення має пріоритет в одержанні ліцензії на право користування каналами мовлення. У період створен­ня та в перший рік функціонування Суспільне телерадіомов­лення фінансується з державного бюджету.

Закон України "Про радіочастотний ресурс" визначає умо­ви використання радіочастотного ресурсу, запроваджує єдиний цивільний орган управління радіочастотним ресурсом, а також створює умови для демілітаризації цієї сфери, для відкритості та прозорості системи користування радіочастотним ресурсом.

Метою цього Закону є створення правових засад ефективно­го використання радіочастотного ресурсу України для забезпе­чення її економічного, соціального, інформаційного і культур­ного розвитку, державної безпеки, обороноздатності, виконан­ня міжнародних зобов'язань. Адміністрація зв'язку та радіо­частот України (ЛНІ'Ч) — центральний орган виконавчої вла­ди зі спеціальним статусом, на який згідно із законодавством покладаються функції Адміністрації зв'язку України і який забезпечує промодсІІІія дгржанної політики у сфері розподілу і використання радіочастотного ресурсу України.

Основними :І;Іг;Ідами управління у сфері радіочастотного ресурсу України < :

• забезпечення і захист інтересів, прав і свобод громадян в процесі використання радіочастотного ресурсу;

• забезпечення і захист інтересів та безпеки держави;

• законодіпіче і нормативно-правове регулювання суспіль­ них відносин и процесі використання радіочастотного ресурсу;

• регул кипіння використання радіочастотного ресурсу, яке здійснюється шляхом розподілу, виділення, ліцензування і присвоения радіочастот;

367

\

Розділ 6

І.ІІнтс рсіулювання інформаційної сфери в Україні

• використання радіочастотного ресурсу на дозвільній та платній основі;

• організація та забезпечення діяльності єдиної державної системи радіочастотного моніторингу;

• здійснення заходів щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів електромагнітного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини.

Національна рада України з питань телебачення і радіомов­лення розробляє та погоджує з АЗРЧ правила використання каналів мовлення, які виділено для телебачення і радіомов­лення; здійснює контроль за розподілом та використанням радіочастотного ресурсу для потреб телерадіомовлення, а та­кож дотриманням встановленого порядку використання ка­налів мовлення.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і ми­стецтва — авторське право, і права виконавців, виробників фо­нограм і відеограм та організацій мовлення — суміжні права.

У цьому Законі вводяться нові терміни, зокрема: база да­них (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і скла­дові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на ос­нові електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів. Зако­нодавство України про авторське право і суміжні права базу­ється на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України "Про власність", "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюджен­ня примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

368

У : {а к<>п і України "Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності" передбачається ІнІІтти зміни до таких законів України:

1. Абзац третій пункту 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" після слів "пропонування д.мя продажу" доповнити словами "в тому числі через Інтер- Іют".

2. У Законі України "Про охорону прав на знаки для то­ па рів і послуг":

1) статтю 1 доповнити абзацом такого змісту: "доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ре­ сурсів вІнтернеті";

2) пункт 2 статті 16 доповнити абзацом такого змісту: "Ви­ користанням знака визнається також його використання в Інтернеті, а також використання доменних імен, тотожних чи подібних до знака настільки, що їх можна сплутати".

Закон України "Про рекламу" визначає основні засади рек­ламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами.

Під рекла мою розглядається спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Основними, принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, викори­стання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

У рекламі забороняється: поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено зако­нодавством України; вміщувати твердження, які є дискримі­наційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця прожи­вання, з інших обставин або такі, що дискредитують продук­цію інших осіб; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи

369

— 5-1869

24*

Розділ 6

можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навко­лишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і техно­логії, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача; наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користу­ються продукцією, що рекламується; використовувати або імітувати зображення Державного герба, Державного прапора та звучання Державного гімну України, зображення держав­них символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім ви­падків, передбачених законодавством; рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцен­зії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії; вмі­щувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої; імітувати (копіювати чи наслідувати) за­гальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефек­ти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права. Рекламодавець зобов'язаний на вимогу ви­робника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для вироб­ництва та розповсюдження реклами.

Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлює основні організаційно-правові за­сади електронного документообігу та використання електрон­них документів. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передаван­ня, одержання, зберігання, оброблення, використання та зни­щення електронних документів.

Відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Консти­туцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автомати­зованих системах", "Про державну таємницю", "Про зв'язок", "Про обов'язковий примірник документів", "Про Національ­ний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а та-

370

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

кож іншими нормативно-правовими актами. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади в межах повнова­жень, визначених законом, реалізують державну політику електронного документообігу.

Державне регулювання у сфері електронного документообігу спрямовано на:

• реалізацію єдиної державної політики електронного до­ кументообігу;

• забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів елект­ ронного документообігу;

• нормативно-правове забезпечення технології оброблення, створення, передавання, одержання, зберігання, використан­ ня та знищення електронних документів.

Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'яз­кові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обо­в'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний підпис є обов'язковим реквізи­том електронного документа, який використовується для іден­тифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладан­ням електронного підпису завершується створення електрон­ного документа. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електрон­них носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та доку­мент на папері, кожен з документів є оригіналом і має однако­ву юридичну силу. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електрон­ну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригі­нал:

1) свідоцтва про право на спадщину;

371

Розділ 6

ІІр.Інове регулювання інформаційної сфери в Україні

2. документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів елек­ тронних документів;

3. в інших випадках, передбачених законом.

Електронний документообіг (обіг електронних доку­ментів) — сукупність процесів створення, оброблення, відправ­лення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із засто­суванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвер­дженням факту одержання таких документів.

Відправлення та передавання електронних документів здій­снюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інфор­маційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлен­ня електронних носіїв, на яких записано цей документ.

При зберіганні електронних документів обов'язкове додер­жання таких вимог:

1. інформація, що міститься в електронних документах, має бути доступною для її подальшого використання;

2. має бути забезпечена можливість відновлення електрон­ ного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

3. у разі наявності має зберігатися інформація, яка дає змо­ гу встановити походження та призначення електронного доку­ мента, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Закон України "Про електронний цифровий підпис" ви­значає правовий статус електронного цифрового підпису та ре­гулює відносини, що виникають при використанні електрон­ного цифрового підпису.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виника­ють під час використання інших видів електронного підпису, в тому числі переведеного у цифрову форму зображення власно­ручного підпису. Під електронним підписом розглядаються дані в електронній формі, які додаються до інших електрон-

372

них даних або логічно з ними пов'язані та призначені для іден­тифікації підписувача цих даних; під електронним цифровим підписом — вид електронного підпису, отриманого за резуль­татом криптографічного перетворення набору електронних дії 11 их, який додається до цього набору або логічно з ним по-сдпується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифі-к. у пати підписувача. Електронний цифровий підпис накла-дасться за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпи-гу (печатки) у разі, якщо:

• електронний цифровий підпис підтверджено з викори­ станням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

• під час перевірки використовувався посилений сертифі­ кат ключа, чинний на момент накладення електронного циф­ рового підпису;

• особистий ключ підписувача відповідає відкритому клю- чу, зазначеному у сертифікаті.

К.псктропшій підпис не може бути визнаний недійсним лише чсцім Іс, що піп миє електронну форму або не ґрунтується на щи и чпшму сср'шфікаті ключа. Електронний цифровий підпис и І пі ..І г., її п п , пі забезпечення діяльності фізичних та юридич-І мни-пни"!'!.!'»! з використанням електронних до-кумгмтіи. І'!'ІгІ.т|ІпІпшіі цифровий підпис використовується фмичпнми та юридичними особами — суб'єктами електронно­го документообігу д.ші ідентифікації підписувача та підтвер­дження цілісності даних н електронній формі. Функції конт­ролюючого органу здійснює спеціально уповноважений цент­ральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного за­хисту інформації.

373

Розділ 6

6.3. Проблеми та перспективи правового регулювання інформаційної сфери в Україні

В Указі Президента "Про рішення Ради національної безпе­ки і оборони України від 31 жовтня 2001 року "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та за­безпечення інформаційної безпеки України" зазначається, що першочерговими завданнями в державній інформаційній політиці України є:

• розгляд проекту Концепції роздержавлення засобів ма­ сової інформації в Україні;

• забезпечення законодавчої бази для запровадження в Україні системи Суспільного телебачення і радіомовлення з урахуванням пропозицій Президента України до Закону Украї­ ни "Про створення системи Суспільного телебачення і радіо­ мовлення України";

• законодавче розв'язання проблеми забезпечення консти­ туційних прав громадян на інформацію та захисту журналістів і засобів масової інформації від переслідування в суді за кри­ тику (відповідальність за поширення недостовірної інформації, її спростування та відшкодування, пов'язаної з її поширенням, моральної шкоди);

• розробка Концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України;

• розробка Концепції розвитку в Україні глобальних інфор­ маційних мереж;

• розробка Концепції інформаційної безпеки України;

• розробка Інформаційного кодексу України.

