Правління н. Чаушеску

1965 р. Першим секретарем ЦК правлячої Румунської робіт­ничої партії (РРП) було обрано Ніколає Чаушеску, колишнього лідера румунського комсомолу, який з 1969 р. став Генеральним секретарем партії, а з 1974 р. — Президентом Соціалістичної Республіки Румунії.

1. Було взято курс на будівництво "національного комунізму".

2. РРП перейменовано на Румунську комуністичну партію.

3. У країні почалося зміцнення тоталітарної системи, згортання демократичних прав і свобод громадян.

4. Запроваджено особисту владу Н. Чаушеску, фактично встановилася його диктатура.

5. Створено розгалужену систему служби безпеки "Секурітате». яка вела репресії проти інакомислячих Її чисельність у декілька разів перевищувала чисельність армії.

6. Намагався проводити незалежний від СРСР курс розвитку. У 1968 р. Чаушеску засудив радянську інтервенцію в Чехо-Словаччини.

7. Проводилася насильницька асиміляція національних меншин, особливо угорського населення, що проживало в Транссільванії.

8. Західні держави надали Румунії значні кредити і допусти­ли її товари (насамперед продукти нафтопереробки) на світові ринки.

9. У 70 - 80-х pp. Румунія зазнала значної економічної кризи:

• на ЗО - 49% були недовантажені виробничі потужності в промисловості;

• не вистачало електроенергії (дозволялося вмикати теле­візор у будні дні лише на 2-3 год, взимку заборонялося користуватися холодильником тощо);

• нестача продуктів харчування (щорічно від голоду, не­ доїдання вмирало майже 15 тис. осіб, а в цей час продо­вольство вивозилось за кордон);

• запроваджено карткову систему розподілу продуктів харчування;

• жорсткий режим економії (температура в приміщеннях взимку не повинна була перевищувати 14 °С);

• зростав зовнішній борг, який наприкінці 80-х pp. стано­вив 14 млрд. доларів;

• уряд проводив політику "затягування поясів";

• щоб народ не дізнався правди про життя в Західній Європі, повністю було заборонено туризм, припинено ділові виїзди громадян за кордон.

Висновок

25-річне правління Н. Чаушеску — це період постійного страху, бідності, відсутності прав і свобод громадян.

Ніколає Чаушеску

(1918-1989)

Н. Чаушеску — це останній диктатор Європи, який встано­вив жорстку диктатуру і впродовж 25 років управляв краї­ною та був зразком абсолютного монарха. Це людина невеликого зросту, непримітна, завжди похмура, небагатослівна, бо заїкався, малоосвічена, а фактично безграмотна, з негативними рисами харак­теру — підозрілістю, злопам'ятством, жорстокістю, зло­радством, запальністю, мстивістю, нетерпимістю до будь-яких зауважень чи пропозицій. Народився 1918 р. в родині селянина, в сім'ї було 10 дітей і жили дуже бідно. Був учнем у шевській майстерні в Буха­ресті. Примкнув до Комуністичного союзу молоді, у 1933 р. вступив до лав Комуністичної партії. Згодом був заарештований і два роки провів у тюрмі. Наприкінці 30-х pp. став секретарем Бухарестського комітету комсомолу. У 1940 р. був знову заарештований. У тюрмі познайомився з лідером комуністів Георге Геор­гіу-Деж.

Підтримка Г. Георгіу-Деж забезпечила Чаушеску схо­дження на вершину влади. Після війни працював в уряді, був членом політбюро ЦК партії.

У 1965 р. після смерті Г. Георгіу-Деж очолив Румунську комуністичну партію.

Згодом обійняв і пост Голови Державної Ради республіки, а з 1974 р. став Президентом країни. Його режим був найрепресивнішим у Європі. Особистих охоронців диктатора було до 40 тис. осіб. У країні панува­ла тотальна підозрілість.

Посади в країні обіймали за принципом особистої відда­ності. Фактично країною правив "клан Чаушеску", який складався з 40 осіб. Це його родичі та близькі друзі. Вели­ку владу мала дружина, яка з чотирирічною освітою обіймала пост прем'єр-міністра, була почесним членом Академії наук і головним радником чоловіка в державних і партійних справах.

