2. Відповідальність за замах на життя і здоров'я журналіста

Сьогодні існують досить жорсткі санкції щодо осіб, які посяга­ють на життя і здоров'я журналістів в Україні. Згідно статті 17 За­кону України "Про державну підтримку засобів масової інфор­мації та соціальний захист журналістів", відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу. Стаття 345 КК визначає кримінальну відповідальність за посягання на життя і здоров'я працівників правоохоронних органів:

Стаття 345 КК України. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного ор­гану, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконан­ням цим працівником службових обов'язків - карається ви­правними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного орга­ну чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим

працівником службових обов'язків - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного орга­ну або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадця­ти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються поз­бавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

В ситуації, коли існує підозра, що напад на журналіста пов'яза­ний з його професійною діяльністю, кримінальну справу повинні порушувати саме за цією статтею, а не за статтею 296 КК (хуліган­ство), як найчастіше відбувається. Стаття 345 КК передбачає більш жорстке покарання за погрози вбивством, насильством, за заподіяння тілесних ушкоджень в зв'язку з професійною діяльністю журналіста, і це може стати суттєвим стримуючим фактором для злочинців.

Як показує життя, для того, щоб кримінальна норма реально за­ працювала, недостатньо внести відповідну статтю до Криміналь­ ного кодексу. Це лише частина діла. Важливо, щоб з'явилася і політична воля керівництва країни, направлена на реальний за­ хист журналістів не на словах, а на ділі. Як тільки така політична воля з'явиться, питання правозастосування, нехай навіть недоско­ налих статей, направлених на захист журналістів, відійде на дру­ гий план.

Журналісти, зі свого боку, також можуть вжити заходів, щоб

ці статті запрацювали: 1. У випадках перешкоджання вашій законній професійній діяльності (ненадання інформації, надання недостовірної інформації, відбирання чи пошкодження записів, зроблених журналістом, пошкодження професійної техніки журналіста, вилучення тиражу друкованого видання, тощо), завжди на-

полягайте, щоб правоохоронні органи порушували кримінальні справи лише по статті 171 КК.

2. У випадках отримання погроз чи тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням вами професійних обов'язків, посилай­ тесь на ст. 17 закону про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, за якою жур-

; V налісти прирівнюються до працівників правоохоронних ор­ганів, і вимагайте порушення кримінальної справи за статтею 171 КК.

3. Якщо все-ж таки правоохоронні органи порушили справу за статтею "хуліганство",як найчастіше й трапляється, звертай­ тесь до прокуратури, до вищих інстанцій, до медіа-юристів, профспілок.

4.Робіть факт перешкоджання вашій професійній діяльності якомога більш публічним, звертайтесь до журналістської спільноти. Публічність - це ваша головна зброя, і запорука то­го, що вашу справу буде розслідувано.

5. Запам'ятайте ці статті. Повірте, інколи дуже корисно нагада­ ти людям, які перешкоджають вам виконувати ваші про­ фесійні обов'язки, що існують так норми закону, за якими їх можуть не просто оштрафувати до п'ятдесяти неоподаткову­ ваних мінімумів громадян, а ув'язнити на досить довготрива­ лий термін. Нехай на практиці ці статті мало застосовуються, але ви повинні знати, що у вас є захист.

6. Публічно виступайте на підтримку ваших колег, які зазнали утисків, розповсюджуйте інформацію про такі випадки. Жур­ налістська солідарність відіграє дуже важливу роль - коли ви опинитесь в скрутній ситуації, підтримають і вас. Варто про­ водити публічний моніторинг правозастосування статті 171 КК України. Скільки кримінальних справ порушено протя­ гом року за цієї статтею, скільки кримінальних справ дове­ дено до суду, скільки справ виграно в суді. База відомих ви­ падків застосування кримінального захисту журналістів до­ поможе "мертвим статтям" нарешті запрацювати. Жур­ налісти ніколи не повинні миритись з порушенням їх про­ фесійних прав та свобод людини. і

РОЗДІЛ VI. ЗБИРАННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Журналіст може відмовитись від завдання редакції - Проник­нення на територію підприємства - Інформація, що становить суспільний інтерес - Втручання журналіста в особисте життя людини - Приватна власність - Особливості зйомки прихованою ка­мерою

1. Питання журналістського розслідування

Збирання інформації - дуже важлива річ в журналістиці, проте, шляхи її здобуття не завжди бувають законними. Одне діло, коли журналіст по своїй волі наражається на ризик, а інше, коли його змушує на це редактор. Ви можете відмовитись від доручення ре­дакції, або редактора, якщо воно може бути пов'язаним з порушен­ням закону.

Закон Україні "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.1992 р. N 2782-ХМ

Журналіст зобов'язаний: відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону.

Відповідальність за проникнення на територію підприємства/ організації

Уявіть собі ситуацію: в редакцію газети надійшов тривожний сигнал, що на місцевому плодоовочевому комбінаті не дотриму­ються санітарних норм і не виплачують зарплатню робітникам. Для того щоб отримати інформацію з перших рук, журналіст вла­штовується туди на роботу або проникає, скажімо, через паркан, і використовує приховану камеру для того щоб проводити зйомки незаконної діяльності на підприємстві. Його помічає охорона, приймає за крадія, ловить, б'є, і викидає за територію. В даному випадку може, як не дивно, допомогти журналістське посвідчення і завдання від редакції, завірене печаткою відповідного мас-медіа Воно, як документ, принаймні викличе повагу і змусить охорону не одразу бити журналіста і викидати його за територію підприємства разом з поламаною камерою, а повідомити керівництво, та викликати міліцію. Згідно із законодавством, як­що журналіст проник на територію незаконно, охорона повинна викликати міліцію, і лише міліція має право затримати журналіста і вилучити в нього записи. Не варто боятись виклику міліції і ви­лучення ваших записів. Навпаки, це може спрацювати на вас. По-перше, вас не поб'ють і не пошкодять вашу камеру. По-друге, у вас буде можливість отримати вилучені міліцією записи назад. Згідно із законом про інформацію, розповсюдження інформації може відбутись без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою. Тобто якщо журналіст аргументує міліції, що право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист (стаття ЗО Закону України "Про інформацію"), вона може повернути записи журналісту. Проте, в українському законо­давстві відсутнє тлумачення поняття "інформація, яка становить суспільний інтерес". Суспільну значимість інформації можна встановити лише через суд у випадку конфлікту.

В 2000 рощ, під час навчань, українські військові влучили не в мішень, а в житловий будинок у Броварах. Внаслідок цієї трагедії, загинуло троє людей. Міністерство Оборони України категорично спростувало свою причетність до інциденту і висунуло версію про вибух газу. Лише після того, як знімальна група "Нового Каналу" проникла до будинку під виглядом працівників Міністерства з над­звичайних ситуацій, відзняла ідеально рівний отвір, надала інші до­кази причетності військових до трагедії, та показала це в ефірі, військове відомство було змушене визнати свою провину, а населен­ня України дізналось правду про цю жахливу подію. В цьому випад­ку, таке збирання інформації було повністю виправданим.

В той же час, порушення закону при зборі інформації вимагати­ме від правоохоронних органів окремої кваліфікації, тобто, жур­наліст може і не уникнути відповідальності (але вона може бути достатньо м'якою). В будь-якому випадку, такий спосіб збирання інформації виправданий лише у разі гострої потреби. Журналіст не повинен використовувати незаконні або неетичні правила зби­рання інформації.