Ринок як спосіб організації товарного виробництва.
Товарне виробництво є матеріальною основою і глибинним змістом ринкових відносин. Відповідно розвиток товарних відносин визначає еволюцію ринкових відносин і ринкової економіки.
Ринок – це:
це спосіб взаємодії економічних суб’єктів, який базується на конкуренції, ринок координує економічні дії суб’єктів;
це механізм взаємодії покупців і продавців, який визначає ціни та кількість необхідних товарів;
це форма організації економічних зв’язків між ринковими суб’єктами з приводу обміну різними благами шляхом купівлі-продажу;
це сукупність економічних відносин, що виникають у сфері обігу у зв’язку з купівлею-продажем товарів чи послуг за цінами, які формуються на основі взаємодії попиту та пропозиції в результаті конкуренції
Ринок - це механізм узгодження економічних інтересів господарюючих суб‘єктів.
Принципами функціонування ринкової системи господарювання є:
економічна свобода, яка тримається на приватній власності та свободі підприємництва;
конкуренція як регулюючий механізм;
автоматизм регулювання (саморегулювання).
Економічна свобода визначає рівноправне становище суб’єктів господарювання, визначає повну їх відповідальність за свої дії та формує особистий інтерес підприємця (отримання прибутку).
Конкуренція виконує роль регулюючого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти ресурси і орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів.
Коливання ринкових цін надає виробникам і споживачам різну інформацію: виробництво яких економічних благ треба збільшити, а яких – зменшити; які ресурси використовувати, щоб зменшити витрати виробництва; які блага купувати, а від яких слід відмовитись. Постійна взаємодія між попитом і пропозицією, тобто взаємодія між споживачами і виробниками забезпечує стійкий взаємозв’язок між виробництвом і споживанням. Створюваний ринком взаємозв’язок виробництва і споживання одночасно вирішує три завдання: задоволення платіжного попиту, реалізацію товарів і послуг, забезпечення виробництва економічними ресурсами.
Роль ринку в суспільному виробництві глибше розкривається через його функції. Ринок виконує низку функцій:
інформаційну,
регулюючу,
стимулюючу,
інтегруючу,
сануючу.
Суб’єктами ринкових відносин є домогосподарства, фірми і держава.
Частина економістів вважає ринкову систему є найефективнішою формою економічного життя суспільства.
Переваги ринкової економіки:
Механізм конкуренції сприяє раціональному розподілу ресурсів, забезпечує ефективне їх використання.
Формує раціональну структуру національної економіки.
Ринок є гнучкою системою, яка швидко пристосовується до умов, що змінюються.
Висока економічна ефективність ринкової системи в цілому і окремих її елементів.
Конкуренція оздоровлює економіку, звільняючи її від збиткових підприємств
Ринок наповнений великою кількістю товарів і послуг, відсутній дефіцит.
Ринковий механізм постійно підтримує і відтворює стимули до праці
Проте попри суттєві переваги ринок має низку недоліків
Недоліки (вади) ринку.
Нестабільність і циклічний характер економічного розвитку.
Ринкова система не гарантує повної зайнятості.
Ринок не може забезпечити стабільного рівня цін.
Ринкова система не здатна забезпечити виробництво суспільних благ (громадський транспорт, освіта, охорона здоров’я, охорона громадського порядку тощо)
Ринкова система нерівномірно розподіляє доходи, не вирішує соціальні проблеми, зокрема, проблему бідності.
Неспроможність подолати монопольні явища в економіці.
Система породжує екологічні проблеми, не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів
Ринкова система як складна система економічних відносин товарного обміну має власну структуру.
Класифікація ринків залежно від прийнятого критерію:
за територіальною ознакою виділяють місцевий, регіональний, національний, світовий ринки;
за ступенем конкуренції – ринок досконалої конкуренції та ринки недосконалої конкуренції (монопольний; монополістичний; і олігополістичний);
за чинним законодавством – легальний (офіційний) та тіньовий (нелегальний) ринки;
за характером продаж – оптовий (гуртовий) та роздрібний ринки.
за економічним призначенням об’єктів ринку - ринок економічних ресурсів (ринок праці, капіталу, землі), товарний та фінансовий ринок. Кожний із цих ринків має свою структуру і специфічний механізм функціонування.
На ринку економічних ресурсів формуються доходи суб’єктів ринкової економіки: на ринку праці – заробітна плата, на ринку капітальних (інвестиційних) благ – прибуток, на ринку землі – рента. Повноцінний і ефективний ринок праці, який є одним з найважливіших ресурсних ринків, має такі ознаки: визнання унікальної цінності людської праці, яке фіксується у правових актах і соціальних інститутах; пріоритетність державного регулювання трудових відносин; створення нових і зміцнення існуючих соціальних інститутів для формування трудового потенціалу і удосконалення механізму мотивації до праці; постійний розвиток партнерських взаємовідносин між працівником і роботодавцем.
