4. Інвестиційна діяльність, як елемент інвестиційно-інноваційної діяльності
Інвестиційна діяльність – складова інвестиційно-інноваційної діяльності, яку складають інвестиції та операції пов’язані з інвестуванням, тобто є процесом вкладення інвестицій і сукупністю практичних дій з їх реалізації. .
Інвестування — це економічна категорія, що відображає відносини, пов'язані з довгостроковим вкладенням грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що авансуються в основні та оборотні фонди підприємств, фірм та організацій, а також у науковотехнічний розвиток, якісне вдосконалення виробничої бази та освоєння випуску нових видів продукції з метою одержання прибутку або соціального ефекту.
Інвестиція (від лат. invest, вкладення коштів) — довгострокове вкладення капіталу (коштів) у різні галузі економіки, в межах та за межами країни.
Згідно із законом України «Про інвестиційну діяльність» Інвестиційними цінностями можуть бути:
1. Кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.
2. Рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
3. Майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності.
4. Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»).
5. Права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами.
6. Інші цінності
Відповідно до ЗУ «Про інвестиційну діяльність» статті 10( джерела фінансування інвестиційної діяльності ) інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:
власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток,
амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики,
банківські та бюджетні кредити);
залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від
продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
бюджетних інвестиційних асигнувань;
безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій,
підприємств і громадян.
Основною функцією інвестицій є поповнення резервного капіталу на основі ступінчастих термінових зобов'язань інвестиційного портфеля, а також задовольняти непередбачену потребу в коштах, зумовлену тим, що клієнти забирають свої кошти або подають заявки на позички, які перевищують наявні ресурси. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства класифікується за джерелами інвестування та за формою власності.
За джерелами інвестиції поділяються — на внутрішні (вітчизняні) та зовнішні (іноземні).
Внутрішніми джерелами інвестиційної діяльності є:
1) власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
2) позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
3) залучені фінансові кошти інвестора (кошти одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
4) бюджетні інвестиційні асигнування;
5) безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.
Внутрішні (вітчизняні) інвестиції поділяються — на фінансові (цінні папери), реальні (виробничі), валові, чисті.
Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації, які випускають акціонерні компанії та держави, а також вкладення у банківські депозити). Більша частина фінансових інвестицій є непродуктивним вкладенням капіталу, тобто не у сферу виробництва. Це стосується також і інвестицій у державні облігації, які випускають з метою покриття бюджетного дефіциту.
Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у розвиток продуктивних сил (засобів виробництва, науки, освіти, інформаційні технології, підвищення кваліфікації працівників та ін.), а також для оновлення існуючих, створення нових «капітальних» (матеріальних) благ і одержання за рахунок цього більшого доходу чи соціального ефекту.
Такі реальні інвестиції ще називають виробничими, у господарській практиці — капітальні вкладення. Таке поняття — капітальні вкладення ми знаходимо і в Законі України «Про інвестиційну діяльність», де відмічається: «Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень».
Валові інвестиції — є вкладенням в основний виробничий капітал (устаткування, інструмент, будівлі, споруди та ін.), товарно-матеріальні запаси (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), житлове будівництво.
Чисті інвестиції — це валові інвестиції за мінусом амортизації основного капіталу. Якщо валові інвестиції спрямовують на оновлення основного капіталу та розширення, то чисті інвестиції — лише на його розширення.
Зовнішніми джерелами інвестиційної діяльності згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» є:
1. Іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України.
2. Валюта України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умов сплати податку на прибуток (доходи).
3. Будь-яке рухоме і нерухоме майно (земля, будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності) та будь-яких пов'язаних з ним майнових прав.
4. Акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті.
5. Грошові вимоги та права на вимоги про виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджені згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.
6. Будь-які права інтелектуальної власності, вартість, яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі промислові зразки, знаки для товарів і послуг, «ноу-хау» тощо.
7. Права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.
8. Інші цінності відповідно до законодавства України.
Висновок
Впровадження інноваційних технологій – важливе завдання для будь-якого підприємств та організації. Розуміння суті інновацій і механізму інноваційної діяльності дає змогу підприємствам більш ефективно здійснювати свою діяльність, підвищувати результативність функціонування та конкурентоспроможність на ринку. Інновації, що плануються, реалізуються та вже здійснені, набувають форми капітальних інвестиційних проектів.
Інновації, як результат інноваційної діяльності, з одного боку, повинні бути зорієнтовані на повніше задоволення запитів споживачів, а з іншого – на отримання конкретного економічного ефекту. Ми маємо пам’ятати, що головним результатом інноваційних процесів є новина і нововведення, тобто впроваджені в господарську діяльність новини. Різноманітні інновації стають основою інноваційних стратегій, яка дає змогу підприємцю здійснити глибокі прориви в економічному і технічному розвитку.
Інноваційна діяльність тісно пов’язана з інвестиційною, адже для здійснення інноваційної діяльності, впровадження певних нововведень в діяльність та для здійснення відкриттів необхідне фінансування, яке може бути надане у вигляді інвестицій. Саме взаємодія цих двох діяльностей забезпечить розвиток підприємству та робитиме його конкуренто спроможним.
Список літератури
Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002р.( Із змінами внесеними згідно Законами)
Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. (Із змінами внесеними згідно із законами)
Гринтова В.М. Інвестування : Підручник. – К.: «Знання», 2008р. – 452с.
Федоренко В.Г. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: навч. посіб. – К.: «Алерта», 2007р. – 431с.
Грещак М.Г. Економіка підприємства: Підручник. – К.:КНЕУ, 2000. – 528с.