6. Контроль та регулювання міжнародних грошових операцій, управління фінансовою діяльністю

Управління міжнародними готівковими коштами передбачає врахування фінансових рішень, що приймаються в інших галузях. ТНК мають приймати фінансові рішення, які враховують взаємозв’язок між контролем та регулюванням грошових операцій, складанням кошторисів капіталовкладень та їхньою окупністю, а також структурою капіталу. ТНК, що здійснюють свої операції на загальносвітовому рівні, мають можливість отримати прибуток за рахунок централізації окремих фінансових функцій. Однією з таких функцій є контроль та регулювання міжнародних грошових операцій.

Механізми, що застосовуються для підвищення ефективності контролю та регулювання грошових операцій, мають ураховувати фактори, що визначають послідовність проведення тих чи інших операцій для ТНК, а саме:

• у різних країнах, де діють ТНК, норма прибутку від операцій з основним та зворотним капіталом різна, і це потребує розмежування між такими процесами, як складання довгострокових кошторисів капіталовкладень і короткострокові рішення щодо контролю та регулювання грошових операцій;

• ТНК, що діють на території країн із високим рівнем інфляції, часто мають можливість отримати вищий рівень прибутку за активами у результаті ефективного контролю і регулювання грошових операцій. Тому вони повинні надавати більшого значення цій сфері діяльності;

• протягом тривалого періоду на міжнародних фінансових ринках превалювали змінні криві прибутковості за процентними ставками. У цих умовах прибуток фірми значною мірою залежить від ефективних методів контролю і регулювання грошових операцій. Ось чому ці функції не повинні бути залежними від інших фінансових рішень.

Контроль та регулювання грошових операцій ТНК як система, що складається з різних ланок, здійснює з метою отримання прибут­ку на всіх рівнях системи незалежно від особистих прагнень окре­мих структурних підрозділів. Цілями ТНК також є оптиміза­ція вкла­день готівкових коштів, мінімізація фінансових затрат і транз­акційних витрат, уникнення валютних збитків системою ТНК.

З погляду потреб зарубіжних філій, які мають різні уявлення щодо контролю та регулювання грошових операцій корпорації, цей контроль і регулювання мають сприяти отриманню асигнувань і досягненню більш вузьких та конкретизованих цілей, які полягають у мінімізації податкового тягаря, уникнення збитків від політичних і економічних ризиків та ін.

Стратегії та механізми підвищення ефективності контролю і регулювання грошових операцій

Методи поліпшення контролю та регулювання грошових операцій залежно від рівня, де вони приймаються, можна поділити на:

а) загальносистемні та регіональні; б) індивідуальні (на рівні філії).

До методів поліпшення контролю та регулювання грошових операцій на загальносистемному та регіональному рівнях відносять:

1. Використання централізованих депозитаріїв і взаємна компенсація вимог і зобов’язань на регіональному рівні.

Централізовані депозитарії дають змогу отримати додатковий прибуток. Відділення складають прогнози майбутніх рухів готівкових надходжень і платежів, а потім передають ці кошти, що перевищують обсяг, потрібний для здійснення основних операцій, у центральний депозитарій. Потім передані кошти переводяться у валюту чи в інші інвестиційні інструменти грошового ринку, необхідні для поліпшення результатів всієї системи. Це дає можливість:

• підвищити ефективність використання готівкових коштів, що перебувають у розпорядженні діючих філій;

• здійснити централізований контроль за валютами, в яких деноміновані ліквідні активи;

• здійснити обмін інвестованих коштів для досягнення вищої дохідності і т. п.

Механізм взаємної компенсації зобов’язань на регіональному рівні використовується ТНК для скорочення числа валютних операцій; філії, що діють у межах однієї системи, здійснюють велику кількість валютних операцій між собою (клірингові та розрахункові операції).

2. Створення центрів повторного обліку та міжнародних фінансових філій.

Центри повторного обліку, або центри повторних рахунків (Reinvoicing Centers), — це окремий підрозділ ТНК, що керує всіма транснаціональними механізмами внутрішньокорпоративної торгівлі.

Мета їх створення полягає у запобіганні урядового контролю, приховуванні прибутків у разі створення їх в офшорних зонах, перерозподілі прибутків, координуванні трансфертних цін. Наприклад, у Західній Європі використовується така практика створення центрів повторного обліку. Фінансове управління ТНК засновує централізовану організацію, яка придбаває виставлені переказні векселі в іноземних валютах у західноєвропейських дочірніх компаніях ТНК, а потім повторно виставляє їх діючим відділенням у валютах країн їх місцезнаходження. Центри повторного обліку виконують тільки паперову роботу і не мають ніяких товарних запасів. Вони можуть створюватися у будь-якій країні — не обов’язково це країна базування головної компанії чи філій. Використання центрів повторного обліку дозволяє: управляти валютними позиціями ТНК; здійснювати контроль за накопиченням готівкових коштів; об’єднати здійснення складних експортних оцінок валюти і систем контролю та регулювання грошових операцій для досягнення мети компанії.

Міжнародні фінансові (або факторингові) компанії — альтер­натива центрів повторного обліку, але на відміну від названих центрів вони не потребують великого адміністративного контролю. Міжнародні фінансові компанії здійснюють купівлю зобов’язань або виступають посередниками при купівлі зобов’язань у діючих відділень ТНК. Так ці компанії отримують можливість брати на себе валютні ризики, пов’язані з виставленням переказних векселів.

2. Установлення трансфертних цін, що було розглянуто вище.

3. Розроблення стратегії виплат.

Виплати здійснюються у формі дивідендів, процентних виплат, компенсацій, комісій. Відділення, що виплачує дивіденди, передає потоки готівкових коштів, які повністю оподатковуються, а материнська компанія отримує дохід, що також повністю оподатковується. Процентні виплати, компенсації чи комісії за внутрішніми кредитами — це потоки готівкових коштів відділення, які звільняються від оподаткування (якщо це передбачено законом), а материнська компанія чи філія отримує дохід, що повністю оподатковується.

2. Виконання внутрішніх системних кредитів.

Так, здійснення експортних операцій філії в країні з неконвертованою валютою з філією іншої країни і надання експортного кредиту, що дає можливість платити пізніше у валюті, яка знецінена. Філія, що діє на території країни з низькими процентними ставками, може брати більші кредити, а потім продавати надлишкові грошові кошти центру повторного обліку.

До методів поліпшення контролю та регулювання грошових операцій на індивідуальному рівні, тобто з урахуванням умов діяльності філії в окремій країні, відносять:

1. прогнозування кошторисів майбутніх грошових надходжень і платежів;

2. зібрання грошових коштів та механізм внутрішніх кредитів;

3. прискорення або затримка розрахунків за зовнішньоторговельними операціями, що має місце тоді, коли очікуються зміни валютних курсів.

До чинників, що ускладнюють здійснення контролю та регулювання грошових операцій як на системному, так і на індивідуальному рівнях, можна віднести:

• різницю у ставках прибутків за процентами, що вимагає різних затрат грошових коштів;

• відмінності валютних систем, що передбачають різні форми урядового контролю за специфічними категоріями операцій або заморожування фондів;

• постійні зміни валютних курсів і валютних процентних ставок;

• значні відмінності національних податкових систем;

• інфляційний ризик;

• політичний ризик.