6 Питання: сучасні виклики міжнародному миру та безпеці.

Вызовы, относящиеся к первой группе, касаются меняющегося место государства в составе акторов международных отношений. Особую тревогу вызывают некомпетентность и не эффективность государства во взаимодействии с новыми акторами. 

Вторая группа вызовов международной безопасности связана с нарастанием экономического разрыва и социальной разобщенности между странами, народами и социальными группами. Завоевание с транснациональными компаниями все новых рынков сопровождается разрушениями целых отраслей промышленности во всех регионах мира с такими социальными последствиями, как безработица, неполная занятость.

Реальным становится риск вытеснения беднейших стран на обочину мирового развития. Возрастают тенденции миграции из бедных в более богатые государства. Последние стремятся отгородиться от мигрантов из бедных стран ужесточением погранично-визового контроля.

Третья группа глобальных вызовов международной безопасности является следствием научно-технологической революции. Открытия в области генетики создают беспрецедентные возможности манипулирования жизнью и сознанием людей.

Наконец, четвертая группа глобальных вызовов международной безопасности связана с дефицитом ресурсов в условиях перенаселения   планеты. Перетекание избыточного населения в города ведет к росту урбанизации, разрушению традиционных устоев и структур. Невозможность трудоустройства – к накоплению «взрывчатого материала». Неудовлетворенность масс людей своим положением – к применению насилия.

+ ядерна загроза

+ международный терроризм, распространение оружия массового уничтожения и средств его доставки, а также внутренние вооруженные конфликты

!!! Такі виклики безпеці, як кліматичні зміни, енергетична безпека і кібернапади (версія НАТО):

Розповсюдження ядерної зброї, Кліматичні зміни (Чи спровокують кліматичні зміни нові аномальні кліматичні явища, подібні до буревію „Катріна”, що вимагатимуть втручання військових?), Міжнародний тероризм, Енергетична безпека, Країни, що зазнали і зазнають кризи державної влади (Боснія, Косово і Афганістан), Кібернапади (кібернапади здійснюються також і державами з метою перевірки рівня вразливості систем в інших країнах або задля крадіжки секретів. Справді, приклади Естонії і Грузії останнім часом доводять, наскільки ефективними можуть бути скоординовані кібернапади для паралізації – хоча б і тільки на короткий час – життєво важливих адміністративних систем уряду і суспільства).

7 Питання: Нейтралітет у сучасному мп.

нейтралітет – це юридичний і політичний статус держави, яка зобов’язується не брати участі у війні між іншими державами, відмовляється від військової допомоги конфліктуючим сторонам, а в мирний час відмовляється від участі у військових блоках.

У статуті ООН подається визначення  нейтралітету як одного із інститутів МП, який базується на визнанні прав кожної  нейтральної держави на її територіальну недоторканність і цілісність; на власні збройні сили, чисельність яких не повинна перевищувати потреб самооборони; на право країни надавати притулок біженцям і постраждалим внаслідок конфліктів; на економічну допомогу інших держав, якщо це не порушує принципи нейтралітету.

!!! Для того, щоб держава була офіційно проголошена нейтральною, її повинні визнати інші держави і укласти про це угоду, де однією стороною є ця держава, а іншою стороною є одна або кілька держав, що її визнають.

У міжнародному праві можна виділити декілька форм нейтралітету.

Воєнний (евентуальний) нейтралітет — неучасть у військовому конфлікті (цей статус визначає точку зору держави стосовно певного воєнного конфлікту. Що стосується інших конфліктів позиція держави може змінюватися не порушуючи норми міжнародного права). Статус нейтралітету виникає з моменту заяви держави про нейтралітет у війні і доведення цієї заяви до сторін, шо воюють. Статус нейтралітету дає нейтральній державі права та обов'язки, чітко регламентовані у V та XIII Гаазьких конвенціях 1907 p., а також у Лондонській декларації про право морської війни 1909 p., які визначають, що територія нейтральної держави є недоторканною і вилученою з театру воєнних дій; сторонам, що воюють, забороняється проводити через неї війська, транспорти зі зброєю та іншими воєнними матеріалами. На території нейтральної держави забороняється створення військових формувань та установ для вербування. Нейтральна держава має право відбивати із застосуванням збройної сили будь-які спроби порушити нейтралітет.

(Норвегия во время первой и второй мировых войн заявляла о временном нейтралитете, однако Германия в годы второй мировой войны оккупировала Норвегию, грубо нарушив ее статус временно нейтральной державы. И это был не единичный пример нарушения Германией законов и обычаев войны в отношении нейтральных государств в период 1939 - 1945 гг.)

