1. Ігнорувати чи ставитись серйозно?

Заданими опитування, проведеного серед журналістів в рамках цього проекту у липні 2007 року, ми встановили, що приблизно 70% з них або самі отримували погрози, або такі журналісти є се­ред їх найближчого оточення. Чому журналістам так часто погро­жують? Є кілька відповідей на це запитання: перше - таким чином журналіста хочуть підпорядкувати чужій волі, і змусити його пе­рестати передавати певну інформацію.

В цьому випадку, до погроз можуть переходити після спроб підкупу, тобто журналіст може мати певне уявлення про тих, хто погрожує. Другий розповсюджений випадок - це погрози від психічно неврівноважених людей, які ототожнюють певного жур­наліста з ворожою для себе силою, і виливають на нього свої нега­тивні емоції.

Залякування можуть використовувати і для отримання інфор­мації, насильницького примушення до якої-небудь дії, а також, щоб "поставити на місце" об'єкт, що зайшов надто далеко. Типовою реакцією українських журналістів на погрози є нехту­вання ними. Досить часто їм просто не приділяють достатньо ува­ги. Дійсно, за даними міліції, 80% погроз надходять від психічно

неврівноважених людей, і ніколи не втілюються у життя. Проте, немає гарантії, що саме ви не потрапите до тих 20% людей, які по­винні поставитись до погрози серйозно. Крім того, постійне відчуття небезпеки впливає і на роботу, і на стосунки з людьми.

Журналіст Олексій Просекін (Український тиждень, Київ) от­римував погрози в зв 'язку зі своєю професійною діяльністю: коли працював в Росії - від чеченських бойовиків І від російських внутрішніх військ, а коли переїхав працювати до України - від представників українських політичних кіл, сектантів, психічно неврівноважених громадян. За його словами, погрози від чеченців і військових дійсно викликали страх, їх доводилось брати до уваги і діяти, відповідно, обережніше. Зараз, в Україні, він на погрози час­то не звертає уваги, тому що не вважає їх реальними. Можливо, во­ни викликають якісь негативні емоції, їх неприємно згадувати, але він не сприймає їх серйозно.

Психологи радять, перше і найголовніше - слід не ігнорувати погрози, а прийняти той факт, що всі люди вразливі. Розуміння то­го, що ви вразливі - це крок до вашої особистої турботи про само­го себе. Якщо на вашу територію зазіхають, краще захистити себе грамотно, а не на рівні "раптом пронесе".

Залякування є порушенням прав людини, і, хоча може залиши­тись невиконаним, воно здатне порушити фізичну і психічну недо­торканість людини, змусити її змінити свій хід життя (покинути країну, змінити місце перебування, припинити свою участь у якійсь діяльності, і т.п.). Факторами, які керують людською по­ведінкою під час залякування, є реальне побоювання за фізичну безпеку (себе і своїх близьких), за збереження своєї власності, або за нормальне функціонування своєї справи (бізнесу, хобі).

Спеціалісти розділяють декілька типів погроз. Згідно даних правоохоронних органів, найчастіше погрози надходять по теле­фону, або їх передають через інших людей.