Показники оборотності оборотних коштів

Показники	Варіанти		Відхилення, %
	базовий	заданий
1	2	3	4=((3-2)/2)*100
1. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	7356,8	3515,2	-52,2
2. Виручка від реалізації, тис. грн.	9245,2	3691,7	-60,07
3. Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн.	10600,0	4982	-53
4. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (2/3)	0,87	0,74	-14,94
5. Коефіцієнт закріплення засобів в обороті (3/2)	1,14	1,35	17,4
6. Тривалість 1 обороту, дні (365/4пункт)	419,5	493,24	17,57
7. Виробничі запаси, тис. грн.	3741,8	2072,5	-44,61
8. Готова продукція, тис. грн.	286,8	134,5	-53
9. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів (2/7)	2,47	1,78	-27,94
10. Коефіцієнт оборотності готової продукції (2/8)	32,24	27,45	-15,01

Вихідні дані: таблиці 8; 9; 12.

Таблиця 11

Показники ефективності використання оборотних коштів

Показники	Варіанти		Відхилення, %
	базовий	заданий
1	2	3	4=(3-2)/2*100
1. Товарна продукція, тис. грн.	9245,2	3691,7	-60,01
2. Валова продукція в порівняних цінах 2000г., тис. грн.	10447,0	4171,6	29,9
3. Валовий прибуток, тис. грн.	1188,3	176,5	-90,65
4. Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн.	10600,0	4982	-53
5. Матеріальні витрати, тис. грн.	9640,4	4555,7	-52,74
6. Отримано товарної продукції на 1 грн. оборотних коштів, грн. (1/4)	0,87	0,74	-14,94
7. Отримано прибутки на 1 грн. оборотних коштів, грн. (3/4)	0,11	0,04	-77,78
8. Фондовіддача (2/4)	0,98	0,840,92	-14,28
9. Матеріаловіддача (2/5)	1,08	1,09	-14,81
10. Матеріаломісткість (5/2)	0,92		-18,48

Таблиця 12

Ефективність використання трудових ресурсів

Показники	Варіанти			Відхилення, %
	базовий	заданий
1	2	3	4=(3-2)/2*100
1. Середньорічна чисельність працівників, чол.	250,0	94	-62,4
2. Відпрацьовано за рік, тис. люд.-год.	300,0	148,1	-50,6
3. Відпрацьовано 1 працівником, люд.-год.	1200	1575,5	31,29
4. Річний фонд праці на 1 працівника за нормативом, люд.-год.	1960	1960	–
5. Вартість валової продукції в порівняних цінах, тис. грн.	10447,0	4171,6	-60,01
6. Коефіцієнт використання трудових ресурсів (3/4)	0,61	0,8	31,15
7. Вироблено валовій продукції одним працівником, тис. грн.	41,78	44,38	6,22

Таблиця 13

Склад і структура товарної продукції

№ п/п	Найменування	Роки					Номер в ранжованому Ряду, Ni		Ув* (2*Ni–1)
		базовий		заданий
		тис. грн.	Ув, %	тис. грн.	Ув, %
1	Зернові - всього	3600,0	0,39	1267,4	34	1		34
2	Соняшник	972,0	0,10	310,3	8	5		72
3	Овочі	960,0	0,10	348,4	9	3		45
4	Всього по рослинництву	5532,0	0,59	1926,1	52	X		X
5	Молоко	1960,0	0,21	896,3	24	2		72
6	М'ясо ВРХ	573,8	0,06	332,5	9	4		63
7	М'ясо свиней	546,0	0,06	272,1	7	6		77
8	М'ясо овець	52,0	0,005	27	0,7	10		13,3
9	М'ясо птиці	58,3	0,006	29,2	0,8	9		13,6
10	Шерсть овець	468,0	0,05	178,4	4,8	7		62,4
11	Яйця	55,1	0,006	30,1	0,8	8		12
12	Всього по тваринництву	3713,2	0,40	1765,5	48	X		X
13	Всього по господарству	9245,2	100	3691,7	100	X		464,3