Щодо останнього, слід зазначити, що ведуться численні дискусії про те, яким має бути Інформаційний кодекс Украї­ни. Найбільш поширеними є такі три підходи.

• Перший - - в основу Інформаційного кодексу має бути покладено Концепцію Національної інформаційної політики, а також змінений відповідно до сучасних вимог суспільного розвитку закон України "Про інформацію". Цей підхід запро-

374

ІІр.Івове регулювання інформаційної сфери в Україні

І цінований і розробляється Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.

• Другий — "Кодекс України про інформацію" розгляда-гті.гя як заключний етап систематизації інформаційного зако­нодавства. Підхід запропоновано Урядовою комісією з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ви­конавчої влади у проекті "Концепції реформування законодав­ства України у сфері суспільних інформаційних відносин".

Як зазначається в "Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин", систе­матизацію інформаційного законодавства передбачається здійснити в три етапи:

1. Інкорпорація законодавства — визначення ієрархічної системи та структури інформаційного законодавства на рівні правової доктрини.

2. Виокремлення в системі законодавства галузі та закріп­ лення ЇЇ легально у Зводі законів України як розділу — - "Інфор­ маційне законодавство".

Н. Кодифікація — розробка і прийняття Верховною Радою

України такого нормативного акта, як Кодекс України про

інформацію. У ці.ому Кодексі мають бути зведені і системати-

.ІоІІІІ І мкспі між собою та законодавством України її зобо-

ІІшнми щодо інтеграції у світове співтовариство, в тому

її під ..... її щодо Прогрими інтеграції України до Європей-

Інформаційного законодавства має прово­дитися методом агрегації: удосконалення окремих правових норм чи створення нових міжгалузевих правових інститутів повинно не порушувати цілісність та призначення інформа­ційного законодавства, а удосконалювати його дієвість в ціло­му, створювати нову системну якість, яка не притаманна окре­мим його складовим.

Метою систематизації інформаційного законодавства Украї­ни є створення чіткої структури правового регулювання суспіль­них відносин між їх суб'єктами щодо інформації, забезпечен-

375

Розділ 6

ня співвідношення потреб та інтересів людини, соціальних спіль­нот та держави.

Провідні завдання систематизації інформаційного законо­давства:

• визначення консенсусу (згоди) в суспільних стосунках, узгодженості розуміння та застосування юридичних норм, пра­ вомірної поведінки учасників Інформаційних відносин;

• забезпечення інформаційного суверенітету, незалежності України у міжнародних стосунках;

• забезпечення інформаційної безпеки громадян, їх об'єд­ нань, суспільства та держави як складових національної без­ пеки України;

• визначення правомірної поведінки учасників інформа­ ційних відносин в Україні;

• захист інформації від витоку, несанкціонованого досту­ пу, знищення, підробки, модифікації, перекручення незалеж­ но від технологій обробки.

Відповідно до традицій систематизації законодавства Украї­ни система інформаційного законодавства України на рівні Кодексу, на думку розробників "Концепції реформування за­конодавства України у сфері суспільних інформаційних відно­син", має складатися з двох частин.

Частина І. Загальні положення. Ця частина включає основні засади інформаційного законодавства: завдання; сферу дії; визначення основних понять; визначення системи правового регулювання інформаційних відносин (законодавство та підза-конні акти, їх чітка ієрархія); мову інформаційних відносин; зміст (сутність) інформаційних відносин; основні принципи інформаційних відносин; державну політику в сфері інфор­маційних відносин та інформатизації; суб'єкт (учасників) інформаційних відносин; об'єкти інформаційних відносин (предмет правового регулювання); інформаційну діяльність та її види; основні положення щодо зобов'язань в інформаційних відносинах.

Окремі розділи складають комплекс правових норм:

• дія та застосування норм міжнародного права;

• система способів захисту прав в інформаційних відноси-

376

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

нах. Вона складається з наступних глав: глави про інкорпора­цію визначених в Конституції України способів самозахисту, в тому числі через громадські об'єднання; про способи захисту в адміністративно-правовому порядку; щодо кримінально-пра­вового порядку захисту інформаційних відносин; щодо захис­ту через прокуратуру та уповноваженого з прав людини при Верховній Раді України; про судовий захист в цивільно-право­вому порядку; щодо способів і порядку звернення за захистом прав суб'єктів суспільних відносин у міжнародні організації та суди.

