2. 3. Інтегровані підходи до управління

Недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

1. Процесний підхід розглядає управління як серію взаємозв’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності (рис.3).

Рис. 3. Процесний підхід до управління

Кожна загальна функція управління, в свою чергу, представляє собою процес виконання сукупності конкретних взаємозв’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

2. Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління.

3. Ситуаційний підхід визнає, що прийоми, які використовує керівник, повинні змінюватися залежно від ситуації. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо. Тому за таким підходом менеджер повинен:

• володіти різними засобами професійного управління, які довели свою ефективність;

• вміти правильно інтерпретувати ситуацію;

• вміти передбачати ймовірністні наслідки від застосування певних методів і концепцій в конкретній ситуації.

2.4. Сучасна парадигма розвитку менеджменту

Серед основних напрямів розвитку сучасної системи менеджменту виділяють наступні:

• управління змінами;

• необхідність реформування соціальної сфери;

• реінжиніринг;

• формування внутрішніх ринків корпорацій;

• інтеграція процесів управління;

• нові показники ефективності управління;

• поділ прав власності й функцій управління;

• утвердження контрактних відносин у всіх формах власності;

• посилення регулюючої ролі держави.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні етапи розвитку систем управління

2. Які основні принципи ефективного управління пропонуються класичною школою менеджменту?

3. Які прнципіальні підходи до управління запропоновані школами людських відносин та організаційної поведінки?

4. Які особливості ефективного управління за принципами математичної школи?

5. Дайте характеристику інтеграційним підходам в управлінні

6. Які основні напрями сучасної парадігми розвитку менеджменту?

Тема 3. Закони і принципи управління

3.1. Сутність і зміст основних законів управління

Категорії «закон» і «закономірність» відносяться до однієї групи. Як і закон, закономірності встановлюють загальні, суттєві і необхідні зв΄язки між досліджуваними явищами, які не залежать від волі і свідомості людей. Відмінність між ними визначається характером і рівнем розвитку науки.

Закономірність - первинна стадія формулювання закону або частковий прояв його дії.

Закони менеджменту мають економічний зміст. Але врахування лише економічних законів в управлінні недостатньо для ефективної роботи організацій.

Менеджмент - це специфічний вид трудової діяльності, тому його відносини і залежності формуються під впливом власних законів.

До основних законів та закономірностей менеджменту відносять:

1.Єдність (інтеграція) сиситеми управління. Система управління складається з таких компонентів:

- механізм управління;

- об'єкт управління;

- функції управління;

- організаційна структура;

- кадри управління.

Ці елементи неподільно взаємозалежні й взаємообумовлені складові єдиного цілого — організації системи управління, що є відповідно змістом і формою процесу управління

2. Пропорційність між елементами системи управління, керованої й керуючої підсистем (виробництва й управління). Розмір і межі керуючої системи залежать від масштабів й особливостей керованої системи.

На кожному підприємстві має бути забезпечене відповідне співвідношення між основним і допоміжним виробництвом, між постійним і змінним, основним і оборотним капіталом, їхніми структурами; між чисельністю працівників вищої і середньої кваліфікації та працівників окремих категорій тощо.

3. Оптимальне зіставлення централізації й децентралізації управління.

4. Спеціалізація управління.

5. Демократизація управління.

6. Економія часу в управлінні.