Таблиця 14

Рівень рентабельності товарної продукції (по заданому варіанту

№п/п	Вид продукції	Кількість продукції, ц		Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.		Виручка від реалізації, тис. грн.		Собівартість 1 ц, грн.		Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.		Валовий прибуток (+), збиток (-), тис. грн.		Рівень рентабельності %
		виробленої	реалізованої
	1)	2)	3)		4)		5)= 3*4 /1000		6)		7)= 3*6/ 1000		8) =5-7		9) =8/7 *100
1	Зернові - всього	26946	13257,4		95,6		1267,4		68,7		910,78		356,62		39,15
2	в т.ч. озима пшениця	147964	12790,37		109,6		1401,8		60,4		772,54		629,26		81,45
3	Соняшник	2640	2196,48		141,3		310,36		68,7		150,9		159,46		105,67
4	Овочі	4917,8	3767,03		92,6		3488,27		64,5		242,97		3245,3		1335,68
5	Всього по рослинництву	Х	Х		Х		5066,03		Х		1304,65		3761,38		288,3
6	Молоко	17625	13853,25		64,7		896,3		86,5		1198,3		-302		-25,2
7	М'ясо ВРХ	1527,5	1247,97		266,4		332,46		358,6		447,52		-115,06		-25,71
8	М'ясо свиней	604,9	402,86		675,4		272,1		648,7		261,3328,86		10,77		4,12
9	М'ясо овець	131,6	101,06		267,3		27,01		285,6		23,54		-1,85		6,41
10	М'ясо птиці	98,8	86,7		336,8		29,2		271,5		226,78		5,66		24,04
11	Шерсть овець	159,8	139,8		1275,6		178,3		1622,2		24,35		-48,48		-21,38
12	Яйця	197,6	170,73		175,6		29,9		142,6		2210,68		5,55		22,79
13	Всього по тваринництву	Х	Х		Х		1765,27		Х		3515,33		-445,41		-20,15
14	Всього по господарству	Х	Х		Х		6831,3		Х				3315,97		94,33

Таблиця 15

Рівень рентабельності товарної продукції (по заданому варіанту)

№п/п	Вид продукції	Кількість продукції, ц		Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.	Виручка від реалізації, тис. грн.	Виробнича собівартість 1 ц, грн.	Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Операційний прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	Рівень рентабельності, %	Рівень рентабельності продажів, %
		виробленої	реалізованої
	1)	2)	3)	4)	5)= 3*4 /1000	6)	7)=(6)*Б091/100) + 6)	8)= 3*7 /1000	9) =5-8	10) =9/8 *100	11) =9/5*100
1	Зернові, всього	26946	13257,4	95,6	1267,4	68,7
2	в т.ч. озима пшениця	147964	12790,37	109,6	1401,8	60,4
3	Соняшник	2640	2196,48	141,3	310,36	68,7
4	Овочі	4917,8	3767,03	92,6	3488,27	64,5
5	Всього по рослинництву	Х	Х	Х	5066,03	Х	Х
6	Молоко	17625	13853,25	64,7	896,3	86,5
7	М'ясо ВРХ	1527,5	1247,97	266,4	332,46	358,6
8	М'ясо свиней	604,9	402,86	675,4	272,1	648,7
9	М'ясо овець	131,6	101,06	267,3	27,01	285,6
10	М'ясо птиці	98,8	86,7	336,8	29,2	271,5
11	Шерсть овець	159,8	139,8	1275,6	178,3	1622,2
12	Яйця	197,6	170,73	175,6	29,9	142,6
13	Всього по тваринництву	Х	Х	Х	1765,27	Х	Х	5239,7	-654,5	-12,5	14,3
14	Всього по господарству	Х	Х	Х	6831,3	Х	Х	8729,7	1485,4	17,0	14,5