Частина II. В особливій частині визначаються урегульовані на рівні законодавства підсистеми (сфери) інформаційних відносин із зазначенням їх системоутворюючих законів, зо­крема:

• державна таємниця;

• науково-технічна інформація;

• телебачення і радіомовлення;

• друковані засоби масової інформації (преса);

• інформаційні відносини в автоматизованих системах;

• бібліотеки і бібліотечна діяльність;

• архіви та архівна діяльність;

• інформаційні агентства;

• зв'язок, комунікаційні системи;

• і нформатизація та національна програма інформатизації ТОЩО.

У рп:Іі ІІи.чІІіІ'кчІІІя нових сфер регулювання інформаційних відносин (методом агрегації) вводяться нові розділи чи глави. Зокрема, такими можуть бути наступні:

• захист персональних даних (інформації про особу, особи­ стої інформації);

• забезпечення інформаційної безпеки суспільства і держа­ ви, регламентація основоположних організаційних заходів за­ хисту інформації (організаційно-правових, організаційно- управлінських, організаційно-технічних, програмно-матема­ тичних);

• захист професійної таємниці;

• державні інформаційні стандарти тощо.

377

Розділ 6

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

Третій — Проект Інформаційного кодексу, розроблений групою фахівців Інституту держави і права ім. В. Корецького. На їхню думку, Інформаційний кодекс має складатися із чоти­рьох частин:

1. базової (загальної), яка містила б системоутворюючі нор­ ми, що регулюють базові відносини у сфері інформації та інфор­ матизації;

2. галузева частина, яка має регулювати інформаційні відно­ сини в окремих сферах життя особи, держави, суспільства;

3. третя частина має містити видові норми і регулювати інформаційні відносини суб'єктів у сфері створення, пошуку, одержання, використання, зберігання та поширення окремих видів (категорій) інформаційної продукції або в окремих скла­ дових інформаційного процесу;

4. частина щодо спеціальних норм, яка регулює відносини стосовно створення і використання інформаційних технологій та телекомунікаційних систем.

Під час парламентських слухань "Суспільство, засоби ма сової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні" (грудень 2002 р.) було проаналізовано проблеми та ситуацію, що склалася у сфері діяльності засобів масової інформації, їх роль і місце у взаємовідносинах між владою і суспільством. Учасники слухань зазначили, що відсутність достатніх, у тому числі й законодавчих, умов для виконання засобами масової інформації функції інформування, громадської критики й кон­тролю, а також налагодження процесу комунікації між усіма складовими суспільства; відсутність умов для економічної не­залежності засобів масової інформації; неконституційне управ­ління інформаційним простором з боку органів державної вла­ди є основними передумовами обмеження конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження по­глядів і переконань та застосування в системі українських за­собів масової інформації прямої та опосередкованої цензури, хоча це беззастережно заборонено Конституцією України.

З цією метою був ухвалений Закон України "Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламен-

378

тських слухань "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні", яким:

• законодавче визначено поняття "політична цензура" та передбачено відповідальність за застосування цензури до за­ собів масової інформації та журналістів з боку службових осіб органів державної та місцевої влади відповідними засобами масової інформації;

• законодавчо забезпечено запровадження у внутрішні нор­ мативні документи засобів масової інформації загальноєвро­ пейських принципів журналістської діяльності, а також до­ тримання цих нормативних документів, професійних і етичних норм, прав власників і керівників засобів масової інформації, журналістів і творчих працівників через обов'язкове укладан­ ня трудових угод з урахуванням названих основних принципів; вдосконалити законодавство про захист честі і гідності люди­ ни з метою недопущення використання судових позовів до за­ собів масової інформації та журналістів як засобу пересліду­ вання за їхню професійну діяльність;

• встановлено додаткові гарантії реалізації трудових прав працівників засобів масової інформації, зокрема в частині ре- гулкжашія договірних відносин між власником і працівника­ ми покремп, щодо порядку звільнення працівників, тощо;

