230. Чи підлягало оскарженню рішення винесене в легісакційному процесі

в легісакціонному процесі судове рішення оскарженню не підлягало

Воно відразу вступало в законну силу і визнавалося за істину (у відношенні сторін по даному процесу); res iudicata pro veritate accipitur. Дозволений судом питання не може бути повторно предметом спору між тими ж сторонами. Якщо всупереч цьому знову пред'являється позов, проти нього дається exceptio rei iudicatae, тобто заперечення, що справу вже було дозволено судом.

231. Як називають сторони цивільного процесу? Учасники і сторони процессу.

Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом, який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небудь у вчиненні кримінального злочину розглядалися в порядку кримінального процесу Спори, що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду в формі цивільного процесу.

Особа, що вважала своє майнове право порушеним і зверталася до суду за його захистом, дістала назву позивача, а особа, до якої заявлялася претензія — позов, — відповідача у справі Вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом. Особливістю римського цивільного процесу в республіканський період і період принципату є його поділ на дві стадії: розгляд справи в претора та розгляд справи в суді.

232 Правові наслідки пропуску строку позовної давності

Наслідком пропущення строку позовної давності було погашення права на позов, хоч право на річ не припинялося, продовжувало існувати, і виконання зобов’язання після спливу строку позовної давності (зокрема, повернення боргу) вважалося належним виконанням, оскільки саме право існує, хоч і позбавлене захисту позовом. Такі зобов’язання дістали назву натуральних.

233. Хто такий відповідач?

Відповідач — у цивільному судочинстві сторона, якій пред'явлено позов.

234 . Назвіть дві стадії римського цивільного процесу. Характерною особливістю римського цивільного процесу протягом республіканського періоду та періоду принципату був поділ процесу на дві стадії виробництва, з яких перша називалася ius, друга - indicium.

За загальним правилом, на стадії jus спірна справа тільки готувалася до вирішення і розглядалася вона в магістраті, а не в суді.

На стадії judicium, згідно з загальним правилом справа розглядалася од­ноособовим суддею.

235. В чому суть негаторного позову?

Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у науці називається негаторним (actio negatoria).

236. Види процесу в римському приватному праві.

легісакціонний, формулярний, екстраординарний іпосткласичний

237. Назвіть стадії легісакційного процесу.

Процес складався із двох стадій: перша — у претора, друга — у судді. Претор мав на меті з'ясувати, чи заслуговують спірні відносини суд. захисту. При цьому претор не був зв'язаний жодними законами. Якщо, на його думку, заявлена вимога підлягала захиcтy, то він передавав справу до суду, якщо ні — то відмовляв у наданні позовного захисту. Таким чином, не позов виводився із наявного права, а право виводилось із наданого претором позову. Це був один із способів ефективного розвитку права, оскільки претор, надаючи позов, виходив із потреб і вимог свого часу, надавав захист новим відносинам і відхиляв вимоги, які грунтувалися на застарілих законах. На другій стадії процесу спір розглядався суддею, який виносив у справі свій вирок, що не підлягав ні зміні, ні скасуванню.