Таблиця 16

Аналіз показників фінансового стану підприємства

Показники	Спосіб розрахунку	базовий	заданий
Показники ліквідності і платоспроможності
1. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)	(260+270)/(620+630)	1,8	1,37
2. Коефіцієнт термінової ліквідності	(260–100–110+270)/ (620+630)	0,67	0,42
3. Коефіцієнт моментальної ліквідності (абсолютною)	(230+240)/(620+630)	0,009	0,007
4. Коефіцієнт ліквідності запасів	(100+110+120+130+140) / (620+430+630)	1,35	1,11
5. Коефіцієнт ліквідності засобів в розрахунках	(150+160+170+180+190+200+210+250+270) / (620+430+630)	0,44	0,25
6. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості	(530+540+550+560+570+580+590+600) / (160+170+180+190+200+210)	2,35	4,23
7. Коефіцієнт мобільності активів	(260+270) / 280	0,52	0,52
8. Коефіцієнт співвідношення активів	(260+270) / (080+270)	1,062	1,06
Оцінка фінансової стійкості підприємства
1. Коефіцієнт незалежності (автономії)	380/6400,47	0,52	0,53
2. Коефіцієнт заборгованості	(430+480+620+630)/640	0,47	0,47
3. Коефіцієнт фінансового лівіриджу	(430+480+620+630)/380	0,9	0,89
4. Коефіцієнт маневреності	(380-080)/380	0,08	0,08
5. Коефіцієнт довгострокової фінансової риски	480/380	0,36	0,18
6. Коефіцієнт фінансової стійкості	380/(620+630)	3,5	1,4
7. Коефіцієнт риски	380/(430+480+620+630)	2,1	1,12
Показники рентабельності %
1.Рентабельність продажів	(Б03/а91)*100	38,17	8,93
2. Рентабельність основного капіталу	(Б05/030)*100	39,66	7,88
3. Рентабельність основної діяльності	(Б03/б01)*100	47,96	9,38

Таблиця 17

Розрахунок індексу Альтмана (по заданому варіанту)

	Показники	Величина показників	Питома вага окремих коефіцієнтів
1	Авансований капітал, тис. грн.	9635	Х
2	Прибуток до оподаткування, тис. грн.	362,8	Х
3	Вартість товарної продукції, тис. грн.	3691,7	Х
4	Позиковий капітал, тис. грн.	4547,7	Х
5	Власний капітал, тис. грн.	5087,3	Х
6	Вартість власних оборотних коштів, тис. грн.	1343,8	Х
7	Реінвестований капітал, тис. грн.	722,4	Х
8	К1 = 2/1*3,3	0,12	8,3
9	К2 = 3/1*1	0,38	26,38
10	К3 = 5/4*0,6	0,67	46,53
11	К4 = 7/1*1,4	0,1	6,94
12	К5 = 6/1*1,2	0,17	11,8
13	Індекс Альтмана (8+9+10+11+12)	1,44	100
14	Критичний рівень індексу Альтмана	1,8	Х
15	Співвідношення фактичного рівня індексу з критичним рівнем індексу Альтмана (13/14)	0,8	Х

Таблиця 18

Основні показники рівня інтенсивності і ефективності інтенсифікації

Показники	Варіанти		Відхилення, %
	баз.	зад.
1	2	3		4= (3-2)/2*100
Авансований капітал, тис. грн.	20500,0
Площа сільськогосподарських угідь, га	5000,0
Середньорічна чисельність працівників, чол.	250,0
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	9900,0
Витрати праці, тис. люд.-год.	300,0
Виробничі витрати, тис. грн.	10593,8
Вартість валової продукції, тис. грн. - в порівняних цінах	10447,0
- в поточних цінах реалізації	12640,9