• І н -ти 11 < > п.п < ч І о адміністративну відповідальність службових

мчілдлшія ;ІПо пепчаене. (неналежне) надання у встанов-• ІІом порядку інформації на інформаційні запити Іл :І;І тір\ ІиттІ статті 32 Закону України "Про Інформації

Під мис них І наступних 11лр.миментських слухань Верховній Раді Укрпїші І>у.н<> рекомендовано:

• невідкладно розглянути проект Закону України "Про створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України" з метою запровадження в Україні суспільного мов­ лення;

• розглянути проект Концепції роздержавлення засобів масової інформації в Україні;

• створити законодавчі передумови для забезпечення еко­ номічної незалежності засобів масової інформації, зокрема

379

Розділ 6

шляхом скасування необґрунтованих обмежень на здійснення рекламної діяльності;

• переглянути механізм та порядок надання державної підтримки засобам масової інформації з метою забезпечення рівних умов діяльності засобів масової інформації різних форм власності;

• переглянути правила акредитації представників засобів масової інформації при органах державної влади шляхом за­ провадження повідомлювального принципу акредитації;

• внести зміни до законодавства з метою усунення подвійно­ го ліцензування телерадіоорганізацій шляхом скасування ви­ моги отримання ліцензії на використання радіочастотного ре­ сурсу; вдосконалення механізмів регулювання ліцензійних процедур виходячи з принципів прозорості та об'єктивності прийняття рішень;

• внести зміни до законодавства України згідно з експерт­ ними висновками, наданими Радою Європи.

Отже, слід привести вітчизняне законодавство у відпо­відність з європейськими нормами. Зокрема, рекомендації євро-парламентарів щодо українського законодавства стосуються в першу чергу незалежності державних органів, які регулюють електронні ЗМІ (передусім Національної Ради з питань телеба­чення і радіомовлення). Наступне важливе питання — це пе­рехід від державного до суспільного телебачення, яке б слугу­вало інтересам не державних чиновників чи власників ЗМІ, а всього суспільства.

Як зазначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, слід розглянути також питання удосконалення судо­вої практики при розгляді спірних проблем в інформаційній сфері. Держава повинна знайти спосіб захищати журналістів, які володіють інформацією, небезпечною для їхнього життя, а громадян — від посягань мас-медіа на їхню честь і гідність. Для цього, на думку Уповноваженого з прав людини, насампе­ред необхідно:

• законодавче визначити порядок встановлення судами розмірів завданої моральної шкоди у сфері інформаційних

380

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

відносин. Цей порядок має враховувати у кожному конкретно­му випадку територію розповсюдження недостовірних відомо­стей, час та мету, з якою розповсюджувалась інформація, об­сяг та характер розповсюдженої інформації, внаслідок якої було завдано моральної чи матеріальної шкоди конкретній особі;

• встановити законом, що після визначення судом розміру моральної шкоди державне мито за розгляд справи в інших інстанціях сплачується у встановлених законодавством розмі­ рах, враховуючи визначений судом розмір відшкодування мо­ ральної шкоди. Реалізація цієї пропозиції сприятиме зменшен­ ню звернень до судових інстанцій з вимогою перегляду справ та збільшенню укладання мирових угод за зазначеними судо­ вими справами;

• встановити поетапний порядок розгляду цих справ. До­ цільно спочатку вирішувати питання щодо достовірності або недостовірності інформації. У разі визнання інформації недо­ стовірною -- вирішувати питання про її спростування та доцільність встановлення розміру моральної шкоди. Такий порядок сприятиме зростанню укладання мирових угод після першого етапу судового розгляду.

На думку Уповноваженого з прав людини, насамперед необ­хідно нпести зміни до чинних законів щодо подання доку-мІ-ІІІпіп /І/х> реєстрацію засобів масової інформації. Зокре-мм, якіцм серел, співзасновників є юридичні особи, відомості мають тіїкож ІІодІІІІ,тпІгя і про них. Обов'язково мають зазна­чатися відомості про частку капіталу співзасновників юридич­ної особи. У випадку, коли співзасновниками юридичної осо­би, яку засновує засіб масової інформації, є й інші юридичні особи, для реєстрації мають подаватися і відомості про них та про розподіл частки капіталів між ними. Такі відомості про засновників юридичних осіб мають подаватися доти, доки не буде встановлено дійсний розподіл капіталів серед співзаснов­ників, у тому числі опосередкованих засновників. Така інфор­мація необхідна для встановлення дійсної частки іноземного капіталу, який контролює діяльність засобів масової інфор­мації, зареєстрованих в Україні.

