2.2. Роль правосвідомості в правотворчій та право реалізаційній діяльності

Правосвідомість як система відображення правової дійсності є необхідною умовою створення норм права, їх точної та повної реалізації. Вона виступає фактором поваги до права.

Правотворча діяльність та правосвідомість

Правотворча діяльність — це правова форма діяльності держави, спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і зміну норм права компетентними органами, яка виражається в підготовці, прийнятті і оприлюдненні нормативно-правових актів.

Роль правосвідомості у процесі правотворчості виявляється в тому, що вона виконує такі функції:

1. Прогнозування розвитку права

Однією із форм (шляхів) впливу правосвідомості на правотворчість (правоустановлення), що має загальний характер, є прогнозування розвитку права. Форми прогнозування можуть бути різними: наукові публікації з обґрунтування необхідності в майбутньому прийняття певних законів, внесення до них змін; програмні заяви політичних партій, виборчих блоків відносно свого бачення розвитку галузей права; висловлювання державних і політичних діячів з таких же питань.

2. Планування законодавчої діяльності

Впливає на правотворчий процес і така форма правосвідомості як планування законодавчої діяльності. Наявність плану сприяє залученню до цього процесу різних зацікавлених суб’єктів, які можуть висувати свої пропозиції, альтернативні проекти законів тощо, а це зумовлює накопичення законодавчого матеріалу, який може бути використаний при розробці, обговоренні проекту закону.

3. Розробка концепцій окремих законів

Важливою формою впливу правосвідомості на правотворчість є розробка концепцій окремих законів, інших нормативно-правових актів. Визначення в концепції мети правового регулювання, обґрунтування завдань, які слід буде вирішити в разі прийняття того чи іншого акта, теоретичний виклад конкретних шляхів регулювання суспільних відносин і таке інше, — все це дає можливість суб’єкту правотворчих повноважень заздалегідь вивчити питання про доцільність прийняття нормативного акта, спрогнозувати ефективність його регулятивного потенціалу і прийняти рішення про початок роботи по його розробці або ж полишенні його поза увагою.

4. Ідейне джерело законів

Певною мірою начебто випереджає юридичне право, є безпосереднім ідейним його джерелом, існує "до" права.

Правореалізаційна діяльність та правосвідомість

Правореалізаційна діяльність — це правова форма діяльності держави, яка забезпечує безперервність процесу здійснення нормативно-правових розпоряджень через наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними юридичними правами

У процесі правореалізації правосвідомість відіграє не менш важливу роль, аніж у правотворчості. Це пояснюється природою поведінки (діяльності) суб’єктів права. Хоч яка б була їх поведінка, вона завжди є обміркованою, включає в себе психологічні елементи. При цьому значення того чи іншого виду правової свідомості визначається формою реалізації норм права. При звичайних (простих) формах — виконанні, додержанні, використанні — правосвідомість орієнтує суб’єктів права на добровільне виконання і додержання норм права, на недопущення зловживання правом при його використанні. Тут на перше місце висувається розвинуте почуття права і законності, які виконують функцію гаранта найбільш масового добровільного додержання та виконання норм права.

Роль правосвідомості у право реалізаційній діяльності полягає в тому, що вона виконує такі функції:

1. Орієнтиром вибору доцільного

Орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які реалізуються;

2. Тлумачення норм права

Інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права;

3. Вимірювання професійності роботи посадових осіб

Ідейно-моральним вимірювачем професіоналізму діяльності посадових осіб;

4. Регулювання законності виконання норм права

Способом забезпечення законності та справедливості застосування норм права.

Розділ 3. Поняття та структура правової культури