49. Особливості китайського бізнесу.

Китайська держава в другій половині XX ст. зазнала значних змін. З відсталої країни Китай перетворився в потужну державу з мільярдним населенням, з потужною промисловістю.

Іноземці, що працювали в Китаї, поважають високий професіоналізм китайського керівництва. Відомий американський дипломат Дж. Кеннан у своїх мемуарах писав, що в "індивідуальному плані китайці найрозумніші люди серед всіх народів світу".

У зв’язку з тим, що остаточні рішення приймаються, як правило, керівниками, то без їхнього схвалення жодна зміна відносин неможлива. Разом з тим, керівники Китаю рахуються з думкою дипломатів, учених. У китайській делегації, як правило, багато експертів, наприклад, експерт із фінансових питань, технічних тощо. У результаті чисельність делегації виявляється досить великою.

Самі китайці відстоюють свої позиції дуже суворо і роблять вчинки тільки тоді, коли переговори зайшли в глухий кут. Вони вміло використовують помилки, допущені партнерами.

Китайці — привітні господарі. Якщо вас запросять додому або в ресторан на обід, приготуйтеся до того, що подадуть два десятки страв, а то й більше. Категорично відмовлятися від запропонованого частування не слід. Навіть якщо якась із екзотичних страв здається вам огидною, спробуйте з’їсти хоча б шматочок чи кілька ложок, а решту залишіть. Якщо подають суп, значить, обід підходить до кінця. Гість у Китаї повинен підводитися з-за столу першим.

У Китаї популярними є і горілка, і вино. П’ють, як правило, після тосту. Келих варто тримати в правій руці, підтримуючи її лівою. Цокаються нечасто, але якщо цокаються, то дотримаються правила: келих молодшого за рангом повинен торкнутися верхньою частиною ніжки келиха, що тримає людина вищого рангу. В чужі келихи потрібно наливати до країв, інакше це буде розцінено як неповага.

50. Можливість переносу японського досвіду у вітчизняний бізнес.

Можливості використання японської моделі менеджменту в інших країнах. Унікальне сполучення інституціональних особливостей, організаційних структур і управлінської практики характеризує японську ділову організацію.

Багато дослідників, розглядаючи це як найважливіший фактор ефективності японської економіки, говорили про можливість застосування японського досвіду на рівні як окремої фірми, так і економіки в цілому в інших країнах. Однак, спроби імпортування японської управлінської практики оберталися частковою або повною невдачею.

Те, що прийнято називати особливостями японського менеджменту, насправді являє собою систему, у якій елементи доповнюють один одного. Ця система була адаптована до демографічного, соціального, макроекономічного, правового й політичного середовища, у якій японський бізнес функціонував після Другої світової війни. Відповідно, окремі особливості системи управління і їхнє значення для ефективності японської економіки не можуть коректно бути оцінені окремо від інших елементів і без розгляду в контексті середовища, у якій вся система функціонує. Більше того, аналіз показує, що копіювання окремих елементів японської системи керування і тим більше трансплантація «шматочків» у системи керування в інших країнах, де відсутні інші, доповнюючі елементи, приречені на невдачу або в найкращому разі – на обмежений резул