381

Розділ 6

Слід зазначити, що в законодавстві України наявна тенден­ція до збільшення частки іноземного капіталу. Так, у законо­проекті "Про внесення зміни до статті 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачається збільшен­ня розміру частки іноземних інвестицій у статутному фонді інформаційних агентств та телерадіоорганізацій з ЗО до 35 %. Разом з тим, законопроект забороняє цензуру та забезпечує захист телерадіокомпаній від політичного та фінансового тис­ку з боку політичних угруповань та фінансових груп. Крім того, згідно із законопроектом, щонайменше 75 % ефірного часу має надаватися україномовним програмам, а частка оригінальних програм, створених мовником, має становити принаймні 50 % від усіх теле- і радіопрограм, що транслюються.

На сьогодні розроблена низка законопроектів, які також викликають неоднозначну реакцію широких кіл громадськості. Ці законопроекти, з одного боку, покликані вирішити важливі проблеми функціонування інформаційної сфери нашої держа­ви, а з іншого -- при неправильному їх тлумаченні можуть призвести до подальшого гальмування процесів розвитку та утвердження демократії і свободи слова в Україні. Наведемо деякі із них.

Законопроект України "Про телекомунікації" визначає повноваження держави щодо управління та регулювання за­значеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відпові­дальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Метою цього Закону є забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і спра­ведливого конкурентного ринку. Закон визначає засади захи­сту прав споживачів та контролю за ринком телекомунікацій з боку держави.

Основними принципами діяльності у сфері телекомунікацій є: 1) доступ споживачів до загальнодоступних телекомуніка­ційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних по-

382

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

треб, участі в політичному, економічному та громадському житті;

2. взаємодія та взаємозв'язаність телекомунікаційних ме­ реж для забезпечення можливості зв'язку між споживачами всіх мереж;

3. забезпечення сталості телекомунікаційних мереж і управ­ ління цими мережами з урахуванням їх технологічних особ­ ливостей на основі єдиних стандартів, норм та правил;

4. державна підтримка розвитку вітчизняного виробництва технічних засобів телекомунікацій;

5. заохочення конкуренції в інтересах споживачів телеко­ мунікаційних послуг;

6. збільшення обсягів телекомунікаційних послуг, їх пере­ ліку та утворення нових робочих місць;

7. впровадження світових досягнень у сфері телекомуні­ кацій, залучення, використання вітчизняних та іноземних матеріальних і фінансових ресурсів, новітніх технологій, управ­ лінського досвіду;

8. сприяння розширенню міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій та розвитку глобальної телекомуніка­ ційної мережі;

9. забезпечення доступу споживачів до інформації про по­ рядок отримання та якість телекомунікаційних послуг;

10. ефективність, прозорість регулювання у сфері телеко­ мунікацій;

11. створення сприятливих умов діяльності у сфері телеко­ мунікацій з урахуванням особливостей технологій та ринку телекомунікацій.

Надання телекомунікаційних послуг на території України є виключним правом юридичних осіб з місцезнаходженням на території України, які зареєстровані відповідно до законодав­ства України, та/або фізичних осіб — суб'єктів підприємни­цької діяльності з постійним місцем проживання на території України.

Охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телеко­мунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних ме-

383

Розділ 6

реж гарантуються Конституцією та законами України. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім ви­падків, передбачених законом. Оператори, провайдери телеко-мунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укла­денні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів пе­редавання тощо. Призначені для оприлюднення телефонні до­відники, у тому числі електронні версії та бази даних інформа­ційно-довідкових служб, можуть містити інформацію про прі­звище, ім'я, по батькові, найменування, адресу та номер теле­фону абонента в разі, якщо в договорі про надання телекомуні­каційних послуг міститься згода споживача на опублікування такої інформації. Під час автоматизованої обробки інформації про абонентів оператор телекомунікацій забезпечує її захист відповідно до закону. Споживач має право на безоплатне вилу­чення відомостей про нього повністю або частково.

Законопроект "Про моніторинг телекомунікацій" ви­значає правові та організаційні засади моніторингу телекому­нікацій, регулює відносини суб'єктів у сфері моніторингу те­лекомунікацій під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності з метою за­безпечення безпеки громадян, суспільства і держави.

