2. Телефонні погрози

Телефонні погрози є найпоширенішим різновидом погроз, тому що вони дозволя­ють ефективно, і, як сподівається той, хто погрожує, анонімно, налякати. Психологи вважають, що мотивом телефонних погроз є своєрідна заміна звичайних стосунків, і можливість вплинути на іншу людину, про­явити над нею владу.

Журналістка Людмила Шубіна отримувала погрози під час ми­нулих парламентських виборів, коли вона працювала в районній га­зеті "Яворівщина":

" Це було під час минулих виборів до Верховної Ради, коли бились між собою місцевий кандидат, і депутат Яворівський. Люди з його команди дзвонили мені і казали - у мене прізвище Шубіна - "Москалько, забирайся!" і т.д., і т.п. Як тільки напишу про місцевого кандидата щось добре, одразу йдуть погрози. Я одразу звернулася в СБУ, прокуратуру і міліцію. Потім я відмовилась від їх допомоги, бо побачила, що вони непрофесійно працю­ють. Також, я старалась повідомити цілому світові про те, що я отримую погрози. Я приблизно знала, хто це робить, і написала про те все статтю. Я написала, що отримую погрози від опонентів одного з кандидатів. Але погрози припинились тільки після виборів.

Під час телефонних погроз від вас чекають страху та істеричної реакції. Отже, не тіште зловмисників емоційною реакцією. На­томість, ваш голос повинен бути спокійним і впевненим. Дайте зрозуміти, що всі погрози для вас є непорозумінням. В такому ви­падку, зловмисник, щоб вас переконати, може згадати якісь деталі, або джерела інформації, які виявляться корисними для правоохо­ронних органів.

Якщо ви отримуєте погрози по телефону, варто спробувати:

_• Вдати, що зловмисник потрапив не туди, щоб йому здалося що його погроза не дійшла до жертви. Це змусить його застосу­ вати інші кроки, в процесі яких він може викрити себе.

• Імітувати збій зв 'язку - в середині розмови замовкнути, і зберіга­ти мовчання. Зловмисник буде продовжувати говорити, але не зро­зуміє, чуєте ви його чи ні. Це також може змусити його викрити се­бе.

• Затягувати розмову, якщо, звичайно, ви впевнені що розмов­ляєте не з психопатом. Ступінь інформованості зловмисника дозволяє його відшукати, тому запитуйте його і отримуйте максимум відомостей. Бувають випадки, коли погрози продов­жуються без пояснень і аргументації. З вашої сторони може бу­ти така репліка - "Якщо я не розумію, чому ви мені погрожуєте, то як я можу це виправити? Я можу зробити інакше, але чи вла­штує вас моя відповідь? Влаштують вас мої дії?"

Запис погроз

Якщо ви отримуєте погрози систематично, скористайтесь технікою - автовідповідачем або диктофоном. Краще, по змозі, скористатись плівковим а не цифровим диктофоном, оскільки ци­фрові записи не приймаються як докази в суді. Записаний голос того, хто вам погрожував, непогано б дати прослухати колегам чи знайомим - може хтось з них впізнає його, або їм спаде на думку якась деталь, зачіпка, яка підкаже напрямок пошуку. Крім того, за­вдяки сучасному розвитку науки і технологій, запис розмови доз­волить досить легко встановити, хто телефонував, шляхом фоно­логічної експертизи. Спеціалісти по фоноекспертизі можуть навіть дати приблизні відомості про вік людини, риси характеру, освіту. Проте, фоноекспертиза проводиться лише після порушен­ня кримінальної справи.

Визначення номеру, з якого надійшла погроза

Якщо дозволяють обставини, можна скористатись таким прий­омом: поки хтось розмовляє зі зловмисником, інший дзвонить на АТС, щоб визначити звідки дзвінок. Якщо зловмисник кинув слу­хавку, ви свою покладіть поруч з телефоном, канал зв'язку буде зберігатись ще близько години. Зателефонуйте по будь-якому іншому телефону у відділ телефонного зв'язку, який обслуговує ваш район, і попросіть чергового диспетчера встановити номер, з якого вам зателефонували. Запишіть прізвище диспетчера і час розмови з ним. Диспетчер, встановивши номер, може не повідоми­ти його вам, але надасть цю інформацію на запит правоохоронних органів. Пам'ятайте, що без номера того, хто телефонував і без за­пису розмови, у правоохоронних органів дуже мало інформації для роботи. Крім того, у вас відсутні і докази для використання в суді.

Збір інформації про того, хто погрожує

Телефонні погрози - це свого роду шантаж. Тому слід з першого ж моменту почати збирати інформацію про того, хто дзвонить. Це особливо важливо, якщо ви не встигли підготувати диктофон.

Перш за все, зверніть увагу на характер дзвінка - чи не був він часом міжміським, з автомобіля, з телефону-автомату, з мобільно­го?