Продовження таблиці 18

1	2	3	4
Сума виручки від реалізації, тис. грн.	9245,2
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	7356,8
Чиста продукція, тис. грн.	3000,5
Валовий прибуток, тис. грн.	1888,3
Показники рівня інтенсивності: Сума авансованого капіталу на 1 га с.-г. угідь, тис. грн.	4,1
Фондозабезпеченність, тис. грн.	1,98
Виробничі витрати на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.	211,8
Фондоозброєність, тис. грн.	39,6
Фондовіддача, грн.	1,05
Фондомісткість, грн.	0,94
Результати інтенсифікації: Окупність авансованого капіталу валовою продукцією, грн.	0,62
2. Отримано на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.: а) валової продукції	208,94
б) чистої продукції	60,01
в) валового прибутку	37,76
Ефективність інтенсифікації: 1. Отримано на 100 грн. поточних витрат, грн.: а) валової продукції	0,98
б) чистої продукції	0,28
в) валового прибутку	0,17
2. Отримано на 100 грн. основних виробничих фондів, грн.: а) валової продукції	105,5
б) чистої продукції	30,30
в) валового прибутку	19,07
3. Отримано на середньорічного працівника, тис. грн.: а) валової продукції	41,7
б) чистої продукції	12,0
в) валового прибутку	12,0
4. Рівень рентабельності товарної продукції %	25,66

Таблиця 19

Визначення частки приросту продукції за рахунок

інтенсифікації виробництва

Умовне позначення	Показники	Варіанти
		базовий	заданий
Вп	1. Обсяг виробництва товарної продукції в поточних цінах, тис. грн.	9245,2	3691,7
∆ВП	2. Приріст обсягу виробленої продукції, % (ВПзад.-ВПбазов.)/ВПбазов*100	-60,07
АК	3. Авансований капітал, задіяний у виробництві, тис. грн.	20500,0		9635
∆АК	4. Приріст авансованого капіталу, % (АКзад.-АКбазов.)/АКбаз * 100	-53
∆Екс	5. Частина приросту продукції за рахунок екстенсивного чинника % ∆Екс = (∆АК/∆ВП)*100	88,23
∆Інт	6. Частина приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, % ∆Інт = [1-(∆АК/∆ВП)]*100	12

Таблиця 20

Ефективність використання власного і позикового капіталу

№ п/п	Показники	Варіанти
		базовий	заданий
1	Авансований капітал, тис. грн.	20500,0	9635
2	Власний капітал, тис. грн.	10742,0	5087,3
3	Позиковий капітал, тис. грн.	9758,0	4547,7
4	Ставка платежів за кредит, %	25	25
5	Операційний прибуток, тис. грн.	3529,0	329,8
6	Відсотки за кредит, тис. грн.(4*3:100%)	2439,5	1136,9
7	Питома вага позикового капіталу в авансованому капіталі % (3:1*100%)	47,6	47,2
8	Прибуток на позиковий капітал, всього, тис. грн. (7*5):100	1679,8	155,66
9	Прибуток на позиковий капітал після плати за кредит, тис. грн.() (8-6)	-759,7	-981,3
10	Прибуток на власний капітал, тис. грн.(5-8)	-2769,3	174,14
11	Норма прибутку на: а) авансований капітал % ((5:1)*100%) б) власний капітал % ((10+9):2)*100%)	17,21 32,85	3,42 -15,86
12	Норма прибутку на позиковий капітал % ((9:3)*100%)	7,8	-21,57
13	Коефіцієнт фінансового ліверіджу (3:2)	0,90	0,89
14	Диференціал фінансового ліверіджу (11а - 4)	-7,79	-21,58

Таблиця 21

Ефективність використання авансованого капіталу

№ п/п	Показники	Базовий варіант	Заданий варіант
I. Показники абсолютної ефективності виробництва
1.	Отримано на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.: - валової продукції	208,94	177,51
2.	- чистої продукції	60,01	20,93
3.	- товарної продукції	184,9	157,09
4.	- прибутку (чистого)	61,91	12,31
II. Відносні показники ефективності використання ресурсів
5.	Фондовіддача, грн.: - основного капіталу, грн.	1,05	0,89
6.	- оборотного капіталу, грн.	0,98	0,84
7.	Річна продуктивність праці, тис. грн/чол.	41,7	44,38
8.	Землевіддача, тис. грн./грн.	0,23	0,2
III. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресурсів
9.	Зарплатовіддача, грн./грн.	10,95	8,24
10.	Амортовіддача, грн./грн.	30,29	40
11.	Матеріаловіддача, грн./грн.	1,08	0,92
ІV. Узагальнені показники ефективності використання авансованого капіталу
12.	Норма прибутку на авансований капітал, %	17,21	3,42
13.	Норма прибутку на власний капітал, %	17,32	0,03
14.	Рентабельність основного капіталу, %	31,26	6,22
15.	Рентабельність оборотного капіталу, %	29,20	5,8
16.	Ефективність використання авансованого капіталу на стадії виробництва, грн./грн.	0,50	0,43