Постійний нейтралітет — неучасть у будь-яких воєнних конфліктах (є деякі виключення. Перш за все, нейтральна країна може застосовувати  свій військовий потенціал з метою самооборони, тобто для захисту від нападаючих країн, діяльність яких вороже спрямована проти неї). Країна з постійним нейтралітетом ставить перед собою завдання не втручатися у війну, не допускати іноземного втручання у внутрішні справи та створення на власній території іноземних військових баз і формування загонів воюючих сторін, запобігати передачі воюючим сторонам техніки та боєприпасів. Якщо нейтральна держава порушує ці умови сторони конфлікту мають право розглядати її як театр воєнних дій. (Швейцарія з 1815, Австрія з 1955, Ірландія 1922, Швеція 1814,Туркменістан 1995).

Що ж до нейтральної Австрії, то загалом із початку 60-х років у миротворчих операціях ООН взяли участь близько 50 000 австрійських вояків. Для Австрії несумісність Акта про нейтралітет із членством в ООН стала сповна очевидною після закінчення холодної війни. Міжнародна відповідь на агресію Іраку проти Кувейту полягала у проведенні військової акції згідно з рішенням Ради Безпеки ООН, Австрія прийняла рішення надати свій повітряний простір військам союзників і, таким чином, визнала, що Хартія ООН має перевагу над австрійським Актом про нейтралітет. З набуттям членства в ЄС Австрія бере активну участь у формуванні Спільної політики безпеки і оборони ЄС. Внаслідок вступу до ЄС Австрія була змушена прийняти спеціальне доповнення до конституції (стаття 23f), яка обумовлює, що Акт про нейтралітет не перешкоджатиме участі Австрії у Спільній зовнішній та безпековій політиці ЄС. Надалі розвиток Європейської політики безпеки та оборони і прийняття проекту Конституції ЄС поставили Австрію, так само як інші позаблокові країни у межах ЄС (Швецію, Фінляндію, Ірландію) перед необхідністю визначитися щодо таких питань як колективна оборона, участь у силах швидкого реагування та у військових операціях ЄС. На ці питання було дано позитивну відповідь. Таким чином, сутність австрійського нейтралітету протягом останніх років було значно видозмінено і юридично обмежено.

Неприєднання (позаблоковість) — відмова від вступу до воєнних союзів, яка не надає жодних гарантій або міжнародного визнання свого статусу іншими державами

Сьогодні головним суб’єктом регулювання статусу нейтралітету є Генеральна Асамблея ООН. В той же час на Раду Безпеки ООН згідно із її Статутом покладений обов’язок підтримувати та регулювати міжнародний мир та безпеку.

Статус нейтралітету передбачає певні права та обов’язки держав при здійсненні МВ. Нейтральна країна повинна дотримуватись свого статусу не лише під час війни, але і у мирний час. Вона зобов’язана налагоджувати дружні відносини з іншими країнами, проводити миролюбну політику, найголовніше, утримуватись від участі у військових блоках та союзах.

Окрім наведених вимог, що стосуються військової сфери та торгівлі зброєю право нейтралітету не містить інших обмежень щодо дії нейтральної країни в економічній чи політичній сферах. Проте, перед нейтральними державами стоїть завдання  дотримуватись своїх прав та обов’язків. Згідно  з  Гаазькою  конвенцією V кожна країна, що має нейтральний статус, має право на збереження  її національної території від перетворення її в театр військових дій.

 Інші країни зобов’язані поважати це право та не порушувати його. Але перед країнами нейтралами виникають і різні обов’язки: не брати участі у війні іншими державами, не надавати для дій іноземних військ своєї території, не допускати дискримінації у постачанні зброї та товарів військового призначення.  І найголовніше - вони зобов’язуються захищати свій нейтралітет від порушень.

Політика та поведінка нейтральних держав регулюється  положеннями різних конвенцій та договорів. Перш за все це Гаазькі конвенції та Статут Ради Безпеки ООН. У цих документах закріплені принципи поведінки  держав з нейтральним статусом у разі виникнення збройних конфліктів та у мирний час. Нейтральні країни зобов’язані дотримуватись і виконувати ці принципи.

+++ Заборонено перетворювати нейтральні порти і води в бази для морських операцій. Прохід через територіальні води нейтральних держав воєнних суден воюючих держав не вважається порушенням нейтралітету. Але не можна користуватися територіальними водами, портами і рейдами для збільшення воєнного потенціалу збройних сил воюючих. Воєнні судна воюючих можуть одержати доступ у порти нейтральної держави на термін не більш 24 годин для усунення наслідків аварії, для поповнення запасів продовольства, але не для збільшення бойової моці. Число таких кораблів не повинно перевищувати трьох одиниць. Повторне постачання продовольством і паливом не може мати місця раніше, ніж через три місяця. При цьому встановлюється інтервал між заходженнями кораблів різних воюючих держав у 24 години. Повітряний простір над територією нейтральної держави недоторканний для військових літаків воюючих держав.