Має значення також початок розмови: перші слова вашого співбесідника, чи він уточнив з ким він говорить, чи одразу перей­шов до погроз, чи він відрекомендувався.

Зверніть увагу на такі моменти:

• Швидко чи повільно вимовляються слова;

• Чи є якісь дефекти вимови, акцент, інші особливості;

• Який тембр голосу, тихий чи голосний, хрипкуватий чи дзвінкий;

• Чи є якісь характерні особливості в манері розмови? Спокійна і впевнена манера, чи плутана, сумбурна, ввічлива чи груба, емоційна чи безколірна, говорить тверезий чи п'яний? Чи не відчули ви підкресленої байдужості?

- Які сторонні шуми були під час розмови: інший голос, який, щось підказував вашому співбесіднику, шум вулиці, поїзду трамваю, метро, або, навпаки - абсолютна тиша.

За словами психологів, що працювали над цим посібником, по­гроза "я тебе вб'ю" вказує на те, що автор настроєний серйозно. З іншого боку, "тебе вб'ють" або "ти будеш убитий" вказує на те, що автор може вагатись, що йому бракує рішучості, щоб ототожнити себе з суб'єктом погрози.

Під час розмови необхідно, по змозі, отримати відповіді на такі запитання:

• Куди, по якому номеру телефонує ця людина?

• Які вимоги висуває?

• Це вимоги від цієї людини, чи вона є посередником групи осіб?

• На яких умовах вони згодні відмовитись від задуманого?

• Як і коли можна з ними зв'язатись?

• Кому ви можете і повинні повідомити про дзвінок?

Намагайтеся з'ясувати деталі під приводом того, що вам не­обхідно впевнитись в інформованості співбесідника, вимагайте доказів. І знову ж таки, запишіть, по змозі, розмову на диктофон. Зафіксуйте все, що вам вдалося помітити, по пунктах. Не покла­дайтесь на власну пам'ять, в екстремальній ситуації вона часто підводить. Після розмови одразу зверніться з заявою в міліцію з проханням вжити заходів. В заяві вкажіть якомога повнішу інфор­мацію про дзвшок, і дії, до яких ви вдалися. Заяву передайте чер­говому, а в себе залиш-~~

те її копію, на якій чер­говий повинен поста­вити підпис. Ваша за­ява буде зареєстрована в журналі для реєстрацій, після чого міліція почне здійсню­вати перевірку.

У разі отримання по­гроз в зв'язку з вашою журналістською

діяльністю, вам допоможе ^^

журналістська спільнота, Учасниця акції вільних журналістів сидить на

а саме профспілки. Барикаді Свободи, побудованої біля агентства

' УНІАН в Києві, 4 травня 2000р

Якщо ви захищаєте свої інтереси за підтримки колег, і міліція, і злочинці зрозуміють, що мають справу не з однією людиною, яку можна проігнорувати, або яку можна залякати. Крім того, жур­налісти можуть один одного підтримати, наприклад, починаючи з того, щоб людину проводжати додому, і закінчуючи прийняттям якогось рішення на рівні редакції. Дуже важливо звернутись по допомогу до роботодавця. Він повинен чітко розуміти, що залиша­ти журналіста одного в такій ситуації не можна. Практика дово­дить, що приховування факту погроз значно ускладнює становище і сприяє скоєнню злочину.

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА:

Виходимо з того, що лише 20% погроз збуваються, але ви можете потрапити в це число. Перший крок - оцінити, від кого йде погроза. Це можна з'ясувати, проаналізувавши, на яку сферу соціально-політичного життя були спрямовані ваші ма­теріали. В основі погроз лежить один важливий момент - якщо вам погрожують, значить хтось образився. Дуже часто жур­наліст може щиро дивуватись, як він міг когось образити. Така позиція - це самообман, від якого постраждаєте тільки ви. Відповідно, другий крок - при безпосередньому контакті по те­лефону з'ясувати, чому людина погрожує. І уважно слухати відповідь, тому що саме формулювання відповіді підкаже вам, чи телефонує психопат, чи людина яка відповідає за свої дії. Емоційно нестабільні люди не пояснюють своєї поведінки. Третій крок - пояснити свою позицію, а не висловлювати агре­сивні контрпогрози. Якщо журналіст пояснить свою особисту зацікавленість в тому матеріалі, який він подав, наприклад, "мені особисто образливо, що склалась ось така ситуація", це може справити враження. Коли люди бачать перед собою на­хабного журналіста, це викликає агресію, а коли бачать перед собою людину, яка теж за щось переживає - це зовсім інше. Варто навіть вказати на власні емоційні враження від змісту свого матеріалу, наприклад, "я особисто спілкувався з люди­но, про яку написав, вона викликала в мене симпатію."