Дія цього Закону поширюється на відносини, які виника­ють у зв'язку з наданням послуг електрозв'язку з використан­ням мережі телекомунікацій загального користування чи по­двійного використання (тільки тієї частини, що забезпечує ви­конання функцій мережі загального користування) незалежно від форми власності та зі здійсненням моніторингу телекому­нікацій.

Система моніторингу створюється на засадах, які забезпе­чують можливість доступу до будь-якого сеансу зв'язку або­нента під час користування послугами, що надаються у мережі телекомунікацій; відповідність функціональних можливостей системи моніторингу рівню розвитку технологій, які викори­стовуються у мережі телекомунікацій; можливість модернізації системи моніторингу відповідно до розвитку мережі телекому-

384

Правове регулювання інформаційної сфери в Україні

м 11,, І ці й у разі впровадження нових телекомунікаційних послуг; технічні умови для організації контролю за використанням <• истоми моніторингу відповідно до її призначення згідно із :Іп конами України; технічні можливості здійснення моніторин­гу телекомунікацій в інтересах правоохоронних органів іно-агмпих держав відповідно до міжнародних зобов'язань Украї­ни щодо боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, злочинами у сфері використання електронно-обчислювальних мгішин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.

Дотримання конституційних прав і свобод людини та гро­мадянина під час здійснення моніторингу телекомунікацій гарантується державою. Система моніторингу може викори­стовуватися тільки відповідно до цього Закону. Посадові особи органів, підрозділи яких провадять оперативно-розшукову, контррозвідувальну та розвідувальну діяльність, під час орга­нізації та здійснення моніторингу телекомунікацій несуть ди­сциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Не підлягає розголошенню інформація стосовно особистого життя, честі та гідності особи, що стала відома у процесі здійснення моніторингу телекому­нікацій. Громадяни мають право в установленому законом по­рядку отримувати письмові пояснення з приводу обмеження в ході здійснення моніторингу телекомунікацій їх прав і свобод та оскаржувати ці дії.

Законопроект України "Про захист персональних даних"

має важливе суспільно-політичне значення для держави, є свідченням позитивних демократичних зрушень у суспільстві, долученням до кращих правових здобутків людства. Він на­дасть можливість законодавчо врегулювати конституційні по­ложення щодо права кожного на захист конфіденційної інфор­мації про особу. Дія цього Закону поширюється на відносини пов'язані із обробленням відомостей про певну фізичну особу в органах державної влади та органах місцевого самоврядуван­ня, організаціях, установах і підприємствах усіх форм влас­ності, а також фізичними особами, які виконують професійні обов'язки приватно практикуючих адвоката, нотаріуса, ліка­ря тощо.

385

25 — 5-1869

Розділ 6

Законопроект. "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" регулює суспільні відноси­ни у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомуніка­ційних та інформаційно-телекомунікаційних системах з метою забезпечення дотримання права власності фізичних і юридич­них осіб на інформацію та їх права доступу до неї, а також права власника інформації на її захист. Захист інформації в системі забезпечується запровадженням комплексної системи захисту інформації; дотриманням суб'єктами відносин, пов'я­заних з обробкою інформації в системі, законодавства України та нормативних документів у сфері захисту інформації в си­стемі; використанням засобів електронно-обчислювальної тех­ніки, програмного забезпечення, телекомунікаційного облад­нання, а також засобів захисту інформації у системі, які відпо­відають вимогам законодавства України щодо захисту інфор­мації (наявність сертифіката, експертного висновку тощо). Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного та технічного захисту інформації:

• бере участь у формуванні державної політики у сфері захисту інформації та забезпечує її реалізацію;

• визначає порядок і вимоги до комплексної системи захи­ сту інформації, яка є власністю держави, або інформації з об­ меженим доступом, захист якої гарантується державою;

• забезпечує реалізацію єдиної технічної політики щодо захисту інформації в системі;

• розробляє та погоджує програми, проекти концепцій, науково-методичні рекомендації щодо захисту інформації в системі;

• організовує проведення державної експертизи комплекс­ них систем захисту інформації, експертизи та сертифікації засобів захисту інформації;

• видає відповідно до законодавства ліцензії на право про­ вадження окремих видів господарської діяльності у сфері крип­ тографічного та технічного захисту інформації та здійснює контроль за виконанням ліцензійних умов;

• здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим досту-

386

Іравове регулювання інформаційної сфери в Україні

кім, захист якої гарантується державою, що обробляється в ІХСтемі.

