Семінар № 7

Тема 7. Норми права.

2 год.

План.

1. Поняття норми права, її основні ознаки.

2. Структура норми права: гіпотеза, диспозиція, санкція.

3. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту.

4. Види правових норм: критерії кваліфікації та основні характеристики. Нетипові нормативно-правові приписи.

5. Способи викладу елементів норм права у статтях нормативно-правових актів.

6. Склад (елементи) правовідносин. Зміст правовідносин.

7. Суб’єкти правовідносин, їх види.

8. Об’єкти правовідносин.

Методичні рекомендації.

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно підкреслити, що при дослідженні норми права як первинного складового елементу права та цілісного системного утворення, закономірно констатується, що ознаки норми права як у формальному плані, так і у змістовному відношенні мають лінії зв’язку з такими істотними ознаками права, як: нормативність, системність, формальна визначеність, державна гарантованість тощо. Далі, зосередивши увагу на аналізі ознак загального характеру правової норми (регулювання кола кількісно невизначених суспільних відносин; адресованність неперсоніфікованим суб’єктам; безперервна дія в часі; при реалізації – збереження юридичної сили до припинення, скасування чинності у встановленому законом порядку), слід на основі цих ознак сформулювати визначення норм права як специфічного правила поведінки. Корисним тут буде і вказівка на аспект взаємодії правових норм з іншими соціальними нормами (звичаєвими, моральними, технічними, політичними та ін.). При цьому, головне, відзначити, чому норми права мають свій особливий статус, займають пріоритетне місце в ієрархії інших соціальних норм.

Вивчення другого питання пов’язане з тим, що норма права як цілісне утворення, модель можливої, належної чи забороненої поведінки, має певну побудову (структуру). Структурними елементами норми права є гіпотеза, диспозиція, санкція. З’ясувавши, що являє собою кожна з цих складових частин норми права, яку самостійну роль вони виконують у структурі норми, необхідно дати відповідь на питання: “Завдяки сумісному існуванню якої найменшої кількості своїх структурних елементів норма права (регулятивна, охоронна) з’являється як така?” Інакше кажучи, без наявності яких структурних елементів норма права не може відбутись, втрачає зв’язок з конкретною дійсністю, зокрема перетворюється в різновиди побажань щодо характеру якісної визначеності суспільного відношення, що підлягає правовій регуляції. Далі корисно розібратися в науковій дискусії відносно проблеми структури норми права (вона є двох або трьохелементна), сформулювати уявлення щодо поняття логічної норми права, норми-припису. Прикладне значення мають положення про види гіпотез, диспозицій та санкцій (прості, складні, абсолютно та відносно визначені тощо) та форми викладення правових норм у статтях нормативно-правових актів (казуїстична, абстрактна; пряма, відсильна і бланкетна).

Аналіз третього питання буде плідним після загального усвідомлення значення парних філософських категорій “форма” і “зміст” та подальшого розгляду цих категорій крізь призму співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту в тому аспекті, коли норма права розуміється як зміст статті, а стаття – як форма зовнішнього виразу норми. Важливо з’ясувати, яка найменша кількість структурних елементів в нормі права може мати місце у статті нормативно-правового акта. Тобто аналіз співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта передбачає використання кількісного критерію (скільки в одній статті може бути норм, структурних частин норми).

Четверте питання покликане сформувати загальний погляд на різновид норм права, класифікація котрих досить широка. Класифікаційним критерієм може виступати, наприклад, та чи інша галузь, функціональна роль норм права в регулюванні суспільних відносин – регулятивні (уповноважуючі, зобов’язуючі, забороняючі) та правоохоронні; чи допоміжна, службова роль стосовно до регулятивних та правоохоронних норм – дефінітивні, колізійні, декларативні, конститутивні. Без уваги і вивчення не повинна залишитись також юридична природа як норм імперативних, диспозитивних, так і норм матеріального та процесуального права. Врешті-решт слід з’ясувати, чим покликане існування такого досить широкого спектру норм права, яке значення має вузька спеціалізація норм права для правотворчої діяльності та правореалізації.

Останні питання припускають розуміння особливостей прямого, відсильного, бланкетного, абстрактного, казуїстичного способів викладення елементів норм права у статтях нормативно-правових актів.