Конструктивна частина

3Формування і реегулювання фінансових інвестицій(цінних паперів)

3.1Ефективність фінансових інвестицій(цінних паперів)

Сучасне фінансове інвестування безпосередньо пов'язане з формуванням «інвестиційного портфеля». Воно базується на тому, що більшість інвесторів обирають для здійснення фінансового інвестування більше ніж один фінансовий інструмент, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів представляє собою процес формування інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель представляє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування капіталу відповідно до розроблена інвестиційною політикою. Так як на переважній більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування капіталу є цінні папери, для таких підприємств поняття "інвестиційний портфель" ототожнюється з поняттям "фондовий портфель" (або "портфель цінних паперів").

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування капіталу підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:

1) забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;

2) забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;

3) забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням капіталу;

4) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.

5) забезпечення максимального ефекту "податкового щита" в процесі фінансового інвестування капіталу.

Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі певною мірою досягається за рахунок істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту інвестованого капіталу і рівень формування поточного інвестиційного доходу знаходяться в прямого зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низько-ризикових фінансових інструментів інвестування.

Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає різницю політики фінансового інвестування капіталу підприємства, яка в свою чергу зумовлює конкретний тип формованого інвестиційного портфеля.

Сучасні підходи до типізації інвестиційних портфелів підприємства, що забезпечують реалізацію конкретних форм його політики управління використання капіталу в процесі фінансового інвестування.

За цілями формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля - портфель доходу і портфель зростання.

• Портфель доходу являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі. Іншими словами, цей портфель орієнтований на високу поточну віддачу інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити отримання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.

• Портфель зростання являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового інвестування), тому що норма прибутку при довгостроковому фінансовому інвестуванні завжди вище, ніж при короткостроковому. Формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити собі лише досить стійкі у фінансовому відношенні підприємства.

По відношенню до інвестиційних ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля - агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель. Така типізація портфелів заснована на диференціації рівня інвестиційного ризику (а відповідно і рівня інвестиційного прибутку), на який згоден йти конкретний інвестор у процесі фінансового інвестування капіталу

3.2 Чинники підвищення ефективності фінансових інвестицій

На рівень ефективності використанняфінансових інвестицій, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних

фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спо­рудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.

Великим і досі мало-використовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на під­приємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння — приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефективного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояснюється можливістю формування в такий спосіб реального власника суб’єктів підприємницької діяльності, нагромадження значних фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності приватизованих підприємств та інших суб’єктів господарювання.

Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна можна досягти через: по-перше, установлення санкцій за порушення обумовлених термінів і форм інвестування об’єктів приватизації; по-друге, розробку і практичне використання економічного механізму деприватизації (націоналізації) пакетів акцій неефективно приватизованих суб’єктів господарювання.

Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій. Досягнення такої важливої мети можливе з допомогою розширення мережі спеціальних навчальних закладів відповідних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підготовки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спеціальностями та спеціалізаціями.

Важливим організаційно-економічних важелем ефективнішого залучення фінансових інвестицій в економіку України треба вважати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами. Розроблені науковцями методичні основи оптимізації інвестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягаю у тім, що потенційні інвестори: 1) розглядають кожну інвестицію як можливий розподіл очікуваних прибутків за період володіння цінними паперами; 2) намагаються максимально збільшити очікуваний дохід протягом одного інвестиційного циклу; 3) оцінюють можливий ризик за інвестиційним портфелем, ураховуючи мінливість очікуваних доходів; 4) приймають остаточне рішення щодо видів та обсягу купівлі цінних паперів на засаді максимізації очікуваних доходів і мінімізації можливого ризику.