Законопроект України "Про інформаційну відкритість >lt.4inie державної влади та вищих посадових осіб України"

Іп:Іпачає умови та порядок забезпечення інформаційної відкри-ості в питаннях діяльності органів державної влади та вищих Іоспдових осіб України. Цей Закон поширюється на відносини, Іон'язані з наданням органами державної влади відомостей про вобо та свою діяльність громадянам України та юридичним осо-5мм. Цим Законом також регулюються питання щодо обов'яз-і'о оприлюднення інформації про органи державної влади ги про нищих посадових осіб України. Інформаційна відкритість Ірг.нІіІ! державної влади та вищих посадових осіб України по-м І -.й -у створенні для громадян та юридичних осіб України мож-Інногті нільно отримувати інформацію про ці органи та їхніх юних осіб в обсягах та в порядку, встановлених цим Зако-юм. Інформація, що оприлюднюється, має бути повною, прав-, точною та реально відображати запитувані факти ста-Іи їм па иідионідпу дату або за відповідний період. Надання інфор-' про органи державної влади та вищих посадових осіб • шості.»-!! па засадах неприбутковості.

її ///>(> Спільнішії, а сфері інформатизації"

ми. мишії акт. під чж: створення, розпов­ иті Інформаційних технологій, про- г :І їх лжгтосунанням. Цим шпини v сфері видавничої діяль- •чпігшія та інших засобів масової І сфери інформатизації або уповно- ІІрммо розміщувати в ньому будь-яку ии|І.,|. що ІІг сунгрсчиті, вимогам закону. Заборонено

Іти та роанонсюджувати з використанням об'єктів І І|Ігри Інформатизації:

І и Іс и до захоплення державної влади, насильницької

•тптуціііпого ладу, порушення територіальної ціліс-

' І недоторканності України;

387

інформацію, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду, або культу насильства і жорстокості;

• інформацію, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

• інформацію, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб;

• інформацію, яка містить ненормативну лексику;

• інформацію порнографічного характеру.

Забороняється використання об'єкта сфери інформатизації для втручання в особисте життя громадян; розповсюдження забороненої, недостовірної та спотвореної інформації. Власник несе відповідальність за зміст, форму та якість об'єкта сфери інформатизації. Розповсюджувач несе відповідальність за своє­часність, цілісність та повноту отримання користувачем об'єкта сфери інформатизації та якість наданих послуг, якщо інше не передбачено договором або законом.

Однак, на думку Громадської ради з питань свободи слова та інформації і Комітету Верховної ради України з питань сво­боди слова та інформації, аналіз змісту законопроекту дає підстави зробити висновок, що фактично регулятивний вплив його норм спрямований на національну складову глобальної мережі Інтернет, локальні мережеві системи, а також на всі інші об'єкти сучасних автоматизованих інформаційних техно­логій, включно з персональними носіями даних. Потреба у правовому регулюванні інформаційних мереж є. Однак запро­понований авторами законопроекту підхід до такого регулю­вання важко назвати вдалим. Незважаючи на те, що стрімкий розвиток науки та технологій зробив інформаційні ресурси мережі Інтернет загальнодоступними, доступ до них відбуваєть­ся за індивідуальними запитами. Тому забезпечення свободи інформації в мережах загального користування за значенням можна порівняти із забезпеченням свободи та недоторканності особистого життя, таємниці телефонних розмов, таємниці ли­стування тощо.

388

реїуиювання інформаційної сфери в Україні

'«шрін'кт " ІІ/н> Єдиний реєстр персональних даних"

понятті! та припоні основи створення та функціону-мтич» І(сп"гру персональних даних фізичних осіб, вста-

>|її .III І.ти ІII її І :іаеади створення ЄДИНОЇ СИСТЄМИ Обліку

м|пі .ти філнчипч осій, що мають постійне місце про-

и.І Іг|мІІо|мІ УІ.рати, та направлений на запрова-

І г .ти філії ч її их осіб за обраним за власним

итого прожинання.

Іо перелік законопроектів, які перебу-

Іс 11 Нгрхонпої Ради України з питань

ми (станом на 14 березня 2004 р.) (див.

• І" І порча ІпІ п.місті. в Комітеті Верховної Ради ннн> їм слона та інформації

Назва законопроекту

ПІ > піп м Президенти України до Закону "Про про-

І псрсдінпіиршіч толедебатів під час виборчих