Товарний ринок включає ринки споживчих товарів, послуг, інформації, житла, науково-технічних розробок та духовних і художніх благ. В історичному аспекті ринок споживчих товарів і ринок послуг виникли першими.
На фінансовому ринку відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Він включає:
1) фондовий ринок, на якому купуються-продаються акції та інші цінні папери; 2) грошовий ринок, на якому формується кредитний процент;
3) валютний ринок, де визначається курс валют.
Успішне функціонування ринкової економіки забезпечує ринкова інфраструктура, яка обслуговує як ринок загалом, так і окремі ринки.
Інфраструктура ринку – сукупність інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують динамічну стабільність ринкової економіки.
Головними її структурними елементами є: біржі, банки та небанківські фінансові посередники, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські, податкові та маркетингові установи, торгові доми, ярмарки тощо.
Значне місце в ринковій інфраструктурі займає біржа, як організована форма оптового ринку. Існують біржі товарні, фондові, праці, валютні, які обслуговують відповідні ринки. Біржі полегшують фірмам реалізацію товарів, через систему угод та контрактів упорядковують стосунки покупців та продавців товарів та фінансових активів. Біржа праці здійснює посередницьку діяльність на ринку праці, сприяючи працевлаштуванню безробітних.
Банки як важлива складова інфраструктури ринку створюють банківські гроші, кредитують ринкові суб’єкти, виступають як інвестори, вкладаючи гроші в цінні папери, надають консультативні та інші послуги. Фінансово-кредитні посередники сприяють руху фінансових коштів від кредиторів до позичальників.
Ярмарки, торгові центри, торгові доми, торгово-промислові палати сприяють швидшій реалізації товарів. Зокрема, ярмарки, як періодичні чи регулярні торги у відповідному місці, стали традиційними у світі, в тому числі на Україні (Сорочинський ярмарок).
Основними інструментами механізму ринкового саморегулювання є попит, пропозиція і ціна, яка є результатом взаємодії попиту і пропозиції. Саме характер цієї взаємодії визначає економічні процеси як на рівні макроекономіки, так і на рівні мікроекономіки.
Попит показує кількість товарів і послуг, які можуть купити споживачі за певної ціни протягом певного періоду часу. Зміна величини попиту перебуває в оберненій залежності до зміни ціни на цей товар чи послугу, в цьому полягає закон попиту. Крім ціни на попит впливають також нецінові чинники. За незмінної ціни на товар чи послугу зміна нецінових чинників зумовлює зміну в попиті, що графічно зображується переміщенням кривої попиту. Попит окремого споживача на товар чи послугу за певної ціни є індивідуальним попитом. Ринковий попит – це попит всіх споживачів на даний товар чи послугу за конкретної ціни.
Пропозиція – це кількість товарів чи послуг, які готові виробити і продати виробники за певної ціни. Закон пропозиції виражає глибинний зв'язок між змінами цін і кількістю продукції, яку готові виробити підприємства на ринок. Зростання цін зумовлює збільшення обсягів виробництва, і навпаки. Пропозиція може змінюватись під дією змін нецінових чинників, вплив яких аналізується за незмінних цін на товари і послуги. Так само як і ринковий попит, ринкова пропозиція товару чи послуги є сумою пропозицій окремих виробників даного товару чи послуги за даної ціни.
На ринку ринковий попит і пропозиція взаємодіють між собою, в результаті встановлюється ринкова рівновага. В умовах рівноваги випускається рівноважний обсяг випуску продукції, а рівноважна ціна влаштовує одночасно і покупців, і виробників. Ринок завжди прагне до рівноваги, яка змінюється під впливом нецінових чинників попиту і пропозиції.
Споживачі і виробники неоднаково реагують на зміну цін товарів і послуг. Реакцію споживачів на зміну ціни визначає еластичність попиту за ціною, а реакцію виробників на зміну ціни – еластичність пропозиції за ціною. Розуміння і розрахунок коефіцієнтів еластичності дає змогу виробникам правильно виробити поведінку фірми на ринку, визначаючи ціну і обсяг випуску товару. Зокрема, якщо виробник товару, попит на який еластичний за ціною, намагається збільшити виторг, то він повинен ціну товару знизити, а відповідно, якщо товар, попит на який є нееластичний за ціною, то виробник для збільшення виторгу повинен ціну підвищити. Використання коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції на практиці дає можливість виробникам врахувати сумарний вплив різних чинників на зміну ринкового попиту і правильно виробити стратегію фірми.
Отже, ринкова економіка є складною економічною системою, яка охоплює сьогодні всі сфери і галузі національної економіки, усі регіони держави. Для сучасного ринку характерними є складна структура та поява і розвиток нових сегментів ринку, розвинена інфраструктура, активна роль держави як суб’єкта господарювання.