Лише комплексне використання названих організаційно-економічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування й реалізації фінансових інвестицій усіх суб’єктів підприємницької (виробничо-господарської) діяльності в Україні. Тому всі учасники ринку цінних паперів мають одночасно й комплексно вживати конкретні заходи організаційного та економічного характеру.

Організаційно-економічним важелем ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної ринкової системи господарювання. При цьому дуже важливо дотримуватися певних (визнаних у всьому світі) принципів функціонування такого ринку, як-от:

правова впорядкованість (достатній розвиток правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку);

прозорість (надання потенційним інвесторам необхідної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів, а також щодо фінансово-господарської діяльності їхніх емітентів);

контрольованість (формування надійного механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням і злочинності на ринку цінних паперів);

соціальна справедливість (створення однакових можливостей для діяльності інвесторів на ринку цінних паперів, дотримання прав і свобод суб'єктів ринку);

ефективність (максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку для мобілізації та розміщення фінансових інвестицій у пріоритетні галузі національної економіки).

Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи:

1) уточнення функцій системи регулювання фондового ринку, адаптованих до умов розвиненого ринкового середовища;

2) обов'язкове оприлюднення всієї необхідної заінтересованим особам інформації про ринок цінних паперів;

3) обов'язкові ліцензування і нагляд за діяльністю фінансових посередників та організованих систем торгівлі цінними паперами на фондовому ринку;

4) забезпечення в повній мірі прав власників окремих видів цінних паперів;

5) своєчасне внесення назрілих змін до законодавчих актів, що служать правовою базою практичного регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.

Основні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових :інвестицій

· Формування й дальший розвиток фондового ринку, дотримання загальновизнаних принципів його функціонування

· Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку України

· Удосконалення системи економічного обґрунтування емітування різних видів та обсягів цінних паперів

· Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств

· Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів

· Здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств

· Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань

· Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і використанням фінансових інвестицій

· Оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними та зарубіжними інвесторами

Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.

Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та органі­зацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвес­торів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб'єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випущених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.

Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефективного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояснюється можливістю формування в такий спосіб реального власника суб'єктів підприємницької діяльності, нагромадження значних фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності приватизованих підприємств та інших суб'єктів господарювання.

Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна можна досягти через: по-перше, установлення санкцій за порушення обумовлених термінів і форм інвестування об'єктів приватизації; по-друге, розробку і практичне використання економічного механізму деприватизації (націоналізації) пакетів акцій неефективно приватизованих суб'єктів господарювання.

Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій. Досягнення такої важливої мети можливе з допомогою розширення мережі спеціальних навчальних закладів відповідних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підготовки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спеціальностями та спеціалізаціями.

Важливим організаційно-економічним важелем ефективнішого залучення фінансових інвестицій в економіку України треба вважати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами. Розроблені науковцями методичні основи оптимізації інвестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягають у тім, що потенційні інвестори:

1) розглядають кожну інвестицію як можливий розподіл очікуваних прибутків за період володіння цінними паперами;

2) намагаються максимально збільшити очікуваний дохід протягом одного інвестиційного циклу;

3) оцінюють можливий ризик за інвестиційним портфелем, ураховуючи мінливість очікуваних доходів;

4) приймають остаточне рішення щодо видів та обсягу купівлі цінних паперів на засаді максимізації очікуваних доходів і мінімізації можливого ризику.

Лише комплексне використання названих організаційно-економічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування та реалізації фінансових інвестицій усіх суб'єктів підприємницької (виробничо-господарської) діяльності в Україні.

Тому всі учасники ринку цінних паперів мають одночасно й комплексно вживати конкретні заходи організаційного та економічного характеру.

Загальні висновки