1. Цензура

' Українські мас-медіа пройшли через досить авторитарний період розвитку. У вересні 2002 року на українських журналістів почала чинити безпрецедентний тиск Президентська Адміністрація шляхом опосередкованого розповсюдження так званих "темників" (прямих вказівок як освітлювати ті чи інші події). Журналісти розцінили це як відродження політичної цен­зури, і об'єднались, щоб боротись проти неї. В той період відбу­лись наймасовіші протести проти цензури - майже півтисячі жур­налістів підписали Маніфест, в якому виступили проти введення в Україні політичної цензури. Журналісти звернулись також з відкритою заявою до міжнародної та вітчизняної громадськості, власників, засновників та менеджерів ЗМІ всіх форм власності. 5 жовтня 2002 року, на зборах журналістів було організовано стач­ком, та комітет зі створення Незалежної медіа-профспілки України.

Журналіст Андрій Шевченко, виступаючи на парламентських слуханнях' присвячених свободі слова в Україні у жовтні 2002 року, розказав про темники:

- Для мене день, коли я вперше побачив "темник", завжди бу­де святковим. Це було двадцять четверте серпня 2002 року, День незалежності. Тоді прямо у ньюзрум "Нового каналу" прийшов факс, у якому анонімний порадник наполягав на таму, щоб у новинах обов'язково сказали: парад на Хреща­тику пройшов на європейському рівні. Тоді ми, пам 'ятаю, довго чудувалися і сміялися з того, як нова команда в Адміністрації Президента нестандартними методами на­магається достукатися до преси. Не так смішно стало уве­чері, коли всі новини, які я дивився, сказали дослівно про па­рад на європейському рівні. А потім за лічені дні стало зовсім не до сміху. Нормою життя стали безіменні папери з інструкціями, які ритмічно з 'являлися у редакціях всіх цен­тральних каналів. Цинічні, по-садиськи детальні, обов'яз­кові до виконання, без варіантів. Що таке темник? Це пара-трійка сторінок тексту, в яких коротко і ясно розповіда­ють журналістам, які навини хоче бачити влада. Такі докумен­ти розсилалися на канали щотижня. А в особливо гарячі дні -наприклад, перед акціями опозиції - у щоденному режимі..." Під час президентських виборів 2004 року пряма цензура була одним з основних знарядь влади в боротьбі за перемогу, і зрештою, привела її до поразки. Внаслідок маніпулювань і упередженого висвітлення подій, великі і популярні мас-медіа втратили більшу частину своєї аудиторії і були змушені вибачатись за свою політи­ку. Крім того, влада в Україні настільки дискредитувала себе спро­бами введення тотального контролю за ЗМІ, що, завдяки кон­солідованим зусиллям журналістів, було ухвалено рішення про за­борону проведення перевірок діяльності мас-медіа в період вибор-баталій. З одного боку, це мінімізувало вплив влади, але з іншого | покладало додаткову відповідальність на журналістів що­до дотримання норм журналістської етики, і, на жаль, дало по­штовх розвитку іншого різновиду цензури - економічній.

Цензура і законодавство

Конституція України говорить просто і прямо - "Цензура забо­ронена" (стаття 15, розділ І.) В законодавстві України чітко зазна­чені норми, які забороняють цензуру, тиск на ЗМІ й розпалення міжнаціональної ворожнечі.

Закон України "Про інформацію" від 02.10.92 № 2658-ХІІ Стаття 45-1. Заборона цензури та заборона втручання в