У той час, коли народ Румунії голодував, Чаушеску кори­стувався великими благами. Він мав: 21 розкішний палац, 41 резиденцію у провінціях, 20 мисливських будинків, 2 кораблі загальною вартістю до 5 млрд. доларів, власні медичні корпуси на курортах, у швейцарських банках кілька сотень мільйонів доларів, загалом на особистих ра­хунках було до 1 млрд. доларів.

За рішенням військового трибуналу його розстріляно ра­зом з дружиною 25 грудня 1989 р.

Революція 1989 р., крах тоталітарного режиму Причини революції:

1. Тоталітарна система влади.

2. Панування репресивного режиму, що тримався на терорі, доносах, численному апараті насильства.

3. Відсутність прав і свобод громадян.

4. Гостра криза, що охопила економіку, політику, культуру і духовну сферу.

5. Невирішеність національного питання, проблема угорців у Трансільванії.

6. Низький рівень життя населення.

7. Зовнішній борг сягав 14 млрд. доларів.

відбулися сутички між силами правопорядку й демонст­рантами. Вони організували живий ланцюг навколо бу­динку протестантського священика, якому загрожувала депортація. Виступ на захист священика переріс у протест людей проти режиму Чаушеску. Влада розстріляла демон­страцію. Було вбито 100 і поранено 200 осіб.

21. грудня 1989 р. За наказом Чаушеску в Бухаресті було про­ ведено мітинг на підтримку існуючого режиму. Зупинити революцію вже було неможливо.

22. грудня 1989 р. У Бухаресті розпочалося повстання, яке ре­жим намагався задушити силою. Було запроваджено над­звичайний стан і віддано наказ стріляти в маніфестантів. У вуличних боях загинуло 1104 особи, серед них 58 дітей шкільного віку. Поранено 3 тис. повстанців.

23. грудня 1989 р. Оголошено про падіння влади "клану" Чау­шеску і створено Фронт національного порятунку, який очолив Йон Ілієску, колишній партійний діяч, пересліду­ваний за правління Чаушеску.

25 грудня 1989 р. Заарештовані Ніколає і Єлена Чаушеску були розстріляні.

1990 р. И. Ілієску було обрано на посаду президента Румунії й переобрано на позачергових виборах 1992 р. У країні почався економічний хаос, точилися суперечки щодо май­бутнього державного устрою. Румунія тупцювала на місці, проводилися безсистемні та непослідовні економіч­ні й політичні реформи. Було проведено "номенклатурну" приватизацію, почався розквіт корупції. Складною залишалася ситуація на селі.

Висновки

1. Період 1989-1996 pp. — це семирічний період правління посткомуністів, які не здійснювали реальних економічних і політичних реформ.

2. У країні загострилася політична боротьба.

3. Країна вступила в глибоку економічну кризу.

Нове співвідношення суспільно-політичних сил 1996 р. У Румунії відбулася справжня заміна режиму. На ви­борах до палати депутатів і сенату перемогла опозиція. На виборах глави держави перемогу здобув Еміль Кон-стантинеску, професор і колишній ректор Бухарестського університету, лідер демократичної опозиції.

I. Почалося прискорення і поглиблення економічних ре­форм. 2. Залишалася нестабільною соціально-політична ситуація. 3. Реформи не принесли очікуваних результатів. 4. У 2000 р. президентом Румунії знову було обрано Й. Ілієску, якого у 2004 р. замінив Траян Басеску.

5. Залишалися не врегульованими деякі територіальні пи­тання із сусідами — Україною, Болгарією, Югославією.

6. Поки що в Румунії залишилося багато невирішених про­ блем:

• низький рівень демократії;

• високий рівень корупції державного апарату;

• важке економічне становище, що загострює соціальні проблеми.

7. Румунія прагне інтегруватися до західноєвропейських структур:

• активно бере участь у новому об'єднанні держав - Центральноєвропейської ініціативи;

• приєдналася до програми „Партнерство заради миру";

• стала членом Світової організації торгівлі (COT);

• стала асоційованим членом ЄС, що відкрило їй доступ на ринки країн ЄС;

• встановила тісні економічні зв'язки з Італією, Фран­цією, Молдовою.

8. 2005 р. підписано двосторонній договір між США і Руму­нією про створення американських військових баз на побережжі Чорного моря.